Рішення

від 05.11.2013 по справі 909/1190/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р. Справа № 909/1190/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Пром",

вул. Червоноткацька, 27А,м. Київ,02094

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан",

вул. Бельведерська, 27, м. Івано - Франківськ, 76010

про стягнення 14 064,06 грн., з яких

13 242, 20 грн.- боргу за поставлену продукцію,

669, 39 грн. - пені за прострочку виконання грошового зобов'язання,

152, 47 грн. - 3 % річних.

за участю представників сторін:

від позивача: директор ТОВ "Арс Пром" Рева А.С., наказ №1 від 07.08.07

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Арс Пром" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" про стягнення 44 064, 06 грн. Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №030620131 від 03.06.13 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, обґрунтовано положеннями ст.ст.193, 343 ГК України, ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Представник позивача подав заяву №87 від 05.11.2013 (вх.№17208/13 від 05.11.2013) про зменшення позовних вимог, мотивовану частковим погашенням відповідачем заборгованості на загальну суму 30 000,00 грн.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 13242,20 грн. боргу за поставлену продукцію, 669,39 грн. - пені за прострочку виконання грошового зобов'язання, 152,47 грн. - 3 % річних.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідачем направлено суду клопотання 11/01-2 від 01.11.13 (вх. № 17121/13 від 04.11.13) про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням юриста ТОВ "Монблан" за межі області.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходячи із вимог ст. 33 ГПК України є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Статтею 28 ГПК України, передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача не визначає, чому саме його участь є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа товариства.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

Виходячи з викладеного, клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

03 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арс Пром" (надалі - позивач/постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан" (надалі - відповідач/покупець) укладено Договір №030620131 від 03.06.13, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, за найменуванням та на умовах, передбачених Договором.

Вказаний договір укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст.ст. 207, 208 ЦК України, договір є правомірним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого не доведено сторонами перед судом.

Згідно з пунктом 1.2. Договору найменування продукції, кількість, ціна по кожній партії продукції, гарантії якості узгоджується сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Разом з продукцією постачальником надаються покупцеві видаткова та податкові накладні(п.3.2 договору).

У відповідності до умов Договору, на підставі накладних №№РН-0000127, РН - 0000126, РН-0000125, РН-0000124, РН-0000123, РН-0000122, РН-0000121, РН-0000120, РН-0000119, РН-0000118, РН-0000117 від 12 липня 2013 року, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 93242,20 грн.

При дослідженні вищезазначених накладних судом встановлено, що вони засвідчені підписами позивача та відповідача та містять всі необхідні реквізити.

Поставка товару, за вищезазначеними видатковими накладними також підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною - № 12/1 від 12.07.13.

Товар отриманий уповноваженою особою - директором Болібрухом Іваном Дмитровичем на підставі довіреності №64 від 12 липня 2013 року, яка міститься в матеріалах справи.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем продукції відбулося в рамках договору № 030620131 від 03.06.13.

Порядок здійснення оплати визначений у розділі 2 Договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника платіжними дорученнями на підставі рахунку постачальника наданого покупцеві: оплата вартості проданого товару здійснюється на наступних умовах: попередня оплата -30 % від суми вказаної в специфікації , згідно виставлених рахунків, інші 70 % - після отримання (доставки) товару на склад покупця.

Продавець поставляє товар покупцю на протязі не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати оплати 30 % на рахунок продавця на умовах DDP (авто перевізником за рахунок постачальника, за адресою вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано - Франківська область) (п. 3.1. Договору).

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар оплатив частково на суму 30000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням та виписками по рахунку.

З метою досудового врегулювання спору, 16.08.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про погашення на протязі 7 (семи) днів існуючої заборгованості в сумі 63 242, 20 грн. Даний факт підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист.

У відповідь на претензію відповідачем сплачено 20000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Крім того, як вбачається із заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх.№17208/13 від 05.11.13, у період з 22.10.13 по 29.10.13 відповідачем перераховано грошові кошти на загальну суму 30000,00грн. Таким чином, на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору №030620131 від 03.06.2013 становить 13242,20грн.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України встановлюються загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.

Заборгованість на час прийняття рішення, з урахуванням часткових проплат відповідача за отриманий товар, становить 13242,20грн. та відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 13242,20грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що за прострочення сплати за поставлену продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 5 % від вартості несвоєчасно оплаченої поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаних положень договору та норм права позивач просить стягнути з відповідача 669, 39 грн. пені та 152, 47 грн. трьох відсотків річних.

Судом здійснено перевірку поданого розрахунку пені та 3 % річних та задоволено їх у повному обсязі, оскільки поданий позивачем розрахунок є арифметично правильним.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач доказів належного виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

За наведених обставин, підлягають стягненню з ТОВ "Монблан" 13 242, 20 грн. боргу за поставлену продукцію, 669, 39 коп. пені, 152, 47 грн 3 % річних.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача у зв"язку з доведенням спору до судового розгляду.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату юридичної допомоги, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності, а також Рішення Конституційного Суду України від 11.03.13 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката (у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права.

Оскільки виконавцем договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2013 року є приватне підприємство "Правові економічні системи", яке є суб'єктом підприємницької діяльності, а не адвокатським об'єднанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо стягнення з відповідача 8000, 00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 230, 343, Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", керуючись ст.ст.33, 44, 48, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Пром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" про стягнення 14 064,06, з яких 13 242,20 грн.- боргу за поставлену продукцію, 669,39грн. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання, 152, 47грн. 3 % річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан" (вул. Бельведерська, 27, м. Івано - Франківськ,76010, код ЄДРПОУ 13658942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Пром" (вул. Червоноткацька, 27А, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 35208138) 13 242, 20 (тринадцять тисяч двісті сорок дві гривні двадцять копійок) боргу за поставлену продукцію, 669, 39 (шістсот шістдесят дев'ять гривень тридцять дев'ять копійок) пені, 152, 47 (сто п'ятдесят дві гривні сорок сім копійок) трьох відсотків річних, 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"