Постанова

від 29.10.2013 по справі 805/14332/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р. Справа №805/14332/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:05

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Зима Л.О.,

представник третьої особи - Азаров О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, б. 17, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Красноармійської районної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність»

про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність», в якому просить суд зобов'язати Красноармійську районну державну адміністрацію скласти акт про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» за власний кошт збитків у вигляді неодержаних доходів в сумі 23 000,00 грн ОСОБА_4, яка є власницею земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1, пов'язаних з неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим заняттям Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» її земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач є власницею земельної ділянки площею 0,1 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1422788300:01:000:0124.

2 лютого 2013 року ОСОБА_4 укладено договір підряду з селянським господарством «Утро». Предметом цього договору є вирощування біологічно чистої картоплі на суму 23 000,00 грн. Як зазначає позивач, однією з умов вищезазначеного договору є те, що земельна ділянка не мала оброблятися плугом, впродовж, принаймні одного року до початку виконання робіт за договором.

В квітні 2013 року позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдність» зорало ї засіяло невідомою культурою її земельну ділянку.

Протиправні дії Товариства «Єдність» пов'язані із самовільним зайняттям земельної ділянки позивача призвели до відмови від договору Селянським господарством «Утро», у зв'язку із чим ОСОБА_4 понесла збитки у вигляді неодержаних доходів в сумі 23 000,00 грн. На думку позивача наявність збитків обґрунтована договором підряду та відмовою селянського господарства «Утро» від договору підряду.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів від 49 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», позивач 17 червня 2013 року надіслала на адресу Красноармійської районної державної адміністрації заяву про складення акту про відшкодування збитків власнику землі, яка отримана відповідачем 21 червня 2013 року.

10 липня 2013 року комісією Красноармійською РДА складено акт обстеження земельної ділянки позивача. За підсумками обстеження комісії встановлено, що земельна ділянка позивача засіяна зерновою культурою невстановленою особою.

14 вересня 2013 року позивачем на адресу Красноармійської районної державної адміністрації надійшла вимогу про складання спірного акту.

Красноармійською районною державною адміністрацією 30 вересня 2013 року позивачу надано відповідь № Ч-137-1.1, якою відмовлено у складанні акту про відшкодування збитків. В обґрунтуванні своєї відмови адміністрація зазначила, що позивачу необхідно звернутися з її вимогами до Державної інспекції сільського господарства у Донецькій області, тому що шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначається згідно з Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, а Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» не передбачено визначення розміру збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Не погодившись із відмовою Красноармійської районної державної адміністрації у позивач звернулась до суду із вказаним позовом (а.с. 3-4).

Позивач до суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином. Для представництва її інтересів в суді направила представника, через якого передала до суду заву про розгляд справи за її особистої відсутності (а.с. 62).

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши наступне.

ОСОБА_4 звернулась до Красноармійської районної державної адміністрації із заявою, в якій просила адміністрацію скласти акт про відшкодування їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» за власний кошт збитків у вигляді неодержаних доходів в сумі 23 000,00 грн.

Районна державна адміністрація у складі комісії, створеної для з'ясування обставин, викладених у зверненні заявниці головою РДА, виїхала на ділянку ОСОБА_4 та оглянуло її. В результаті огляду земельної ділянки не було встановлено особу, якою засіяно ділянку ОСОБА_4, а також не було встановлено факту самовільного зайняття земельної ділянки певною особою. Як зазначила представник відповідача, з'ясування особи, яка зорала та засіяла земельну ділянку позивача, до повноважень ради не входить. Крім того, Порядом визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, не передбачено визначення розміру збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначається та стягується згідно з Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Розрахунок розміру шкоди проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції.

Щодо пояснення позивача про необхідність відповідача самостійно включити Держсільгоспінспекцію до складу комісії, представник відповідача зазначила, що до повноважень Держсільгоспінспекції не входить встановлення факту самочинного зайняття земельних ділянок. Крім того, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан (ст. 158 Земельного кодексу України), чого не було встановлено радою при огляданні земельної ділянки ОСОБА_4

У зв'язку із викладеним, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Товариство не здійснювало будь-яких робіт на земельній ділянці ОСОБА_4, зокрема, не планувало і не проводило роботи з використанням техніки по підготовці до посіву та безпосередньо посіву будь-яких культур на земельній ділянці з кадастровим номером 1422788300:01:000:0124. Зазначив, що у Товаристві «Єдність» не працює особа, зазначена представником позивача - ОСОБА_5.

Крім цього, зауважив, що встановлення факту спричинення шкоди позивачу має встановлюватись уповноваженими на це органами. Порядком, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 284, передбачено встановлення відповідачем саме оцінки збитків, спричинених конкретною особою. Повноважень щодо встановлення такої особи відповідач не має. Враховуючи зазначене, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Серії ДН № 068 ОСОБА_4 на підставі рішення Улянівської сільської ради народних депутатів від 12 серпня 1997 року передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,3568 га, розташована на території с. Улянівка, Красноармійського району, Донецької області. Землю передано у власність для обслуговування жилого будинку і господарчих будівель - 0,25 га, ведення особистого підсобного господарства 0,1068 га. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 068. Державний акт на право приватної власності на землю виданий головою Улянівської сільської Ради народних депутатів Рой Л.М. 17 липня 1997 року (а.с. 66). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ - 1400239292013 від 30 квітня 2013 року, земельна ділянка площею 0,1068 га (кадастровий номер 1422788300:01:000:0124) є приватною власністю ОСОБА_4, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, є землями сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства. Земельна ділянка зареєстрована управлінням Держезагенства у Красноармійському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 30 квітня 2013 року (а.с. 5-7).

4 лютого 2013 року між Селянським господарством «Утро» (далі - СГ «Утро») та ОСОБА_4 укладено договір підряду, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язується на земельній ділянці, яка є її приватною власністю, площею 0,1 га виростити врожай біологічно чистої картоплі (п. 1.1).

Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що земельна ділянка не повинна оброблятися плугом, впродовж, принаймні одного року до початку виконання робіт.

Пунктом 5.1 договору підряду встановлено, що за виконання п. 1.1 цього Договору СГ «Утро» сплачує ОСОБА_4 грошову винагороду у розмірі 23 000,00 грн впродовж двох днів з моменту підписання акту передачі врожаю картоплі (а.с. 8-9).

2 квітня 2013 року ОСОБА_4 повідомила СГ «Утро» про те, що її земельна ділянка площею 0,1 га, розташована за адресою АДРЕСА_1, без її згоди зорана та засіяна невідомою їй культурою Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдність» (а.с. 14).

СГ «Утро» 10 квітня 2013 року повідомило ОСОБА_4 про те, що обставини, викладені у заяві від 2 квітня 2013 року унеможливлює вирощення запланованого СГ «Утро» врожаю біологічно чистої картоплі. За цими обставинами СГ «Утро» відмовляється від Договору підряду від 2 лютого 2013 року (а.с. 15).

17 червня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Красноармійської районної державної адміністрації із заявою, в якій зазначила, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1422788300:01:000:0124). Просила адміністрацію скласти акт про відшкодування їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» збитків у вигляді неодержаних доходів в сумі 23 000,00 грн, спричинених їй неодержанням доходів у зв'язку із тимчасовим заняттям Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» її земельної ділянки (а.с. 16).

3 липня 2013 року ОСОБА_4 направила до управління Держземагенства у Красноармійському районі Донецької області заяву про самовільне зайняття земельної ділянки. На підставі ст.ст. 1, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використан-ням та охороною земель» просила скласти протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглянути відповідно до законодавства справу про адміністративне правопору-шення, а також подати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності (а.с. 65).

Вказана заява отримана управлінням 9 липня 2013 року (а.с. 63, 64).

8 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» розглянуло заяву ОСОБА_4 та надало відповідь (вих. № 134), якою відмовила у визнанні Товариством вимог заявниці в повному обсязі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» не здійснювало будь-яких земельних робіт на земельній ділянці, зокрема, станом на дату надання відповіді, не планувало та не проводило роботи з використанням техніки по підготовці до посіву та безпосередньо посіву будь-яких культур на її земельній ділянці. Також зазначено, що вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур є основним видом господарської діяльності, яка здійснюється Товариством на земельних ділянках загальною площею 5423,5878 га, та, відповідно, у Товариства не має ані вільного часу, ані технічної можливості (у діяльності використовує крупно габаритну техніку) здійснювати обробку земельних діля-нок на подвір'ях мешканців села, до якого відноситься земельна ділянка заявниці (а.с. 24).

В матеріалах справи містяться заява ОСОБА_7 від 9 липня 2013 року, в якій остання повідомляє Красноармійську районну державну адміністрацію, що вона бачила як у листопаді місяці 2012 року оброблялась ділянка, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (без зазначення особи, яка її обробляла) (а.с. 23); та заява ОСОБА_8, відповідно до якої остання в квітні місяці 2013 року була присутня при засіванні земельної ділянки, зокрема, розташованої за адресою АДРЕСА_1. При цьому роботи, за твердженням ОСОБА_8, проводилися трактористом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» ОСОБА_5 (а.с. 25). Заява ОСОБА_8 була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 13 вересня 2013 року (а.с. 28).

10 липня 2013 року представником позивача ОСОБА_1 до Красноармійської районної державної адміністрації подано заяву по факту самочинного зайняття земельної ділянки. Як зазначено ОСОБА_1 у заяві, голова Улянівської сільради Рой Л.М. заявляла йому, що ТОВ «Агрофірма «Єдність» зорало та засіяло земельні ділянки, які були кинуті, зокрема, і ділянку ОСОБА_4, оскільки вона не використовувалась впродовж тривалого строку і заросла бур'яном. Заява отримала 10 липня 2013 року посадовою особою відповідача Зимою Л.О. (а.с. 22).

В матеріалах справи міститься Акт обстеження земельної ділянки б/н та без дати (зі змісту цього акту, а саме, сторінки 3 та 4, вбачається, що Акт складений 10 липня 2013 року, а.с 19, 20). Відповідно до цього акту, комісією у складі першого заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_10, начальника юридичного відділу райдержадміні-страції Зима Л.О., головного спеціаліста юрисконсульта управління агропромислового розвитку РДА Авєдікової І.О., голови Улянівського сільського голови Рой Л.М., за участю представника заявниці звернення за довіреністю - ОСОБА_1, у присутності сусідки ОСОБА_12, проведено обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 згідно Державного акту на землю Серії ДН № 068. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 0,1068 га засіяна овсом (а.с. 17-21).

14 вересня 2013 року ОСОБА_4 на адресу Красноармійської районної державної адміністрації надано вимогу про визначення та відшкодування збитків власнику землі, в якій ОСОБА_4 вимагала у Красноармійської районної державної адміністрації скласти акт про відшкодування їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» збитків, спричинених їй неодержанням доходів в сумі 23 000,00 грн у зв'язку із тимчасовим заняттям Товариством її земельної ділянки (а.с. 26). Вищевказана вимога направлена адресатові 14 вересня 2013 року цінним листом з описом вкладання (вимога та нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 (а.с. 28) та отримана уповноваженою особою 20 вересня 2013 року (а.с. 27).

Красноармійською РДА 30 вересня 2013 року надано відповідь № Ч-137-1.1 позивачу, в якій зазначено, що Порядом визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, не передбачено визначення розміру збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Також зазначено, що листом від 15 липня 2013 року № Ч-082-1.1 їй повідомлялось, що шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначається та стягується згідно з Методикою, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Розрахунок розміру шкоди проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції. Запропоновано звернутись до Державної інспекції сільського господарства в Донецькій області та до суду (а.с. 29).

Не погодившись із цією відповіддю ОСОБА_4 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням у цій справі є визнання правомірною/неправомірною відмови відповідача скласти акт про відшкодування позивачу збитків, спричинених неодержанням доходів у зв'язку із тимчасовим заняттям певною особою її земельної ділянки за відсутності факту встановлення цієї особи.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-XIV, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № № 586-XIV місцева державна адміністрація, зокрема, забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території (пункти 1 та 3 цієї частини).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі - Порядок № 284) затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Частиною 1 цього Порядку встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 Порядку № 284 розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобу-дування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно п. 5 цього Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Проаналізувавши наведені вище приписи, суд дійшов висновку про те, що акт про відшкодування певною особою за власний кошт власнику (користувачу, орендарю) земельної ділянки збитків у вигляді неодержаних доходів у зв'язку із тимчасовим заняттям цією особою зазначеної ділянки має складатись за умови встановлення цієї особи.

Як з'ясовано в судовому засіданні під час розгляду справи, позивач звернулась до відповідача із вимогою скласти акт про відшкодування збитків Товариством «Єдність», посилаючись лише на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 Крім цього, у заяві її представника ОСОБА_1 від 10 липня 2013 року (а.с. 22) міститься посилання на те, що голова Улянівської сільради Рой Л.М. заявляла йому, що ТОВ «Агрофірма «Єдність» зорало та засіяло земельну ділянку позивача. Інших доказів про зайняття земельної ділянки позивача третьою особою по справі крім показань певних осіб (одне з яких - показання ОСОБА_1 - зроблено зі слів іншої особи), ані Красноармійській державній адміністрації, ані суду позивачем надано не було.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вже було зазначено судом, Порядок № 284 передбачає складання акту про відшкодування певною особою за власний кошт власнику (користувачу, орендарю) земельної ділянки збитків у вигляді неодержаних доходів у зв'язку із тимчасовим заняттям цією особою зазначеної ділянки має складатись за умови встановлення цієї особи. Повноважень органу державної влади щодо встановлення цієї особи, в тому числі, використовуючи при цьому показання певних осіб, зазначеним Порядком не передбачено.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не зверталась із заявами про посягання на її право власності до органів, яким законодавством України надані повноваження щодо встановлення певного юридичного факту - органів міліції, прокуратури, суду та інших органів, які мають повноваження щодо встановлення юридично значимих фактів шляхом прийняття певних документів, як то: протокол про адміністративне правопорушення, постанова уповноваженого органу про накладення штрафу за адміністративне правопорушення, постанова за результатом розслідування кримінальної справи (наприклад, щодо закриття провадження у зв'язку із примиренням сторін), рішення суду про встановлення юридичного факту, рішення, постанова чи ухвала суду, якими встановлені певні юридичні факти, відповідний вирок суду тощо. Як вбачається з чинного процесуального законодавства (ст.ст. 57,63 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 84, 95-97 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 69, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення), показання свідків як доказ на підтвердження певних фактів можуть прийматись та враховуватись: судом, органами міліції та прокуратури, а також органами, уповноваженими складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика). Ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до ч. 7 цієї Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2 та приписи ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність відмови позивачу у складанні акту про відшкодування їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» збитків, спричинених ОСОБА_4 неодержанням доходів в сумі 23 000,00 грн у зв'язку із тимчасовим заняттям Товариством її земельної ділянки. Відповідно, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Красноармійської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 4 листопада 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.