Рішення

від 29.10.2013 по справі 905/6814/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.2013 Справа № 905/6814/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Першотравенськ Дніпропетровської області

до відповідача : Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення заборгованості з урахуванням інфляції у розмірі 112 223,55 грн., 3% річних в сумі 2 961,90грн. та пені у розмірі 14 501,76грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача - Варелжан Н.А., за довіреністю;

від відповідача - Герасимова Н.О., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Першотравенськ Дніпропетровської області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості з урахуванням інфляції у розмірі 112 223,55 грн., 3% річних в сумі 2961,90грн. та пені у розмірі 14 501,76грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №1503 від 27 серпня 2012 року в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 112000,00грн.

Відповідно до п.5.4 вищезазначеного Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання Позивачем нарахована пеня у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 14 501,76грн. Крім того, Позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 223,55грн. та 3% річних у розмірі 2 961,90грн.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість з урахуванням інфляції у розмірі 112 223,55 грн., 3% річних в сумі 2961,90грн. та пеню у розмірі 14 501,76грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 193, 224, 265, Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): договір поставки №1503 від 27.08.2012р., специфікацію до договору №1503 від 27.08.2012р., додаткову угоду від 06.09.2012р., видаткову накладну №18 від 03.09.2012р. на суму 32 000,00грн., видаткову накладну №19 від 03.09.2012р. на суму 32 000,00грн., видаткову накладну №20 від 03.09.2012р. на суму 48 000,00грн., товарно-транспортну накладну від 03.09.2012р., претензію №10/07-1 від 10.07.2013р. та правоустановчі документи Позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

16.10.2013р. Позивач до матеріалів справи долучив: власне письмове підтвердження про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; витяг з ЄДР№138392 від 14.10.2013р. стосовно підприємства Позивача, витяг з ЄДР№138395 від 14.10.2013р. відповідно до якого Відповідач є юридичною особою та зареєстрований за адресою вказаною у позовній заяві; акт звіряння взаємних розрахунків №б/н від 20.09.2013р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу;

Крім того, 16.10.2013р. Відповідачем надано відзив, у якому він позовні вимоги визнав частково, а саме: суму основного боргу у розмірі 112 000,00грн. визнав у повному обсязі, проти стягнення пені більш ніж за 6 місяців заперечив, стосовно інфляції та пені заперечив проти вказаних Позивачем періодів нарахування.

Враховуючи ненадання сторонами витребуваних документів в повному обсязі, суд ухвалою від 16.10.2013р. відклав розгляд справи на 29.10.2013р.

Представник Позивача у судовому засіданні 29.10.2013р. надав заяву про розмежування позовних вимог, виклавши їх наступним чином: стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк суму боргу у розмірі 112 000грн., індекс інфляції у розмірі 223,55 грн., 3% річних в розмірі 2961,90грн. та суму пені 14 501,76грн., а всього 129 687,21 грн. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги у частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, вимоги щодо стягнення інфляції та 3% річних та пені визнав частково, з підстав викладених у відзиві. Надав акт звіряння розрахунків.

Суд розглянув заяву Позивача та долучив її до матеріалів справи.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Першотравенськ Дніпропетровської області (Продавець) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк (Покупець), укладено договір поставки №1503 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Продукцію), а Покупець зобов'язується прийняти поставлену в його власність продукцію та своєчасно сплатити її вартість, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що номенклатура, кількість та ціна Продукції обговорюються в Специфікаціях /Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.3.1 Умови поставки Продукції -СРТ (83102, м.Донецьк, вул. Стадіонна,1) відповідно «Інтертермс-2000», протягом 5 (п'яти) днів після отримання заявки отримувача, якщо інше не обговорено у відповідних специфікаціях/додатках до цього Договору.

Документи на Товар, які Продавець повинен передати Покупцю: рахунок-фактура, податкова накладна, відповідні товаросупроводжуючі документи; сертифікат якості та/чи технічний паспорт; сертифікат відповідності (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена у товарно-транспортній накладній.

Додатковою угодою до договору поставки №1503 від 27.08.2012р. було внесено зміни у п.п.4.2. пункту 4 договору та викладено його у наступній редакції: «Розрахунок, за поставлену Постачальником Продукцію, за Договором здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки Продукції».

Згідно п.8.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту (дати) його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язання - до повного їх виконання.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов договору поставки №1503 від 27.08.2012р. (а.с.11-14) укладеного між Позивачем та Відповідачем, за видатковою накладною №18 від 03.09.2012р. на суму 32 000,00грн. (а.с.19), видатковою накладною №19 від 03.09.2012р. на суму 32 000,00грн. (а.с.18), видатковою накладною №20 від 03.09.2012р. на суму 48 000,00грн. (а.с.17) Позивачем був поставлений товар Відповідачу на загальну суму 112 000грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних товар було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли з договору поставки №1503 від 27.08.2012р., інших договорів між сторонами укладено не було.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №1503 від 27.08.2012р.

Додатковою угодою до договору поставки №1503 від 27.08.2012р. було внесено зміни у п.п.4.2. пункту 4 договору та викладено його у наступній редакції: «Розрахунок, за поставлений Постачальником Продукцію, за Договором здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки Продукції».

Судом встановлено, що остаточний розрахунок за товар Відповідачем мав бути здійснений не пізніше 03.10.2013р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Продавцем в частині розрахунку за прийнятий товар не виконав у повному обсязі. Вартість товару у сумі 112 000,00грн. у встановлені договором строки не сплачена.

10.07.2013р. Відповідачу була пред`явлена претензія, у якій Позивач пропонує у термін до 20.07.2013р. перерахувати йому суму основної заборгованості у розмірі 112 000,00грн. Отримання претензії підтверджується вх.№8-852 від 10.07.2013р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 112 000,00 грн. не надав. Позовні вимоги, щодо стягнення суми основного боргу визнав у повному обсязі. Суд вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 223,55грн., 3% річних в сумі 2961,90грн. та пені у розмірі 14 501,76грн.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат, наданий Позивачем з жовтня 2012р. по липень 2013р. на суму основного боргу 112 000,00грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у повному розмірі.

Пунктом 5.4 Договору поставки №1503 від 27.08.2012р . встановлено, що Сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за даним Договором, сплачує іншій Стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок пені за період з 03.10.2012р по 20.08.2013р. на суму 112 000,00грн., враховуючи вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8400,00грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 2 961,90грн.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 03.10.2012р по 20.08.2013р. на суму основного боргу 112 000,00грн. Суд, перевіривши арифметичний розрахунок Позивача, встановив, що Позивачем були допущенні арифметичні помилки в розрахунку 3% річних, тому дана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 2954,96грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік», м.Першотравенськ Дніпропетровської області до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 112 000грн., індексу інфляції у розмірі 223,55 грн., 3% річних в сумі 2961,90грн. та пені у розмірі 14 501,76грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», (86110, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, буд. 63 п/р №26000006568001 в ПАТ «ТК Кредит», МФО 322830, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік» (52800, м.Першотравенськ Дніпропетровської області, вул. Комсомольська, буд. 26, п/р 26002102102517 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 32598455) суму основного боргу в розмірі 112 000 (сто дванадцять тисяч) грн.,00коп, інфляційних втрат у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн.,55коп., 3% річних в сумі 2954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн.,96коп., та пені у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) грн.,00коп.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Лік» (52800, м.Першотравенськ Дніпропетровської області, вул. Комсомольська, буд. 26, п/р 26002102102517 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 32598455) за рахунок Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», (86110, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, буд. 63 п/р №26000006568001 в ПАТ «ТК Кредит», МФО 322830, ЄДРПОУ 33161769) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) грн., 29 коп.

У судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.