Ухвала

від 06.11.2013 по справі 24/5005/11224/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 листопада 2013 року Справа № 24/5005/11224/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Білошкап О.В., Міщенка П.К., перевіривши матеріали касаційної Управління фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська, на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року, та ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року, у справі№ 24/5005/11224/2012, за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ), до Приватного підприємства "ЛТВ Арт-Студія" (м. Дніпропетровськ), провизнання банкрутом,- в с т а н о в и в :

У грудні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська (далі за текстом - УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "ЛТВ Арт-Студія" (далі за текстом - ПП "ЛТВ Арт-Студія"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/11224/2012 про банкрутство ПП "ЛТВ Арт-Студія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 (суддя - Калиниченко Л.М.) припинено провадження у справі про банкрутство ПП "ЛТВ Арт-Студія". Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано ненаданням ініціюючим кредитором належних доказів для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 (головуючий суддя - Виноградник О.М., судді: Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 залишено без змін. Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апеляційний господарський суд вказав про ненадання ініціюючим кредитором доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі повторно звернулось з касаційною скаргою (касаційну скаргу ухвалою Вищого господарського суду України від 5.08.2013 року було повернуто на підставі п.п. 3), 5), 6) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України), у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали касаційної скарги УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Оскаржувана в касаційному порядку постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 24/5005/11224/2012 прийнята 20.06.2013 року, в той час як УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі звернулось із касаційною скаргою на цю постанову 15.10.2013 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Дніпропетровського апеляційного господарського суду на касаційній скарзі.

Частиною 3 ст. 50 ГПК України унормовано, що перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок, та закінчується в останній день строку.

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

При цьому, виходячи зі змісту вказаної норми, суд касаційної інстанції позбавлений права відновити пропущений строк за власною ініціативою, відповідно до ст. 53 ГПК України.

У зв'язку з тим, що клопотання про відновлення пропущеного строку скаржником не заявлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається скаржнику на підставі п. 5) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України. Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що касаційна скарга УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі ні за текстом, ні у прохальній частині також не містить клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі було допущено також порушення вимог ст. 111 ГПК України, якою встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги, недотримання яких має наслідком повернення касаційної скарги з підстав, встановлених ст. 111 3 ГПК України.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Обов'язок особи, яка подала касаційну скаргу, надіслати копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні встановлено ст. 111 1 ГПК України.

Сторонами у справі про банкрутство, за визначенням ст. 1 вказаного Закону, є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII- 1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24 жовтня 2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку, роз'яснено, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

Колегією суддів касаційної інстанції, з доданих до касаційної скарги матеріалів встановлено, що УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі не надано належних доказів на підтвердження направлення копії касаційної скарги учасникам судового провадження у цій справі, оскільки, подані з касаційною скаргою докази направлення цим особам копії касаційної скарги, а саме - копія (а не оригінал) реєстру поштової кореспонденції без наявності фіскального чека не відповідає вимогам ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, а відтак не може бути визнаним належним доказом повідомлення про направлення касаційної скарги.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, неповідомлення сторін у справі, про звернення з касаційною скаргою, порушує процесуальні права цих сторін, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

У відповідності з п. 3) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Таким чином, заявником касаційної скарги не дотримано вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України щодо надіслання копії касаційної скарги стороні у справі про банкрутство № 24/5005/11224/2012, що є підставою для повернення касаційної скарги, відповідно до приписів п. 3) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Крім того, за приписом п. 4) ч. 1 ст. 111 ГПК України, у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі п. 6) ч. 1 ст. 111 3 названого Кодексу. В зв'язку з цим, якщо в касаційній скарзі не зазначено порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).

Однак, в порушення п. 4) ч. 1 ст. 111 ГПК України, у поданій УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі касаційній скарзі не вказано порушень, які були допущені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, касаційна скарга УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі зводиться до наведення обставин справи щодо відсутності боржника за місцезнаходженням, які встановлені та підтверджені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що підставою припинення місцевим господарським судом (з висновком якого погодився господарський суд апеляційної інстанції) визначено не ненадання ініціюючим кредитором доказів відсутності боржника за місцезнаходженням, а відсутність доказів на підтвердження наявності у УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі безспірних грошових вимог до боржника. Таким чином, у поданій касаційній скарзі УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі не вказує у чому конкретно полягали допущені, на його погляд, порушення норм права, які норми і якого закону повинні бути застосовані судом, або навпаки, були неправомірно застосовані чи неправильно витлумачено закон з наведенням відповідних обґрунтувань в ньому.

Враховуючи наведене, допущені УПФ України в Амур-Нижньодніпровському районі порушення вимог розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду з підстав п. 6) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що за приписами ч. 3 ст. 111 3 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п. п. 3), 5), 6) ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 24/5005/11224/2012 повернути Управлінню Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: О.В. Білошкап

П.К. Міщенко