Рішення

від 16.10.2013 по справі 905/6329/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2013 Справа № 905/6329/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донвуглеводоканал», м.Донецьк (ідентифікаційний код 05438089)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоуют», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33200577)

про стягнення основного боргу в сумі 25000,00грн., інфляції в сумі 40,48грн., 3% річних у розмірі 350,14грн., штрафу у розмірі п.13.5; 13.6; 13.7 договору в сумі 95000,00грн., пені згідно п.13.8 договору в сумі 1639,68грн.

за участю представників:

від позивача: Савушкіна О.А. за довіреністю №3 від 19.09.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донвуглеводоканал», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоуют», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 25000,00грн., інфляції в сумі 40,48грн., 3% річних у розмірі 350,14грн., штрафу у розмірі п.13.5; 13.6; 13.7 договору в сумі 95000,00грн., пені згідно п.13.8 договору в сумі 1639,68грн.

Ухвалою від 06.09.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/6329/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду №126-П від 28.12.2012р. в частині виконання робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25000,00грн. та виникли підстави для нарахування ., інфляції в сумі 40,48грн., 3% річних у розмірі 350,14грн., штрафу у розмірі п.13.5; 13.6; 13.7 договору в сумі 95000,00грн., пені згідно п.13.8 договору в сумі 1639,68грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору субпідряду №126-П від 28.12.2012р., платіжних доручень №2658 від 16.01.2013р., №2699 від 18.02.2013р., претензії №01/281 від 20.06.2013р. та доказів її направлення, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 18.06.2013р., договірних цін, графіку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 526, 599, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу, зазначену відповідно до витягу, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Донвуглеводоканал» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоуют» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №126-П (далі - Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується у відповідності із затвердженою проектною документацією, виконати зовнішні мережі газопроводу на об'єкті: Житловий будинок №1 зі вбудовано-прибудованим адміністративним приміщенням, підземною автостоянкою, автосалон по пр.Ватутіна у Ворошиловському районі м.Донецька (далі за текстом - об'єкт) (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт за цим договором визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) та складає 34184,72грн. в т.ч. ПДВ 5697,45грн. та складається з наступних вартісних показників: 25000,00грн. - газопровод; 9184,72грн.

За п.6.2. Договору сторони домовились, що в ході виконання цього договору генпідрядником допускаються авансові платежі.

Так, генпідрядник здійснив перерахування авансу 16.01.2013р. у розмірі 15000,00грн., 18.02.2013р. у розмірі 10000,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №2658 від 16.01.2013р., №2699 від 18.02.2013р.

Відповідно до п.4.1. Договору строк виконання робіт: на підставі графіку здійснення робіт (додаток №2) (далі за текстом графік), в якому зазначено види робіт, що виконуються щомісячно, та строки. Субпідрядник зобов'язується виконати весь комплекс робіт, які складають предмет договору: початок виконання робіт по зовнішнім мережам газопроводу - 08 січня 2013р., виконання робіт - 28 січня 2013р.

За п.4.2. Договору датою закінчення робіт є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-здачі виконаних робіт, який підтверджує, що роботи згідно умовам цього договору виконані субпідрядником якісно та в повному обсязі, та прийняті генпідрядником.

Однак, як зазначає позивач, відповідач до виконання робіт, передбачених Договором, не приступив та у визначений Договором строк результат роботи не передав, аванс у розмірі 25000,00грн. не повернув, внаслідок чого у субпідрядника перед генпідрядником виникла заборгованість у розмірі 25000,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором субпідряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.ч.1.2. ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За п.16.1. Договору цей договір вважається укладеним в силу с моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Доказів розірвання вищевказаного Договору сторонами суду не представлено.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що спірний Договір на теперішній час діє.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд встановив, що нормами спірного Договору та приписами Цивільного кодексу України не визначено право генпідрядника на повернення передплати у випадку невиконання субпідрядником робіт. Відтак, право вимоги суми грошових коштів в спірних правовідносинах ні сторонами, ні нормами чинного законодавства не передбачено, відповідно грошове зобов'язання відповідача в частині повернення зазначеної суми відсутнє.

Посилання позивача на приписи ст. 526 Цивільного кодексу України як обґрунтування своїх позовних вимог суд вважає невірним, оскільки зазначеною статтею встановлюється загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином, однак, як встановлено вище, ні умовами Договору, ні приписами чинного законодавства не передбачено відповідного обов'язку підрядника повернути замовнику попередню оплату у випадку невиконання робіт.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 25000,00грн. не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 350,14грн., нарахованих на суму 15000,00грн. за період з 16.01.2013р. по 17.02.2013р., та на суму 25000,00грн. за період з 18.02.2013р. по 18.07.2013р., інфляційні втрати у розмірі 40,48грн., нарахованих на суму 15000,00грн. за січень 2013р., на суму 25000,00грн. за період з лютого 2013р. по червень 2013р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 350,14грн., інфляційних нарахувань у розмірі 40,48грн. не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню згідно п.13.8 договору в сумі 1639,68грн.

Відповідно до п.13.8. Договору за несвоєчасне виконання зобов'язань у відповідності з розділом 6 цього договору, генпідрядник оплачує субпідряднику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши вищевказаний пункт, судом встановлено, що зазначеним пунктом сторонами визначено відповідальність позивача перед відповідачем за порушення зобов'язання в частині здійснення платежів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1639,68грн. з відповідача за п.13.8. Договору на користь позивача є такими, що суперечать умовам Договору, обставинам справи та є такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути штраф у розмірі 5000,00грн. за п.13.5 Договору; у розмірі 10000,00грн. за 13.6 Договору; у розмірі 80000,00грн. за 13.7 Договору.

Відповідно до п.13.5. Договору при порушенні з вини субпідрядника строку закінчення робіт (етапу робіт) субпідрядник виплачує генпідряднику штраф у розмірі 0,3% від вартості робіт (етапу робіт) по договору, який визначається відповідно до умов цього договору, за кожний день прострочення, але не більше 20% від вартості договірної ціни робіт (етапу робіт).

За п.13.6. Договору при порушенні з вини субпідрядника строку закінчення робіт (етапу робіт) більше 30 календарних днів субпідрядник додатково до відповідальності, передбаченої п.13.5. цього договору, виплачує генпідряднику одноразовий штраф у розмірі 40% від вартості невиконаних та/або несвоєчасно виконаних робіт.

Відтак, даними пунктами Договору сторонами встановлено відповідальність субпідрядника за порушення зобов'язання щодо своєчасного закінчення в строк підрядних робіт. Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку у вищенаведених пунктах йдеться про порушення зобов'язань щодо своєчасного виконання вже розпочатих робіт.

Однак, враховуючи, що в матеріалах відсутні докази на підтвердження того факту, що субпідрядник приступив до виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку, що застосування до субпідрядника штрафів, передбачених п.п. 13.5, 13.6 Договору, є неправомірним та безпідставним.

Пунктом 13.7. Договору передбачено, що у випадку порушення субпідрядником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.7.1. цього договору, субпідрядник виплачує генпідряднику штраф у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень за кожний факт порушення.

Відповідно до п.7.1. Договору субпідрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені цим договором, якісно, в повному обсязі, у відповідності з вимогами цього договору, технічною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору, не допускати відхилень від проектної документації.

Як вище судом встановлено, субпідрядник в порушення п.7.1. Договору не приступив до виконання робіт та взагалі не виконав зазначені роботи.

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 10000,00грн. на підставі п.13.7. Договору., у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 549, 610, 612, 625, 626, 653, 837, 838 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донвуглеводоканал», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоуют», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 25000,00грн., інфляції в сумі 40,48грн., 3% річних у розмірі 350,14грн., штрафу у розмірі п.13.5; 13.6; 13.7 договору в сумі 95000,00грн., пені згідно п.13.8 договору в сумі 1639,68грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоуют» (83024, м.Донецьк, вул.Ревякіна, буд.20, ідентифікаційний код 20, ідентифікаційний код 33200577) на користь Публічного акціонерного товариства «Донвуглеводоканал» (83049, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд.109, ідентифікаційний код 05438089) штраф у розмірі 10000,00грн., судовий збір у розмірі 200,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2013р.

Суддя Ю.В. Сич