Постанова

від 16.03.2009 по справі 2-а-5/09/0521

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                                             Суддя

1 інстанції - Шипович В.В.

                                                                                                                                             Суддя

- доповідач - Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 березня  2009

року                                                                справа

№ 2-а-5/09/0521

зал судового засідання у приміщенні

суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар

Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного

суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Василенко Л.А.

Старосуда М.І.  при секретарі

судового засідання

  Кірсановій М.В.

за участю представників:

від позивача:

ОСОБА_1. - особисто, ОСОБА_2. - за заявою

від відповідача: 

від третьої особи:

Сало О.О. - за дов. від 3 березня 2009 року  №159-9 

ОСОБА_3. - за дов. від 3 березня 2009 року 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу

Донецької обласної ради

на постанову 

Калінінського районного суду м. Горлівки

від

1 грудня 2008 року 

по адміністративній справі

№ 2-а-5/09/0521 (суддя Шипович В.В.)

за позовом

ОСОБА_1

 до

 Донецької

обласної ради

 про  за участю третіх осіб:   

 визнання  рішення неправомірним  1) Головного управління  охорони здоров'я Донецької обласної

державної адміністрації 2) Комунального лікувально-профілактичної

установи  „Дитячий шкільний

туберкульозний санаторій”

ВСТАНОВИЛА:

Постановою 

Калінінського районного суду м. Горлівки 

позовні вимоги  ОСОБА_1задоволені

частково, внаслідок чого  визнано

протиправним положення пункту 1 Рішення Донецької обласної ради №5/14-425 від

25 січня 2008 року „Про реорганізацію Дитячого 

шкільного туберкульозного санаторію (м. Горлівка)”, яким  передбачено 

припинити діяльність Дитячого шкільного туберкульозного санаторію (м.

Горлівка) шляхом  його приєднання до

комунальної  лікувально - профілактичної

установи „Обласний дитячий кістково-туберкульозний  санаторій м. Маріуполь”. В іншій частині  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1-

відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. справи 101-105) відповідач

просить скасувати  постанову суду першої

інстанції, посилаючись на порушення судом 

норм матеріального та процесуального права. Також в апеляційній

скарзі  посилається на те, що  реорганізація Горлівського санаторію не

погіршила доступність та якість санаторного лікування, а навпаки призвела до

суттєвого покращення умов перебування дітей. Проведені заходи щодо оптимізації

діяльності протитуберкульозних санаторіїв не можна   розцінювати як скорочення  мережі, тобто порушень передбачених статтєю

49 Конституції України.

Позивач під час апеляційного розгляду просив рішення суду

першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення,

посилаючись на те, що  рішення Донецької

обласної ради  №5/14-425 від 25  січня 

2008 року  протирічить  позиції Міністерства охорони здоров'я України

та вимогам Указу Президента України від               14 лютого 2006 року №132 „Про

рішення Ради національної безпеки та оборони України” від 18 січня 2006 року

„Про заходи по підвищенню ефективності боротьби із небезпечними інфекційними

хворобами”.

Колегія

суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і

обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила

наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства

України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,  

у  межах  повноважень 

та  у  спосіб, 

що

передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та

законами України;

2) з  використанням 

повноваження  з   метою,  

з   якою   це

повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення

дії);

4) безсторонньо

(неупереджено);

 5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу

рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 9) з 

урахуванням  права  особи на участь у процесі  прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто

протягом розумного строку.

Рішенням

Донецької  обласної ради  від 25 січня 2008 року №5/14-425 „Про

реорганізацію Дитячого  шкільного  туберкульозного санаторію (м Горлівка)”

припинено діяльність Дитячого шкільного туберкульозного санаторію (м. Горлівка)

шляхом  його  приєднання 

до комунальної 

лікувально-профілактичної 

установи „Обласний  дитячий  кістково-туберкульозний санаторій м.

Маріуполь”(арк. справи 14, том 1).

В

подальшому 24 липня 2008 року рішенням 

№5/17-506 (арк. справи 56 том 1) Донецька обласна рада внесла зміни до

преамбули рішення обласної ради від 25 січня 2008 року №5/14-425 „Про

реорганізацію Дитячого шкільного 

туберкульозного санаторію ( м. Горлівка), виклавши її у наступній

редакції: „З метою  поліпшення якості

надання спеціалізованої допомоги дітям із захворюваннями органів дихання,

враховуючи  незадовільну  матеріально-технічну базу санаторію,

нераціональність подальшого вкладення коштів на її поліпшення та наявність

достатньої мережі протитуберкульозних дитячих закладів, керуючись Указом  Президента України від  6 грудня 2005 року №1694/2005 „Про

невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення”,

Основами законодавства України про охорону здоров'я, статтями 104, 106

Цивільного кодексу України, статтею 59 Господарського  кодексу України, статтею  43 Закону України „Про місцеве самоврядування

в Україні”, обласна рада.

Позивач

в результаті  проведеної реорганізації

туберкульозного санаторію у м. Горлівка втратила роботу на якій працювала

більше 30 років (арк. справи 18,19, том. 10, була переведена до санаторію у м.

Маріуполь, при тому, що  постійно мешкає

у м. Горлівка.

В

подальшому була звільнена  у зв'язку із

скороченням чисельності  штату. 

Проблемою

даного спору є правомірність прийняття спірного рішення, а саме пункту 1 рішення

щодо припинення діяльності  Дитячого

шкільного туберкульозного санаторію (м. Горлівка) шляхом його приєднання до

комунальної  лікувально-профілактичної

установи „Обласний  дитячий

кістково-туберкульозний санаторій           

м. Маріуполь”.

Згідно

із статтею 19 Конституції України органи 

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові  особи зобов'язані діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та 

законами України.

Міністерство

охорони здоров'я у своїх листах  від  4 березня 

2008 року (арк. справи 9, том 2) 

на адресу Донецької обласної ради 

та від 21  березня 2008 року (арк.

справи 8) на адресу Головного управління 

охорони  здоров'я Донецької

обласної  державної адміністрації вважало

за необхідне відновити роботу дитячого туберкульозного санаторію м. Горлівки.

Відповідно

до довідки Єдиного державного реєстру 

юридичних та фізичних  осіб

підприємців Дитячий шкільний туберкульозний 

санаторій  є юридичною особою, має

комунальну  форму власності.

Повноваження  по управлінню закладами і

організаціями охорони здоров'я  передані

Донецькою обласною радою - Головному управлінню охорони здоров'я  Донецької обласної державної адміністрації.

Оскаржуване

рішення  Донецької обласної ради, хоча і

не носить змісту індивідуальної дії, але стосується  інтересів позивача, оскільки  він був працівником Комунально

лікувально-профілактичної установи „Дитячий 

шкільний  туберкульозний

санаторій”.

Частиною

третьою  статті 49 Конституції України

зазначено, що  існуюча мережа

державних  і комунальних  закладів охорони  здоров'я не може бути скорочена.

Колегія

суддів зазначає, що у даному випадку не має місце зазначене скорочення мережі

закладів, а є  поліпшення якості надання

спеціалізованої допомоги дітям із захворюванням органів дихання та т.і.

Крім

того, слід зазначити, що в рішенні чітко визначено про реорганізацію

Дитячого  шкільного туберкульозного  санаторію (м. Горлівка) шляхом припинення

діяльності санаторію шляхом його приєднання до 

комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний дитячий

кістково-туберкульозний санаторій м. Маріуполь”.

Чинним

законодавством, а саме частиною першою статті 104 Цивільного Кодексу України

юридична особа  припиняється в результаті

передання  всього свого майна, прав та  обов'язків іншим юридичним особам -

правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або  в результаті ліквідації.

Частиною

першої статті 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття,

приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його

учасників  або органу  юридичної особи, уповноваженого на це  установчими 

документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або

відповідних органів державної влади.

Відповідно

до частини другої статті 107 Цивільного кодексу 

України складається передавальний 

акт, який має містити положення 

про правонаступництво  щодо  всіх зобов'язань юридичної особи , що

припиняється.

З аналізу зазначених норм вбачається, що 

юридична особа - Дитячий 

шкільний  туберкульозний центр (м.

Горлівка) діяльність якої  припиняється,

разом з тим  припинена особа передає все

своє майно, права  та обов'язки   Комунальній 

лікувально-профілактичній установі „Обласний дитячий

кістково-туберкульозний санаторій м. Маріуполь” про

що складається відповідний документ. 

Таким

чином, зазначення позивача, що приєднання 

є скороченням мережі є необґрунтованим, оскільки рішення суб'єкту

владних повноважень було прийнято з метою 

поліпшення якості надання спеціалізованої допомоги дітям  із захворюванням органів дихання. Крім того

відповідно до пункту 7 статті 60  Закону

України „Про місцеве самоврядування в Україні” майнові 

операції,  які  здійснюються 

органами  місцевого самоврядування

з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та

погіршувати умови надання послуг населенню.

Крім того колегія суддів зазначає, що 

по дані й справі відсутній об'єкт судового захисту.  Спірне рішення само по собі не змінює, не

створює та не припиняє прав та обов'язків позивача, окрім  сфери трудових  відносин, оскільки позивач не є носієм  публічної служби, то  трудовий спір у випадку його наявності  підлягає 

розгляду за правилами цивільного судочинства, а саме статті 15

Цивільного  процесуального кодексу

України.Інших  прав та обов'язків для

позивача спірне рішення  не створює.

Суд першої інстанції ухвалою від 1 грудня 

2008 року (арк. справи 64) в порядку забезпечення адміністративного

позову ОСОБА_1до Донецької обласної ради 

про визнання  рішення

неправомірним заборонити державному реєстратору 

у Виконавчому комітеті Горлівської міської ради  Донецької області  вчиняти певні дії, а саме вносити  до Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб підприємців

запис про припинення  Комунальної

лікувально - профілактичної  установи

підприємців запис про припинення 

Комунальної 

лікувально-профілактичної установи „Дитячий  шкільний туберкульозний  санаторій” (ідентифікаційний код 23028656) на

підставі  рішення  Донецької обласної ради №5/14-425 від 25

січня 2008 року  „Про  реорганізацію Дитячого шкільного  туберкульозного санаторію (м. Горлівка)”.

Відповідно

до частини 4 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства  України 

якщо у

задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи   забезпечення 

адміністративного позову  зберігаються 

до набрання

постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям  постанови 

або  після  цього 

постановити  ухвалу  про скасування  заходів 

забезпечення  адміністративного  позову  

або заміну одного

способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Колегія

суддів зазначає, що  судом порушені норми

матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення

справи.

Керуючись

статтями 24, 118, 167, 184, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА: 

Апеляційну

скаргу - Донецької обласної ради  на  постанову Калінінського районного суду м.

Горлівка від 15 січня 2009 року по справі №2-а-5/09/0521 - задовольнити.

Постанову  Калінінського районного суду м. Горлівка від

15 січня 2009 року по справі №2-а-5/09/0521 

- скасувати.

Прийняти

нову постанову.

У

задоволенні позову  ОСОБА_1про

визнання  протиправним  положення пункту 1 Рішення Донецької обласної

ради №5/14-425 від 25 січня 2008 року „Про реорганізацію Дитячого шкільного

туберкульозного санаторію (м. Горлівка)”, яким передбачено припинити діяльність

Дитячого шкільного туберкульозного санаторію (м. Горлівка) шляхом його

приєднання до  комунальної

лікувально-профілактичної установи 

„Обласний дитячий 

кістково-туберкульозний санаторій м. Маріуполь” - відмовити.

Скасувати

заходи  забезпечення  адміністративного позову ОСОБА_1до Донецької обласної ради 

про визнання  рішення

неправомірним заборонити державному реєстратору 

у Виконавчому комітеті Горлівської міської ради  Донецької області  вчиняти певні дії, а саме вносити  до Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб підприємців

запис про припинення  Комунальної

лікувально - профілактичної  установи

підприємців запис про припинення 

Комунальної лікувально-профілактичної установи „Дитячий  шкільний туберкульозний  санаторій” (ідентифікаційний код 23028656) на

підставі  рішення  Донецької обласної ради №5/14-425 від 25

січня 2008 року  „Про  реорганізацію Дитячого шкільного  туберкульозного санаторію (м. Горлівка)”,

застосовані ухвалою від 1 грудня 2008 року.

Вступна

та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені

у судовому засіданні 16 березня 

2009  року. Постанова у повному

обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 березня 

2009 року.

Постанова

суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з

моменту проголошення.

Постанова

може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання

законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в

повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в

повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       

      Р.Ф. Ханова

Судді                                                                                                            Л.А.

Василенко

                                                                                                                      М.І.

Старосуд

З оригіналом

згідно: Суддя                                                           

Р.Ф. Ханова