Ухвала

від 24.10.2013 по справі 872/10202/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 804/4909/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі №804/4909/13-а за позовом приватного підприємства «Дніпропостачупаковка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Приватне підприємство «Дніпропостачупаковка» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №25822/10/22-2 від 13.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП «Дніпропостачупаковка» на суму 911790,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 772997 грн. та за штрафними санкціями 138793,50 грн. № 0001222307 від 12.12.2012 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №25819/10/22-2 від 13.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ПП «Дніпропостачупаковка» на суму 1026946, 75 грн., в тому числі за основним платежем 927866 грн. та за штрафними санкціями 99080,75 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ «П'ятий фактор», ПП «Техноснаб», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Буд.-метал-постач», ТОВ «Авто Парітет-Д» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області), посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про не нереальність правочинів, укладеного між позивачем та контрагентами - ТОВ «П'ятий фактор», ПП «Техноснаб», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Буд.-метал-постач», ТОВ «Авто Парітет-Д», за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Дніпропостачупаковка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 року №4064/22-2/30627682.

В акті перевірки ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством вимог:

1) п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, п.п. 138.1.1, п.138.1, п. 138.4 ст.138, п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 14.1.27, ст.138, ст..140, ст..142, ст..143 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на 927866 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2010 року на 183296 грн., у 4 кварталі 2010 року на 213023 грн., у 1 кварталі 2011 року на 90188 грн., у 2 кварталі 2011 року на 167528 грн., у 3 кварталі 2011 року на 202409 грн., у 4 кварталі 2011 року на 71423 грн.

2) п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 772997 грн., в т.ч. у липні 2010р. на суму 40091 грн., у серпні 2010 року на суму 48167 грн., у вересні 2010р. на суму 58379 грн., у жовтні 2010р. на суму 58911 грн., у листопаді 2010р. на суму 53647 грн., у грудні 2010р. на суму 57860 грн., у січні 2011р. на суму 28447 грн., у лютому 2011р. на суму 24286 грн., у березні 2011р. на суму 19417 грн., у квітні 2011р. на суму 45845 грн., у травні 2011р. на суму 46080 грн., у червні 2011р. на суму 53752 грн., у липні 2011 р. на суму 63634грн., у серпні 2011р. на суму 58586 грн., у вересні 2011р. на суму 53788 грн., у жовтні 2011р. на суму 62107 грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини ПП «Дніпропостачупаковка» з:

- ТОВ «П'ятий фактор» з приводу виконання договору від 28.07.2010 року №41/10-у, предметом якого є виконання робіт з виготовлення гофропродукції;

- ПП «Техноснаб» з приводу виконання договору від 28.03.2011 року №23/3-у, предметом якого є виконання робіт з виготовлення гофропродукції;

- ТОВ «Дормашавто» з приводу виконання договору від 08.08.2011 року №5/4-11 про надання послуг;

- ТОВ «Буд.-метал-постач»» з приводу виконання договору від 07.04.2011 року №4/4-11 про надання послуг;

- ТОВ «Автопарітет - Д» з приводу виконання договору від 25.06.2010 року №38/10-у про виконання робіт з виготовлення гофропродукції.

Вказані договори податкова служба вважає нікчемними, такими що не створюють реальних правових наслідків.

Висновків про нікчемність укладених правочинів ДПІ дійшла з огляду на результати дослідження фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, які оформлені актами:

· ТОВ «П'ятий фактор», від 24.05.2011 року № 2963/149/23-206/36981232, від 03.06.2011 року № 3189/169/23-4/36981232, від 02.08.2011 року № 3508/245/23-408/36981232 ДПІ у м.Дніпродзержинську «Про результати документальних позапланових невиїзних перевірок по ТОВ «П'ятий фактор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Нафта XXI» (код ЄДРПОУ 31418937) та далі по ланцюгу постачання, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за лютий 2011 року, за грудень 2010 року».

У вказаному акті перевірки відображено, що на підприємстві працює одна особа, відсутні виробничі та складські приміщення, відсутні основні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. З цих підстав ДПІ робить висновок про те, що укладені ТОВ «П'ятий фактор» правочини, відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,3 ст.215, ст..228 ЦК України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

· ПП «Техноснаб» від 10.02.2012 року №294/231/32513727 ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Техноснаб» (код ЄДРПОУ 32513727) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за жовтень-листопад 2011 року».

У вказаному акті перевірки відображено, що на підприємстві працює одна особа, відсутні виробничі та складські приміщення, відсутні основні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. З цих підстав ДПІ робить висновок про те, що укладені ТОВ «П'ятий фактор» правочини, відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,3 ст.215, ст..228 ЦК України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. У зв'язку з наведеним, ДПІ вказує на те, що у ПП «Дніпропостачупаковка» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товару у постачальника ПП «Техснаб» (стор.109 Акту перевірки).

· ТОВ «Дормашавто» від 13.03.2012 року №30/2304/36791493 ДПІ у Голосіївському районі м.Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності за квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

У вказаному акті перевірки відображено, що на підприємстві працює одна особа, відсутні виробничі та складські приміщення, відсутні основні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Крім цього, в акті зазначено, що в ході досудового слідства у кримінальній справі №71-00217, порушеною відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст..212 ч.3 та 366 ч.2, 205 ч.2 КК України, встановлено, що невстановлені слідством особи без наміру здійснення господарської діяльності вчинили дії щодо створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Дормашавто». З цих підстав ДПІ вказує на те, що усі операції по ланцюгу постачання, в яких задіяне ТОВ «Дормашавто» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу приписів ч.1, 5 ст.203, п.1,3 ст.215, ст..228 ЦК України.

· ТОВ «Буд.-метал-постач» (код ЄДРПОУ 33619318) від 11.09.2012 року № 924/15- 300/33619318 ДПІ у Ленінському районі м.Луганську з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності за квітень, червень, липень,жовтень, листопад 2011 року.

У вказаному акті перевірки відображено, що на підприємстві відсутні виробничі та складські приміщення, відсутні основні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Тобто, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності. Діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності. З цих підстав ДПІ вказує на те, що усі операції по ланцюгу постачання, в яких задіяне ТОВ «Буд.-метал-постач», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу приписів ч.1, 5 ст.203, п.1,3 ст.215, ст..228 ЦК України.

· ТОВ «Автопарітет-Д» (код 36901597) запит на проведення зустрічної звірки до ДПІ в Ленінському районі м.Луганська, на момент складення акту перевірки відповідь не отримана. В той же час, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська робить висновок про те, що в ході перевірки не встановлено факту передачі послуг від ТОВ «Авто Парітет-Д» та з цих підстав вказує на нереальність проведення господарських операцій між ПП «Дніпропостачупаковка та постачальником ТОВ «Авто Парітет-Д».

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №25822/10/22-2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП «Дніпропостачупаковка» на суму 911790,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 772997 грн. та за штрафними санкціями 138793,50 грн. та від 13.11.2012 року №25819/10/22-2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ПП «Дніпропостачупаковка» на суму 1026946,75 грн., в тому числі за основним платежем 927866 грн. та за штрафними санкціями 99080,75 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану варість», закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, спірні господарські операції мали місце і у період дії Податкового кодексу України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагента постачальника позивача трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами по ланцюгу не є тими ознаками, які характеризують правочини, що укладені між ПП «Дніпропостачупаковка» та ТОВ «П'ятий фактор», ПП «Техноснаб», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Буд.-метал-постач», ТОВ «Автопарітет-Д» , нікчемними.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладені угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочини, які укладено між позивачем та контрагентами ТОВ «П'ятий фактор», ПП «Техноснаб», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Буд.-метал-постач», ТОВ «Авто Парітет-Д», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та підприємствами ТОВ «П'ятий фактор», ПП «Техноснаб», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Буд.-метал-постач», ТОВ «Авто Парітет-Д» укладено договори виконання робіт, надання послуг. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договорм укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та на якому ґрунтуються доводи апеляційної скарги, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, а сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про наступні обставини.

07.04.2011р. між позивачем та ТОВ «Буд.-метал-постач» укладено договір №4/4/11 про надання послуг, предметом якого є перевезення вантажу (т.1 а.с.235). На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надавалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1307113, №1407113 (т.1 а.с.236-237). У вказаних актах відображено зміст та обсяг господарських операцій, автомобілі, якими здійснювалось транспортування та прізвища водіїв. Тобто, вказані акти мають необхідні реквізити, які з огляду на приписи ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», характеризують документи як первинні, що підтверджують здійснення господарських операцій. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням (т.1 а.с.234). За наслідками господарських операцій постачальником виписано податкові накладні (т.1 а.с.238, 239), суми ПДВ за якими віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Зазначені первинні документи надавалися позивачем до перевірки та відображені в Акті перевірки (стор.120 Акту).

08.04.2011р. між позивачем та ТОВ «Дормашавто» укладено договір №5/4/11 про надання послуг, предметом якого є перевезення вантажу (т.1 а.с.250). На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надавалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, автомобілі, якими здійснювалось транспортування та прізвища водіїв (т.2 а.с.1-17). Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням (т.1 а.с.240-249). За наслідками господарських операцій постачальником виписано податкові накладні (т.2 а.с.18 - 34), суми ПДВ за якими віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Зазначені первинні документи надавалися позивачем до перевірки та відображені в Акті перевірки (стор.113-114 Акту).

25.06.2010р. між позивачем та ТОВ «Автопарітет - Д» укладено договір №38/10-У, предметом якого є виконання робіт по виготовленню гофропродукції (т.2 а.с.35-37). На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надавалися акти здачі-прийняття виконаних робіт (т.2 а.с.37-51). У вказаних актах відображено зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані акти, в силу приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням (т.2 а.с.68). За наслідками господарських операцій постачальником виписано податкові накладні (т.2 а.с.52-66), суми ПДВ за якими віднесено позивачем до складу податкового кредиту. Розрахунки між сторонами проводились за рахунок взаємозаліку зустрічних вимог, що відображено в Акті перевірки (стор.134 Акту).

28.07.2010р. між позивачем та ТОВ «П'ятий фактор» укладено договір №41/10-У, предметом якого є виконання робіт по виготовленню гофропродукції (т.2 а.с.80-81). На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надавалися акти здачі-прийняття виконаних робіт. У вказаних актах відображено зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій (т.2 а.с.82-218). Розрахунки між сторонами частково здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням (т.1 а.с.67-79), частково взаємозаліком та переведенням боргу (стор.43 Акту перевірки). За наслідками господарських операцій постачальником виписано податкові накладні (т.2 а.с.219-250, т.3 а.с.1-106), суми ПДВ за якими віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Зазначені первинні документи надавалися позивачем до перевірки та відображені в Акті перевірки.

28.03.2011р. між позивачем та ПП «Техноснаб» укладено договір №23/3-У, предметом якого є виконання робіт по виготовленню гофропродукції (т.3 а.с.107-108). На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надавалися акти здачі-прийняття виконаних робіт (т.3 а.с.109-250, т.3 а.с.1-5). У вказаних актах відображено зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. За наслідками господарських операцій постачальником виписано податкові накладні (т.3 а.с.6-152), суми ПДВ за якими віднесено позивачем до складу податкового кредиту. Розрахунки між сторонами здійснено взаємозаліком зустрічних вимог, а також в розрахунок за отриманні послуги ПП «Дніпропостачупаковка» передав ПП «Техноснаб» векселя власної емісії на суму 1 531 500грн. (стор.102 Акту перевірки).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем до перевірки надавалися первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. При цьому, будь-яких зауважень щодо правильності складення зазначених документів, податковою службою в Акті перевірки висловлено не було. Усі спірні господарські операції відображено позивачем у бухгалтерському обліку, що зазначено в Акті перевірки.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування продукції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З акту перевірки не вбачається того, що податкова служба вимагала від позивача надати до перевірки товарно-транспортні накладні, відсутні у матеріалах справи і докази відмови посадових осіб підприємства надати такі документи до перевірки. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, судом до уваги не приймаються.

Необґрунтованими вважає колегія суддів і посилання представника відповідача на обставини, які встановлені під час досудового слідства у кримінальній справі №71-00217, порушеною відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст..212 ч.3 та 366 ч.2, 205 ч.2 КК України, а саме створення невстановленими особами, без наміру здійснення господарської діяльності, ТОВ «Дормашавто». Так, сам факт порушення кримінальної справи, провадження досудового слідства, за відсутності вироку суду, який би набрав законної сили та яким би було встановлено обставини, що свідчать про фіктивність ТОВ «Дормашавто», не може бути обґрунтованою підставою для визначення спірних податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Дормашавто».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі №804/4909/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк