Ухвала

від 29.10.2013 по справі 814/2000/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 814/2000/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт», - Щедрова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 № 0000612202 і № 0000602202

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. що були прийняті Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач): від 26.04.2013 № 0000602202 і Хе 0000612202.

В обґрунтування позову Товариство вказало на недоведеність висновків ДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства і на те. що позивач не мав відносин із суб'єктами господарювання, про яких вказано в акті перевірки. Як зазначив позивач, факт здійснення господарських операцій, результати яких вплинули на показники його декларацій з податку на прибуток і з податку на додану вартість, підтверджений документами, наявність яких встановлена нормами податкового законодавства, тому твердження ДПІ про заниження податкових зобов'язань є неправомірними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000612202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 26.04.2013. Визнано протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000602202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 26.04.2013. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» судові витрати в сумі 2136,49 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що З 03.04.2013 по 08.04.2013 ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ДЕ КАРГА» (код за ЄДРПОУ 37104678) за червень, липень, листопад 2010 року, за січень, травень 2011 року, за квітень-липень 2012 року, ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 32884421) за листопад 2010 року, за січень, березень, травень-липень 2011 року, за січень 2012 року, ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 37206918) за березень 2011 року, результати якої оформила актом від 15.04.2013 № 1151/22-200/30396991 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 10-63).

У вищезназначеному акті вказано, що позивачем порушено : - пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334), підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 138.1, пункт 138.2, пункт 138.8, статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 98 141 грн.; - підпункт 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 83 215 грн.

На стор. 51 Акта (т. с. 1, ар. 60) ДПІ зазначила, що «… перевіркою встановлено факти укладення між ТОВ «СК «АГРОКОНТРАКТ» та ТОВ «ДЕ КАРГА», ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР» та ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» недійсних правочинів, тобто право ТОВ «СК «АГРОКОНТРАКТ» на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає.».

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 № 0000612202 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 8) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пункти 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 114 229,25 грн., в тому числі 98 141 грн. - основний платіж, 16 088,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.04..2013 № 0000602202 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 7) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци 1, 2, 3, 4 пункту 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 99 418 грн., в тому числі 83 215 грн. - основний платіж, 16 203 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою, та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків.

Як зазначено у підпункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження, протягом одного місяця з дня, що настає на днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки і акт про неможливість проведення документальної перевірки не є носіями інформації про порушення податкового законодавства (не є податковою інформацією у розумінні Податкового кодексу України). До того ж, ці документи не мають жодного відношення до позивача (а саме виявлення фактів про порушення платником податків податкового законодавства є підставою для направлення такому платнику податків відповідного запиту).

Колегія суддів зазначає, що в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок щодо відсутності реального настання правових наслідків по взаємовідносинам з контрагентами ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР», ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» та ТОВ «ДЕ КАРГА» у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки цих контрагентів.

Також, колегія суддів вбачає, що в Акті зазначено, що відповідачем встановлено факти укладання між позивачем та ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР», ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» та ТОВ «ДЕ КАРГА» недійсних правочинів, тобто право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР», ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» та ТОВ «ДЕ КАРГА»правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, в Акті висновки ДПІ про порушення Підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону № 334, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, лише наведений зміст вказаних норм, але відсутні будь-які доводи про порушення цих норм позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи свідчать про те, що він законно врахував витрати, понесені у зв'язку з придбанням у ТОВ «ДЕ КАРГА», ПП ВКФ «УНІВЕРСАЛ-ЦЕНТР» та ТОВ «ВІРТУС ТРАНС» товарів (робіт, послуг), у складі валових витрат (за нормами Закону № 334) та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (за нормами Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 № 0000612202 і № 0000602202 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2013 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.