Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/17482/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17482/13 04.11.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройком Джи Ен Ті"

про стягнення 7 859,81 грн.

Суддя Грєхова О.А.

за участю представників:

від позивача: Можарівська С.М. (дов. від 01.07.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройком Джи Ен Ті" заборгованості за Договором № 95 на перевезення будівельних (негабаритних) відходів від 18.01.2012 року в розмірі 7859,81 грн., в тому числі 6580,19 грн. основного боргу, 1279,62 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 95 від 18.01.2012 р. щодо оплати вартості послуг на перевезення будівельних (негабаритних) відходів, в зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 6 580,19 грн. З огляду на наявність боргу позивачем нараховано відповідачу 1279,62 грн. пені. Всього ціна позову становить 7859,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року порушено провадження по справі № 910/17482/13, розгляд справи призначено на 07.10.2013 року.

В судове засідання 07.10.2013 представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.09.2013 року, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 07.10.2013 року відклав розгляд справи на 04.11.2013 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позов. В порядку ст. 22 ГПК України позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з відмітками на зворотній стороні ухвал суду від 10.09.2013 року та від 07.10.2013, вони була надіслана відповідачу за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернуті відправнику з причини закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.11.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір №95 перевезення будівельних (негабаритних) відходів, відповідно до п. 1.1, договору позивач зобов'язувався вивозити будівельні (негабаритні) відходи (сміття) на територію сміттєзвалища.

Пунктом 4.1 договору та Протоколом погодження договірної ціни згідно договору № 95 від 18.01.2012 року встановлено, що замовник сплачує послуги перевізнику з розрахунку:

- вивіз будівельного (негабаритного) сміття контейнерами об'ємом 10-15 м 3 - за 1 м 3 без ПДВ - 91,67 грн., ПДВ - 18,33 грн. Загальна вартість вивозу 1 м 3 будівельного (негабаритного) сміття - 110,00 грн.;

- вивіз будівельного (негабаритного) сміття контейнерами об'ємом 20-25 м 3 - за 1 м 3 без ПДВ - 87,50 грн., ПДВ - 18,50 грн. Загальна вартість вивозу 1 м 3 будівельного (негабаритного) сміття - 105,00 грн.

Згідно з п. 4.3 договору, оплата послуг перевізника здійснюється за попередньою оплатою. Об'єм сміття, що підлягає передоплаті, визначається за взаємною згодою сторін згідно запланованого його накопичення на об'єкті.

Пунктом 6.2 договору встановлено строк його дії до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання. У разі, якщо замовником не буде повідомлено про розірвання договору до 20.12.2012р. даний договір продовжує свою дію на наступний рік (п. 6.3 договору).

ТОВ «Екосервіс груп» надало відповідачеві послуг на суму всього 111331,37 грн., про що свідчать підписані обома сторонами наступні акти виконаних робіт: акт № ОУ-0000235 від 29.02.2012р. на суму 9580,19 грн.; акт № ОУ-0000021 від 27.01.2012р. на суму 19650,18 грн.; акт № ОУ-0000020 від 24.01.2012р. на суму 21300,24 грн.; акт № ОУ-0000019 від 23.01.2012р. на суму 17100,24 грн.; акт № ОУ-0000018 від 20.01.2012р. на суму 12800,16 грн.; акт № ОУ-0000022 від 30.01.2012р. на суму 19650,18 грн.; акт № ОУ-0000132 від 02.02.2012р. на суму 11250,18 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по даному договору, вивозячи сміття, а відповідач, навпаки, порушив умови договору, оплативши надані послуги лише частково 104751,18 грн.

На час звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору № 95 від 18.01.2012 р. складає 6580,19 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-ст.907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 111331,37 грн., про що сторонами підписано акти: № ОУ-0000235 від 29.02.2012р. на суму 9580,19 грн.; № ОУ-0000021 від 27.01.2012р. на суму 19650,18 грн.; № ОУ-0000020 від 24.01.2012р. на суму 21300,24 грн.; № ОУ-0000019 від 23.01.2012р. на суму 17100,24 грн.; № ОУ-0000018 від 20.01.2012р. на суму 12800,16 грн.; № ОУ-0000022 від 30.01.2012р. на суму 19650,18 грн.; № ОУ-0000132 від 02.02.2012р. на суму 11250,18 грн. здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ході розгляду спору судом встановлено, що зобов'язання, встановлені п. 4.3 договору, відповідач виконав не належним чином сплативши позивачу грошові кошти лише в сумі 104751,18 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «ВТБ Банк» від 24.10.2013р. № 1339/110-2 про надходження коштів від ТОВ «Стройком Джи Ен Ті».

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6 580,19 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп" у позовній заяві також просило суд стягнути з відповідача 1279,62 грн. пені.

У судовому засіданні 04.11.2013р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог про стягнення пені, яка судом була прийнята.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройком Джи Ен Ті" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9, код 37387407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, код 32379428) 6580,19 грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 19 коп.) боргу, 1440,40 грн. (одну тисячу чотириста сорок грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2013.

Суддя О. А. Грєхова