Ухвала

від 07.11.2013 по справі 01-10/2347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 листопада 2013 року Справа №01-10/2347

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С.,

не з'явились - ліквідатор банкрута, а також представники від ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», ВАТ «Руськополянський меблевий комбінат», ТОВ «Черкаський ДОК», ТОВ «Українська віконна компанія», Котка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за заявою ДП «Енергоальянс - Черкаси» ТОВ «Енергоальянс», м. Черкаси

до закритого акціонерного товариства «Черкаський меблевий комбінат», м. Черкаси

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Черкаської області від 23 липня 2002 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.

До суду з заявою про визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель недійсним звернувся ліквідатор банкрута.

Заява призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представники від ВАТ «Руськополянський меблевий комбінат», ТОВ «Черкаський ДОК», ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», ТОВ «Українська віконна компанія», ПАТ «УкрСиббанк», арбітражний керуючий Котко О.А. у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Від ПАТ «УкрСиббанк» надійшло клопотання про виключення останнього з числа учасників даного спору, оскільки ТОВ «Українська віконна компанія» здійснило повне погашення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник ліквідатора банкрута подану заяву підтримав та просив задовольнити.

Ліквідатор ТОВ «Черкаський ДОК» Звєздічев М.О. проти заяви заперечив, мотивуючи необхідністю застосування строку позовної давності, оскільки станом на час подачі позову він вже є пропущеним, про що заявив у судовому засіданні усне клопотання.

У судовому засіданні, що відбулося 05 листопада 2013 року, було оголошено перерву до 07 листопада 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження у справі про банкрутство боржника, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута з наступних правових підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ліквідатора банкрута про визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель недійсним вмотивована наступним.

Постановою господарського суду Черкаської області від 23 липня 2002 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута 20 січня 2005 року призначено арбітражного керуючого Котка Олега Анатолійовича.

У зв'язку із закінченням терміну дії ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражного керуючого Котка Олега Анатолійовича до суду звернулось Головне управління юстиції у Черкаській області з листом про розгляд питання про заміну ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2012 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.

Ліквідатор банкрута зазначив, що в ході виконання своїх повноважень та при дослідженні матеріалів справи стало відомо, що арбітражним керуючим Котком Олегом Анатолійовичем на виконання приписів статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ході ліквідаційної процедури було укладено договір купівлі - продажу частини комплексу будівель (далі - Договір) від 18 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 18 травня 2005 року за реєстраційним номером 2940.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу продавцем виступив ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Котко Олег Анатолійович (надалі - продавець), з однієї сторони, та з другої сторони, товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат», в особі генерального директора Білошицького Віталія Георгійовича (надалі - покупець).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає частину комплексу будівель, а саме: будівлі літ. «Щ-2», площею 777,5 кв.м. і сплачує за неї обговорену грошову суму.

Частина комплексу будівель, що відчужуються за даним договором, розташовані за адресою: місто Черкаси, вулиця Чигиринська, 15.

Дане нерухоме майно належало продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 15 липня 1993 року за № 2-5646 та свідоцтва про державну, вид. Черкаським міськвиконкомом 23 липня 1998 року за № 7187 та зареєстрованому в КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в РК № 12 за реєстрованим номером 1754, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 7205218 від 11 травня 2005 року. Тобто, на час укладення спірного договору купівлі-продажу, право власності належало ЗАТ «Черкаський меблевий комбінат».

Продаж частини комплексу будівель за домовленістю сторін вчиняється за 148100 гривень, які покупець зобов'язується сплатити продавцю на протязі 10 банківських днів після укладення даного договору. Вартість частини комплексу будівель становить 148100 грн., відповідно до висновку про вартість майна № ПНО 04-29 від 04 травня 2005 pоку, виданого оцінювачем - ФОП ОСОБА_6

Покупець набуває право власності на відчужену за цим договором частину комплексу будівель з моменту державної реєстрації цього договору.

Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений 18 травня 2005 року ОСОБА_4 - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, і внесений до Державного реєстру правочинів за № 603768, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів за № 1006470 від 18 травня 2005 року.

Арбітражним керуючим Котком О.А. було проведено інвентаризацію майна, про що складено акт від 07 квітня 2005 року інвентаризації майна ЗАТ «Черкаський меблевий комбінат».

В акті зазначено будівлю РСУ у кількості 1 шт. і вартістю 330642 грн. 26 коп., що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу.

Однак, в порушення норм чинного законодавства, арбітражним керуючим Котком О.А. не проведено належну оцінку майна банкрута у відповідності із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У п. 2.2. Договору зазначено, що вартість частини комплексу будівель становить 148100 грн., відповідно до висновку про вартість майна № ПНО 04-29 від 04 травня 2005 pоку, виданого оцінювачем - ФОП ОСОБА_6

На виконання приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» між арбітражним керуючим та оцінювачем ФОП ОСОБА_6, а також ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат», який виступив платником, було укладено договір від 29 квітня 2005 року № ПНО 04-29/294 про виконання робіт по незалежній оцінці майна.

В порушення норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктом оціночної діяльності не надано звіт про оцінку майна з підтвердженням про виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності. Проте, арбітражним керуючим Котком О.А. надано висновок про вартість майна. Однак, даний висновок не можна вважати належним чином підтверджуючим документом, який засвідчує ринкову вартість майна, тому що він є невід'ємною частиною такого звіту.

Як вбачається з договору № ПНО 04-29/294 від 29 квітня 2005 року про виконання робіт по незалежній оцінці майна, а також додатку до нього: акту прийому-передачі по незалежній оцінці майна, виконавець передає, а замовник приймає «Звіт про оцінку майна» у кількості 1 екземпляр, платник приймає 1 екземпляр. Однак, при прииманні-передаванні документів, даний звіт виявлено не було.

Також ліквідатор банкрута зазначив, що в порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий Котком О.А. самостійно, без погодження з комітетом кредиторів, прийняв рішення про продаж майна банкрута ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат», і тим самим не дотримав порядку продажу майна у відповідності з дотриманням конкурентних засад, відкритості і прозорості. Ціна майна проданого із проведенням конкурсу (аукціону) є значно вищою, що само по собі є вигідним, як для боржника, так і кредитора, тим самим, вказана сума повинна задовольнити у повній мірі вимоги кожної із черг.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 13/143-Б, де, зокрема, зазначено, що, виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, продаж майна банкрута має здійснюватися виключно на конкурентних засадах. Така форма більш ефективна, оскільки надає можливість ліквідатору продати майно за більш високою ціною, ніж при адресній реалізації майна.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

Згідно ст. 29 Закону майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Вищого господарського суду України від 24 січня 2012 року у справі № 5023/3660/11 відповідно до ст. ст. З, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суду не надано доказів про існування підстав, які б переривали строк позовної давності.

Отже, господарським судом встановлено, що заявник довів факт свого порушеного права, однак строк позовної давності для визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель недійсним у нього вже є таким, що пропущено. Клопотання про поновлення строку позовної давності та пояснення про поважність причин його пропуску суду не подано.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовна вимога була заявлена після сплину трирічного строку позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав, а тому у задоволенні заяви ліквідатора банкрута слід відмовити повністю.

На підставі зазначеного, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 256, 257, 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора банкрута про визнання договору купівлі-продажу частини комплексу будівель від 18 травня 2005 року недійсним відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Чевгуз