Рішення

від 07.11.2013 по справі 914/3961/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 р. Справа № 914/3961/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгідромеханізація», м.Львів

про стягнення 93482,16 грн.

Представники сторін:

Від прокуратури: Леоньєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури

Від позивача: Долішній І.І. - провідний спеціаліст-ю/к юридичного відділу

Від відповідача: не з'явився

Прокурору і представнику позивача роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгідромеханізація», м.Львів про стягнення 93482,16 грн., з яких: 84758,60 грн. основного боргу та 8723,56 грн. пені.

Ухвалою суду від 22.10.2013р. прийнято заяву і призначено її до розгляду на 07.11.2013р.

Прокуратурою і позивачем явку представників в судове засідання забезпечено, позовні вимоги підтримано з підстав викладених у позові.

Відповідачем явки представників в судове засідання не забезпечено, хоча його належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору про що свідчить повідомлення про вручення вх.№45690/13 від 31.10.2013р., відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, розглянувши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено:

13.07.2006 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західгідромеханізація» укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №91.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», до істотних умов договору віднесено орендну плату з урахуванням її індексації. Також, відповідно до п. 3 ст. 19 вказаного Закону, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 5.3 договору визначено, що одним із обов'язків орендаря (відповідача) є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції 100% до державного бюджету на рахунок, визначений управлінням Державного казначейства України. Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Однак, відповідачем допущено заборгованість перед позивачем у розмірі 190851,78 грн. із врахуванням заборгованості у розмірі 106093,18 грн., яку стягнено по рішенню господарського суду Львівської області від 27.05.2013р. по справі 914/1083/13 і про що зазначено у розрахунку до позову. Станом на 11.10.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становить 84758,60 грн. За несвоєчасну сплату орендної плати, нараховано пеню у розмірі 8723,56 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.ч.1,2,3,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, згідно ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.9.2 договору, спори, які виникають за цим договором і не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, положення названої статті щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи, що відповідачем не спростовані твердження позивача про непогашення заборгованості зі сплати орендних платежів, а також те, що заяву про застосування скороченого строку позовної давності для стягнення пені сторони у спорі не заявляли, суд приходиь до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення пені у розмірі 8723,56 грн. за перід з 11.12.2012р. по 30.09.2013р.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2013р. усправі №511-12/11851-2012.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 84758,60 грн. основного боргу та 8723,56 грн. пені є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгідромеханізація» (79018, м.Львів, вул.Братів Міхновських, 32а, код ЄДРПОУ 33805361) на користь Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області (79000, м.Львів, вул.С.Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 84758,60 грн. основного боргу та 8723,56 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгідромеханізація» (79018, м.Львів, вул.Братів Міхновських, 32а, код ЄДРПОУ 33805361) в дохід Державного бюджету України 1869,64 грн. судового збору.

4.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

5.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст. ст. 85, 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано - 07.11.2013р.

Суддя Станько Л.Л.