Постанова

від 14.10.2013 по справі 808/7049/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року 14:43Справа № 808/7049/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «ТРАНСПРОМЛІС ДД», м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТРАНСПРОМЛІС ДД» (далі по тексту - позивач, ПП «Транспромліс ДД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі) в якому просить суд скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000282214/2675 від 21.03.2013.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що перевіряючими не було обґрунтовано і належним чином доведено, що правочини між позивачем та ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС 2010», ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД» та ТОВ «Аркада і К», а також між позивачем і ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» здійснені без мети реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Висновки про недійсність правочинів не можуть покладатись в основу акта перевірки платника податку для подальшого перерахування (корегування_ податкового зобов'язання та податкового кредиту без відповідного судового рішення. Підстави нікчемності правочину ю законом, а не актами податкових перевірок.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 39907 від 10.10.2013р. посилається на результати актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірко контрагентів позивача, у зв'язку з якими неможливо підтвердити реальність взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами та взаємовідносин з покупцем - ВАТ «Запоріжсталь».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПУ у Орджонікідзевському районі №58 від 24.01.2013, посадовими особами відповідача у період з 23.01.2013р. по 30.01.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Транспромліс ДД» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС 2010» за період травень, червень, липень 2011, ТО»²КТРЕЙД ЛТД» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р., ТОВ «Аркада ІК» за період жовтень, листопад, грудень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої було складено акт перевірки № 20/22-1421/НОМЕР_1 від 06.02.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Транспромліс ДД»:

1) п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., п.п. 14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п.44.3, п.п. 44.6 ст. 44 п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200, ст. 201 ПК України. Внаслідок чого було завищено податковий кредит за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р., травень, червень, липень 2011р. на загальну суму 214497 грн., який сформований від контрагентів ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС 2010», ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 214497 грн. та заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 214 497 грн.;

2) п.п.14.1.36, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП «Транспромліс ДД» з ТОВ «Аркада І К» внаслідок чого завищено податковий кредит за період жовтень, листопад, грудень 2011р. на загальну суму 46725 грн., та завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2011 на загальну суму 48431 грн. по контрагенту - покупцю, а саме: ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

21.03.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282214/2675, яким ПП «Транспромліс ДД» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 242 881,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 214498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28383,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Транспромліс ДД» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від

03.04.1997р. (далі - Закон №168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми ПДВ за наступними податковими накладними щодо придбання брусів перекладних дерев'яних та шпал дерев'яних:

1) надані ТОВ «Аркада і К»: №1413 від 14.10.2011, №816 від 08.11.2011, №1409 від 14.12.2011;

2) надані ТОВ «Імпульс Плюс 2010»: №200508 від 20.05.2011, №250505 від 25.05.2011, №300511 від 30.05.2011, №150610 від 15.06.2011, №170609 від 17.06.2011, №210616 від 21.06.2011, №250616 від 21.06.2011, №250602 від 25.06.2011, №70715 від 07.07.2011, №120708 від 12.07.2011

3) надані ТОВ «Віктрейд ЛТД» №433 від 02.09.2010, №436 від 13.09.2010, №438 від 30.09.2010, №1867 від 13.10.2010, №1868 від 28.10.2010, №2961 від 19.11.2010, №2962 від 19.11.2010, №2964 від 30.11.2010, №2965 від 30.11.2010, №4156 від 24.12.2010, №4157 від 24.12.2010.

Договори з відповідними контрагентами не укладались, умова поставки - рахунок-фактура. Також у акті перевірки наведений перелік видаткових накладних по зазначеним господарським операціям.

Розрахунки з зазначеними контрагентами здійснювались у безготівковій формі згідно наданих на перевірку платіжних доручень та банківських виписок, перелік яких наведено у таблиці на стр. 3-4 акту перевірки.

Разом з тим, як зазначено у акті перевірки, згідно системи «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» з вищезазначеними контрагентами встановлено розбіжності у складі податкового кредиту з ПДВ.

Далі у акті перевірки відповідач посилається на:

1) акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання ТОВ «Аркада І К» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2011 року №1001/18-011/37189154 від 29.12.2011 та з 01.12.2011 по 31.01.12 №250/18-011/3719154 від 12.03.2012 та на те, що згідно системи «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Аркада І К» є вирощування зернових та технічних культур, згідно податкової декларації з податку на прибуток транспортні засоби відсутні, згідно даних податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, кількість осіб, працюючих у штаті складає 0 осіб, стан платника на звітну дату - у стані припинення, отже відповідач на підставі наведеного робить висновок про відсутність у ТОВ «Аркада І К» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, та про відсутність у ТОВ «Аркада І К» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань;

2) акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» №3546/2305/37363648 від 02.08.2011, акти про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента №1114/2302/37363648 від 09.12.2011 та №560/2302/37363648 від 27.09.2011;

3) Акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» №81/23-5/36927332 від 06.07.2011

У зв'язку з наведеним у акті перевірки відповідач зробив висновок про не можливість підтвердження взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами ат відповідно неможливість підтвердження реальності відносин з покупцем ВАТ «Запоріжсталь» та про те, що ПП «Транспромліс ДД» є частково «транзитером» частково «вигодо набувачем», тобто здійснював облік операцій, з метою податкового обліку, які не носять реального характеру.

Суд вважає вищенаведені висновки перевіряючих безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами, оскільки відомості системи «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» можуть не відображати дійсних показників податкової звітності платників податків, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть встановлювати факти, які можливо встановити лише при проведенні звірки, а акти невиїзних перевірок контрагентів позивача без надання документів, які б підтверджували наведені у них відомості не можуть бути єдиними та достатніми доказами наведених у них фактів та висновків. Натомість належним доказом факту проведення документування фактично не здійснених господарських операцій з метою отримання підприємством податкової вигоди, на думку суду можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, доказів існування яких відповідачем суду не надано.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, (далі - Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону №996, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем до перевірки та суду були надані видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару від постачальника до покупця, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність вчинених операцій з придбання позивачем відповідних товарів у зазначених контрагентів. Жодних зауважень до наданих позивачем до перевірки документів у акті перевірки та представником відповідача у судовому засіданні зазначено не було.

Також позивачем були надані суду копії договорів поставок, укладених із зазначеними контрагентами та специфікацій до таких договорів, копії товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування придбаних позивачем у зазначених контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищенаведені обставини, наведені у акті перевірки відомості є лише припущеннями перевіряючи, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд зазначає, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем у періоді, що перевірявся податкового кредиту з податку на додану вартість та як наслідок заниження і завищення сум податкового зобов'язання, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТРАНСПРОМЛІС ДД» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0000282214/2675 від 21 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТРАНСПРОМЛІС ДД» (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова