Ухвала

від 04.11.2013 по справі 924/1415/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"04" листопада 2013 р. 924/1415/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали

за позовом фермерського господарства "Є -НАДІЯ" с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області

до 1) державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці Дунаєвецього району Хмельницької області

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" м. Київ

3) приватного підприємства "Рускус" м. Дніпропетровськ

про - визнання недійсним договору купівлі-продажу №519/1-54617 від 26 липня 2010 року, укладеного від імені ПП "Рускус" та ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на придбання зерна ріпаку 1 класу врожаю 2010 року в кількості 250000 кг;

- визнання недійсною та скасування складської квитанції №260 від 27 липня 2010 року, серія АУ №154901 про отримання від ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на зберігання 250000 кг зерна ріпаку 1 класу;

- визнання недійсною та скасування складської квитанції №270 від 28 липня 2010 року, серія АУ №154911 про отримання від ПП "Рускус" на зберігання 25484 кг зерна ріпаку 1 класу;

- зобов'язання відповідача - державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" оформити складську квитанцію на зерно ріпаку 1 класу в кількості 275484 кг на фермерське господарство "Є- НАДІЯ" (с. Нестерівці Дунаєвецького району).

ВСТАНОВИВ:

На адресу господарського суду 01.11.2013 року надійшла позовна заява фермерського господарства "Є- НАДІЯ" с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області до 1) державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці Дунаєвецього району Хмельницької області 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" м. Київ 3) приватного підприємства "Рускус" м. Дніпропетровськ про - визнання недійсними договору купівлі-продажу №519/1-54617 від 26 липня 2010 року, укладений від імені ПП "Рускус" та ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на придбання зерна ріпаку 1 класу врожаю 2010 року в кількості 250000 кг.; - визнання недійсним та скасування складської квитанції №260 від 27 липня 2010 року, серія АУ №154901 про отримання від ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на зберігання 250000 кг зерна ріпаку 1 класу; - визнання недійсним та скасування складської квитанції №270 від 28 липня 2010 року, серія АУ №154911 про отримання від ПП "Рускус" на зберігання 25484 кг зерна ріпаку 1 класу; - зобов'язання відповідача - державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" оформити складську квитанцію на зерно ріпаку 1 класу в кількості 275484 кг на фермерське господарство "Є- НАДІЯ" (с. Нестерівці Дунаєвецького району).

Частиною 1 статті 58 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно з пунктом 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву на підставі пункту 5 ч. 1 статті 63 ГПК. Зокрема, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З системного аналізу ч. 1 ст. 58 сукупно з п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України вбачається, що не допускається об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Як вбачається із позовної заяви, остання містить ряд вимог: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу №519/1-54617 від 26 липня 2010 року, укладеного від імені ПП "Рускус" та ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на придбання зерна ріпаку 1 класу врожаю 2010 р. в кількості 250000 кг.; 2) визнання недійсною та скасування складської квитанції №260 від 27 липня 2010 року, серія АУ №154901 про отримання від ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на зберігання 250000 кг зерна ріпаку 1 класу; 3) визнання недійсною та скасування складської квитанції №270 від 28 липня 2010 року, серія АУ №154911 про отримання від ПП "Рускус" на зберігання 25484 кг зерна ріпаку 1 класу; 4) зобов'язання відповідача - державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" оформити складську квитанцію на зерно ріпаку 1 класу в кількості 275484 кг на фермерське господарство "Є- НАДІЯ" (с. Нестерівці Дунаєвецького району).

З позовних матеріалів вбачається , що перша позовна вимога стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 26.07.2010 року між ПП "Рускус" та ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна) ; друга - щодо визнання недійсною складської квитанції №260, виданої державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" приватному підприємству "Рускус", яка як вбачається із змісту останньої видана на підставі договору складського зберігання від 14.07.2010 року №216/1 між ПП "Рускус" та ДП "Дунаєвецький КХП"; третя - визнання недійсною складської квитанції №270, виданої державним підприємством "Дунаєвецький КХП" приватному підприємству "Рускус" на підставі договору складського зберігання від 23.07.2010 року №226 та четверта - зобов'язання ДП "Полонський КХП" до вчинення дій по оформленню складської квитанції на ФГ "Є- НАДІЯ".

Тобто, під час розгляду даного спору суду для встановлення обставин справи слід було б дослідити три договори (купівлі-продажу від 26.07.2010 року, договори складського зберігання від 14.07.2010 р. №216/1 та від 23.07.2010 року №226) та, власне, видані на підставі договорів зберігання складські квитанції №260 та №270, а саме: договір купівлі-продажу від 26.07.2010 року, укладений між ПП "Рускус" та ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна) та за'ясувати правовідносини, які виникли між сторонами договору, те, яким чином порушено права та інтереси позивача оскаржуваним договором та чи відповідає останній вимогам законодавства; договір складського зберігання від 14.07.2010 р. №216/1 між ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна) та ДП"Дунаєвецький КХП", на підставі якого видано складську квитанцію №260 від 27 липня 2010 року, серія АУ №154901 про отримання від ТзОВ "Альфред С. Топфер "Інтернешенал (Україна)" на зберігання 250000 кг зерна ріпаку 1 класу та підстави її визнання недійсною; договір складського зберігання від 23.07.2010 року №226 між ПП "Рускус" та ДП"Дунаєвецький КХП", на підставі якої видано складську квитанцію№270 від 28 липня 2010 року, серія АУ №154911 про отримання від ПП "Рускус" на зберігання 25484 кг зерна ріпаку 1 класу та підстави її визнання недійсною. Окрім того, вирішити питання щодо підстав зобов'язання відповідача-1 оформити складську квитанцію на зерно ріпаку на ФГ "Є- НАДІЯ".

Наведені договори є самостійними, укладені різними сторонами, породжують різні взаємні права та обов'язки, оскаржувані складські квитанції мають різні підстави виникнення (різні договори складського зберігання).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Тому, суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Згідно зі ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на положення ст. 54 ГПК України, відповідно до яких якщо позов подано до кількох відповідачів, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності ( сторін).

Проте, у поданій позовній заяві позивачем не дотримано вищенаведених вимог.

Також суд зазначає, що позивачу при повторному зверненні до суду із позовом необхідно врахувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, представляється засвідчений витяг з нього. Згідно з п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Натомість, документи, додані до позовної заяви, не можна вважати належним чином засвідченими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Вимог до оформлення документів (копії належним чином не засвідчені), оскільки на них відсутня відмітка про завірення копії документа із зазначенням назви посади особи, яка засвідчує копії документів та дати завірення копій документів (аналогічна позиція викладена в п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також судом звертається увага позивача на те, що відповідно до п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року №7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору має містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Проте, в доданому до позову платіжному дорученні №242 від 24.10.2013р. в графі "Призначення платежу" відсутні вищенаведені відомості.

Керуючись п. 5 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали на 20 аркушах, в тому числі, платіжне доручення №242 від 24.10.2013 року про сплату 4588,00 грн. судового збору.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 6 прим. : 1 - до справи; 2,3 - позивачу (32424, с. Нестерівці, Дунаєвецького району Хмельницької області та 209013 м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 50) - рек. з пов. 4,5,6- відповідачам (смт. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1, 01001, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 16-а та 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романовського, 80).