Ухвала

від 16.04.2013 по справі 500/1741/13-к

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1741/13-к

Провадження № 1-кп/500/68/13

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості

16 квітня 2013 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Ткачової В.В.,

прокурора Учителя Г.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника цивільного позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження на підставі угоди про визнання винуватості за обвинуваченням

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ст. Казахстан Бурлинського району Уральської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, займаючи посаду директора ТОВ «НОВА ЗІРКА», яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, як службова особа підприємства, відповідав за правильність обчислення і своєчасність сплати податків та обов'язкових платежів, як це передбачено чинним законодавством України, а саме ст. ст. 8 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІ від 16.07.1999 р., ст. ст. 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування» № 77/97-ВР від 18.02.1997 р.

Відповідно до п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. ОСОБА_1 несе відповідальність за достовірність і своєчасність визначення сум ПДВ, а також повноту і своєчасність сплати до бюджету.

Діючи в порушення зазначених вимог законодавства, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність і бажаючи уникнути виконання обов'язків перед бюджетом, усвідомлюючи і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді приховування податків і ненадходження до бюджету, бажаючи їх настання, ОСОБА_1 здійснив ряд умисних протиправних дій, що виразилися в наступному.

Так, перебуваючи на посаді директора ТОВ «НОВА ЗІРКА» і переслідуючи корисливу мету, спрямовану на умисне ухилення від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту і відображення його в податковій звітності, ОСОБА_1 склав і використовував первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові та податкові накладні), згідно з якими ТОВ «НОВА ЗІРКА» нібито придбало товарно-матеріальні цінності (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали) у ТОВ «Союз-нафтопродукт-2» (код ЄДРПОУ 36788370).

А саме між ТОВ «Союз-нафтопродукт-2» (постачальник) в особі директора ОСОБА_4 і ТОВ «НОВА ЗІРКА» (покупець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір № 0003 від 01.08.2010 р. поставки нафтопродуктів, згідно з яким постачальник в період з 02.08.2010 до 20.12.2010 р. відвантажив на адресу покупця паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин, масло) на загальну суму 24 234 069,96 грн., в т. ч. ПДВ - 4 039 012 грн.

Проте фактично зазначені товарно-матеріальні цінності ТОВ «НОВА ЗІРКА» від ТОВ «Союз-нафтопродукт-2» не отримувало, а операції між цими підприємствами носили безтоварний характер.

В результаті таких неправомірних дій ОСОБА_1 у державний бюджет фактично не сплачено податок на додану вартість у розмірі 4 039 012 грн., що в п'ять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 також обвинувачується в тому, що він, будучи директором ТОВ «НОВА ЗІРКА», у період серпня - грудня 2010 року безпідставно вносив завідомо неправдиві відомості до офіційних документів державної податкової звітності ТОВ «НОВА ЗІРКА» про проведення фактично неіснуючих фінансово-господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Союз-нафтопродуукт-2» чим скоїв службове підроблення.

Так, у серпні - грудні 2010 року, директор ТОВ «НОВА ЗІРКА» ОСОБА_1 з метою зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податків, достовірно знаючи про відсутність операцій з придбання товарів у ТОВ «Союз-Нафтопродукт-2», перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, вул. Червоноармійська, 30, склав документи державної податкової звітності - податкові декларації з ПДВ ТОВ «НОВА ЗІРКА», а також додатки № 5 до зазначених декларацій, в яких умисно вніс завідомо неправдиві відомості, а саме у другий розділ «операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту» додатку № 5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ ТОВ «НОВА ЗІРКА» за серпень, за вересень, за жовтень та за листопад 2010 року безпідставно відніс суму податкового кредиту з ПДВ відповідно у розмірі 1 059 296 грн., 986 215 грн., 721 243 грн. та 721 216 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Союз-Нафтопродукт-2» товарів на суму відповідно 5 296 481 грн. (без ПДВ), 4 931 075 грн. (без ПДВ), 3 606 212 грн. (без ПДВ) та 3 606 080 грн. (без ПДВ), які фактично ТОВ «НОВА ЗІРКА» у ТОВ «Союз-нафтопродукт-2» не придбавались, в результаті чого в даних рядка 17 колонки «Б» податкової декларації з ПДВ за серпень, за вересень, за жовтень та за листопад 2010 року загальна сума податкового кредиту за вказані місяці 2010 року завищена відповідно на 1 059 296 грн., на 986 215 грн., на 721 243 грн. та на 721 216 грн., а за даними рядка 27 вказаної декларації сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вказані місяці 2010 року, відповідно занижена відповідно на 1 059 296 грн., на 986 215 грн., на 721 243 грн. та на 721 216 грн.

Після складання податкових декларацій з ПДВ ТОВ «НОВА ЗІРКА» за серпень, за вересень, за жовтень та за листопад 2010 року і внесення до них завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 здав їх в електронному вигляді до Ізмаїльської ОДПІ відповідно 20.09.2010 р., 20.10.2010 р., 22.11.2010 р. та 17.12.2010 р., де вони були зареєстровані відповідно за вх. № № 9003911865, 9004498619, 9005304568, 9005632707.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винуватим у вчиненні зазначених злочинів, пояснивши, що він ніяких незаконних дій не вчинював, та заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.

21 березня 2013 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором Учителем Г.О. укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Згідно даної угоди підозрюваний ОСОБА_1 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, покарання за ч. 3 ст. 212 КК України у вигляді штрафу у розмірі 4 039 012 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього особистого майна, та за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 р.) - у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, а також остаточного покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього особистого майна. В угоді також передбачене звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі в силу ст. 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім того угодою передбачене задоволення цивільного позову Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України суму матеріальних збитків у розмірі 4 039 012 грн. Також в угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Суд, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, цивільний позов, заслухавши думки прокурора, представника цивільного позивача ОСОБА_2, які просили суд затвердити угоду, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти затвердження угоди, прийшов до висновку, що в затвердженні угоди слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовляє в затвердженні угоди, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним.

Частиною 6 ст. 474 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Як було вище зазначено, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні та з цих підстав заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для затвердження угоди, оскільки при невизнанні своєї вини у пред'явленому обвинуваченні зникає суть інституту укладання угоди про визнання винуватості.

Крім того, із зазначених підстав неможна казати про добровільність позиції обвинуваченого, що також унеможливлює затвердження угоди про визнання винуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для провадження досудового розслідування.

Таким чином, з наведених підстав в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та кримінальне провадження слід повернути прокурору для провадження досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 314, 474 КПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 21 березня 2013 року, укладену між прокурором Учитель Г.О. та підозрюваним ОСОБА_1, та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору для провадження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко