Постанова

від 07.11.2013 по справі 905/3638/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2013 р. справа №905/3638/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Купріянов П.П. дов. № 01/01 від 02.01.2013 року від відповідача:Грам В.Є. директор ПП «Донбастранс-логістік» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013 року у справі№ 905/3638/13 (суддя Забарющий М.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м. Єнакієве Донецької області до Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область простягнення 29 820 грн. 00коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К", м.Єнакієве , Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область 29 820 грн. 00коп. суми, яка була перерахована у якості передоплати за надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за договором про надання послуг № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року, зважаючи на невиконання відповідачем цих послуг.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором, а в якості правової підстави позову зазначив ст.ст. 180, 193 ГК України, ст. 1212 ЦК України.

Під час розгляду справи позивачем предмет на підстави позову не змінювались.

Господарський суд Донецької області рішенням від 17.07.2013 року у справі № 905/3638/13 задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, встановивши при цьому, що сторонами не надано доказів виконання умов договору, а відповідач не оскаржив факт отримання ним цих платежів і не довів суду факту повернення коштів позивачеві або надання транспортних послуг на суму 29 820 грн. 00коп.

Приватне підприємство «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013 року у справі № 905/3638/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 43 ГПК України, судом винесено рішення без участі представника відповідача, що позбавило його можливості скористатись наданим йому правом захищати свої інтереси в судовому засіданні і доводити свої заперечення відповідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заявник скарги не погоджується із висновками господарського суду щодо невиконання сторонами умов договору № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року, оскільки на виконання вищевказаного договору, відповідачем з СПД Гупал Р.М. укладено договір № 01.03-1 від 01.03.2011 року оренди автомобілів Белаз .

Заявником скарги до матеріалів справи додані акти виконаних робіт від 20.09.2011року,30.09.2011року, 03.10.2011року, 06.10.2011року, договір № 01.03-1 від 01.03.2011 року, укладений відповідачем з СПД Гупал Р.М.

Представник позивача просив рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013 року у справі № 905/3638/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до розділу 10 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України (затв . Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N128/2568) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладений договір про надання послуг №114/11 Т-CИ від 20.03.2011року, відповідно до умов якого виконавець (відповідач у справі) зобов'язався за завданням замовника (позивача) надати послуги з перевезення шлаків металургійного виробництва, металевого брухту, ТМЦ (далі - послуги), а Замовник - оплатити ці послуги.

У пункті 2.6 договору сторони узгодили, що замовник зобов'язаний по закінченні кожної зміни відображати у путьовому листі кількість відпрацьованих годин по кожній одиниці техніки.

Згідно з п.4.1 договору вартість послуг по цьому договору визначається в національній валюті України і складає 140 грн. (з ПДВ) за 1 фактично відпрацьовану годину кожної машини.

У розділі 4 договору не зазначено, що оплата вартості транспортних послуг підлягає внесенню у якості попередньої оплати, однак, в умовах договору зазначено, що вартість попередньо оплачених послуг зміні не підлягає (п.4.3).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що вартість послуг оплачується замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акта здачі-приймання послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., договір вважається продовженим на тих же умовах до 31.12.2011р., якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити договір за три дні до закінчення строку дії договору або сторони будуть фактично продовжувати виконувати зобов'язання за цим договором.

Позивач, в позовній заяві посилався, що на виконання договору № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року ним перераховано відповідачеві у якості передоплати за послуги по перевезенню вантажу суму 29 820 грн. 00коп., проте як послуги йому надані не були, тому він звернувся до господарського суду з позовом про стягнення перерахованої суми передоплати у примусовому порядку.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог до позову додані копії платіжних доручень № 1958 від 06.10.2011року на суму 9820,00грн., № 1915 від 03.10.2011року на суму 5000,00грн., №1906 від 30.09.2011року на суму 5000,00грн., № 1858 від 20.09.2011року на суму 10 000,00коп.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Умовами договору передбачено виконання послуг виконавцем за завданням замовника, фактично позивачем не надано доказів надання відповідних завдань.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду при дослідженні матеріалів справи встановлено, що у платіжних дорученнях № 1958 від 06.10.2011року, № 1915 від 03.10.2011року, № 1906 від 30.09.2011року, № 1858 від 20.09.2011року у призначенні платежу вказано: «Оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 17 від 31.08.2011 року, № 17 від 10.08. - 31.08.2011року, № 10, № 16, № 17 від 10.08. - 31.08.2011року».

Відповідні рахунки № 10, № 16, № 17 від 10.08. - 31.08.2011року позивачем до матеріалів справи ненадані.

В наявному в матеріалах справи (а.с.36) рахунку-фактурі №СФ-0000017 від 31.08.2011 року вказаний постачальник - ПП «Донбастранс-логістік», одержувач - ТОВ «Мединський і К», замовлення - без замовлення, та вбачається, що він направлений для оплати транспортної послуги у сумі 20 790грн.00коп.

Тобто, з наведеного слідує, що позивач перерахував відповідачеві кошти в рахунок оплати рахунку-фактури №СФ-0000017 від 31.08.2011року, а не на оплату виконаних послуг за умовами договору № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року, заборгованість по якому є предметом розгляду у даній справі.

Надані відповідачем акти виконаних робіт від 20.09.2011року, 03.10.2011року, 06.10.2011року, які підписані позивачем без заперечень та не підписаний позивачем акт від 30.09.2011року, не містять посилань на виконання послуг обумовлених у вищевказаному договорі, як і не містять посилання на договір, якій є предметом розгляду у даній справі, тому вони не визнаються судовою колегією належними та допустимими доказами у справі, підтверджуючими факт виконання послуг з перевезення вантажу за умовами договору № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року.

Колегією суддів встановлено, що рахунок-фактура від 31.08.2011 року, спірні платіжні доручення не містять посилань на умови договору про надання послуг № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання зобов'язань по перевезенню шлаків металургійного виробництва та металевого брухту, ТМЦ відповідно до умов договору № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року, слід визнати, що позивач, як зазначено в позовній заяві, здійснив оплату спірної суми не посилаючись на умови договору, тому він безпідставно вимагає стягнення 29 820грн. 00коп. внесеної в якості передоплати як заборгованість за умовами договору внаслідок невиконання замовлених робіт по перевезенню шлаків металургійного виробництва, тому колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29 820 грн. 00коп. та визнає дану суму такою, що не підлягає стягненню.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, проаналізувавши матеріали та обставини справи вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 29 820грн. 00коп., як безпідставно набутої, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для застосування положень ст.1212 ЦК України необхідна сукупність умов: перша - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої), тобто повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем; друга -відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами зобов'язань за договором № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року.

Виставлений відповідачем позивачеві рахунок-фактура № СФ-0000017 від 31.08.2011року на суму 20 790грн., оплачений платіжними дорученнями № 1958 від 06.10.2011року, № 1915 від 03.10.2011року, № 1906 від 30.09.2011року, № 1858 від 20.09.2011року. Акти виконаних робіт від 20.09.2011року, 03.10.2011року, 06.10.2011року, які підписані позивачем без заперечень, підтверджують виконання робіт по авто послугам на суми, які співпадають із сумами вказаними у платіжних дорученнях, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав вважати, що перерахована сума є набутою без достатньо правової підстави, у розумінні ст.1212 ЦК України.

Приймаючи до уваги ті обставини, що договір про надання послуг № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року у встановленому порядку не визнаний недійсним, не розірваний, що свідчить про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносини по наданню послуг, які не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України і тому застосування до даних правовідносин положень ст.ст.1212 ЦК України є помилковим.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013 року у справі № 905/3638/13 про задоволення позовних вимог є таким, що не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що суперечить приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду приймається нове рішення про залишення без задоволення позову ТОВ "Мединський і К", м.Єнакієве , Донецька область про стягнення з ПП «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область 29 820грн.00коп. суми перерахованої у якості передоплати за послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за договором про надання послуг № 114/11 (Т-СИ) від 20.03.2011 року.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2013 року у справі № 905/3638/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м.Єнакієве , Донецька область про стягнення з Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область 29 820грн.00коп. залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м.Єнакієве , Донецька область на користь Приватного підприємства «Донбастранс-логістік», м. Дебальцеве, Донецька область 860грн.25коп. у відшкодування судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області, згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України, видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду; 5 - ДАГС.