Постанова

від 08.10.2013 по справі 46/91-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 46/91-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі № 46/91-б господарського суду міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Денман Груп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бриз - 1" проБанкрутство Представники сторін не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі № 46/91-б відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі № 46/91-б з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі № 46/91-б про повернення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2013 та направити справу № 46/91-б до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 33, 34, 53 Господарського процесуального кодексу України та п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі № 46/91-б відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" відповідно до заяви № 1076/9/10-39 від 18.02.2013 про визнання конкурсним кредитором з майновими вимогами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 1076/9/10-39 від 18.02.2013 про визнання конкурсним кредитором боржника надійшла до суду поза межами строку, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує право на звернення конкурсних кредиторів до боржника з грошовими вимогами; не містить майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" та обґрунтованого розрахунку заявлених вимог, а також у заяві не визначено періоди прострочення боржника у правовідносинах з бюджетом, не вказано на всі належні докази, які підтверджують борг; крім того, копію даної заяви не надіслано ліквідатору боржника.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби просила суд поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі №46/91-б та прийняти нове рішення, яким визнати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби кредитором боржника з майновими вимогами на суму 25 610, 75 грн.

В ухвалі суду апеляційної інстанції від 21.06.2013 у справі № 46/91-б встановлено, що ухвалу господарського суду міста Києва було винесено 29.04.2013, а апеляційна скарга була направлена скаржником до господарського суду міста Києва лише 20.05.2013, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Частиною першою ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Клопотанням, доданим до апеляційної скарги, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, просила суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 29.04.2013 у справі № 46/91-б та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, мотивуючи причину пропуску тим, що копія оскаржуваної ухвали надійшла до канцелярії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби лише 16.05.2013.

Відповідно до вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку мають бути підтверджені належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у скаржника не існувало жодних об'єктивно непереборних, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки скаржником взагалі не зазначено таких підстав, не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги; не наведено жодної з поважних причин неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи те, що відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга разом з доданими до неї документами підлягає поверненню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання було відхилено.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувана скаржником в апеляційному порядку ухвала господарського суду міста Києва, якою відмовлено Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" відповідно до заяви № 1076/9/10-39 від 18.02.2013 про визнання конкурсним кредитором з майновими вимогами, винесена 29.04.2013.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник подав апеляційну скаргу 20.05.2013 - згідно з штемпельною відміткою поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що скаржником взагалі не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги та не наведено жодної з поважних причин неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, відповідно до вимог ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, погоджується із обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції про відмову скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги разом з доданими до неї документами та вважає, що підстави для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі № 46/91-б відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі №46/91-б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін