Рішення

від 29.10.2013 по справі 919/1020/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа № 919/1020/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченко І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Океанологічний центр Національної

академії наук України»

(99011. м.Севастополь, вул. Капітанська, 2

ідентифікаційний код: 30703270)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морські технології»

(99011, м.Севастополь, вул. Костомаровська, 1/46,

99003, м.Севастополь, вул. Назукіна, 1а,

ідентифікаційний код: 31934738

про розірвання договору оренди,

за участю:

представника позивача - Афонічева О.С., довіреність №66 від 20.06.2013;

представник відповідача - не з'явився ,

суть справи:

30.08.2013 державне підприємство «Океанологічний центр Національної академії наук України» (далі - ДП «Океанологічний центр НАН України», позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Морські технології» (далі - ТОВ «Морські технології», відповідач) про розірвання договору оренди.

Позовні вимоги з посиланням на статті 16, 526, 651, 771, 762 Цивільного кодексу України, статті 188, 285 Господарського кодексу України, статті 10, 18, 18-1, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 101 (06/02) від 01.11.2002, обґрунтовані систематичним невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати, ненаданням відповідачем документів, що підтверджують страхування об'єкта нерухомості, а також допущенням відповідачем погіршення технічного стану об'єкту оренди.

Ухвалою суду від 30.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.09.2013.

Ухвалами суду від 24.09.2013, 17.10.2013 розгляд справи відкладався на 17.10.2013, 29.10.2013 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 29.10.2013 представник позивача підтримав предмет і підставу позову, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.2013 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог статті 64 ГПК України.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до частини другої статті 22 ГПК України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 ГПК України.

У судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2002 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна № 101 (06/02), а саме: причальної споруди № 233, площею - 1589,6 кв.м., довжиною - 99,35 кв.м., розташованої на західному березі бухти Камишової (а.с. 13-14).

Відповідно до розділу 1 договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв зазначене майно у тимчасове платне володіння та користування. Згідно з актом експертної оцінки вартість майна складає 303 949,00 грн. Майно передається орендарю в оренду з метою здійснення ним підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони визнають дійсним акт прийому-передачі майна, складений та підписаний 30.04.2002 орендарем та попереднім орендодавцем, відповідно до якого орендар вступив у володіння та користування майном.

У пункті 3.1 сторони домовились, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2002 - 2487,31 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному діючим законодавством.

Орендна плата з урахуванням щомісячного індексу інфляції перераховується орендодавцеві щомісячно, не пізніше 15-го числа, наступного за звітним (пункт 3.3 договору).

Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються його балансоутримувачем та використовуються на повне відновлення орендованого майна балансоутримувачем за теперішнім договором на період строку оренди, визначається орендарем (пункт 4.1 договору).

Відповідно до розділу 5 договору орендар зобов'язався: використовувати орендоване майно згідно з його призначенням та умовами договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; забезпечувати схоронність орендованого майна, запобігати його пошкодження та порчу, здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна; застрахувати орендоване майно протягом місяця з дня укладення договору не менш ніж на його балансову вартість на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством; у випадку припинення або розірвання договору повернути орендодавця або його правонаступнику орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж в момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з пунктом 8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою по внесенню змін до договору або його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна, внаслідок його неналежного використання, або невиконання умов договору.

У пункті 9.1 договору сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором вони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Даний договір укладений між сторонами строком на 20 років та діє до 01.11.2022 (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 10.5 договору за ініціативою однієї із сторін даний договір може бути розірваний рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, на час розгляду справи даний договір є чинним.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 01.07.2002 орендодавець передав, а орендар прийняв в термінове платне користування об'єкт оренди: причальну споруду № 233, розташовану за адресою: м. Севастополь, західний берег південної частини бухти Камишової. Зазначений акт підписаний сторонами без заперечень (а.с. 48).

Таким чином, передавши майно відповідачеві за актом прийому-передачі від 01.07.2002, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві об'єкт оренди. Проте, орендар - ТОВ «Морські технології», у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з липня 2013 року по вересень 2013 року не виконав, у зв'язку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі, з врахуванням передбаченого корегування, перед позивачем у розмірі - 56 505,61 грн, що підтверджується довідкою, виданою 29.10.2013 державним підприємством «Океанологічний центр Національної академії наук України» (а.с. 85). Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору позивачем нараховані амортизаційні відрахування причальної споруди за період з 01.12.2002 по 29.10.2013 в сумі - 177 221,12 грн (а.с. 86), які також відповідачем сплачені не були.

Більш того, у порушення пункту 5.5 умов даного договору орендар не надав орендодавцю документи, що підтверджують страхування об'єкта оренди.

Актом технічного обстеження причальної споруди № 233, розташованої на західному березі бухти Камишової, проведеного 05.07.2013 комісією позивача, затвердженого Генеральним директором ОЦ НАНУ академіка НАН України, зафіксовано погіршення технічного стану об'єкта оренди, за висновками якої: причал потребує невідкладного проведення капітального ремонту; у поточному стані причал обмежено придатний до експлуатації (а.с. 16-18, 19-31).

Звітом про незалежну оцінку майнової шкоди, нанесеної причалу № 233, який розташований за адресою: м. Севастополь, бухта Камишова, західний берег південної частини бухти, складеним суб'єктом оціночної діяльності Черкашиним С.Н, встановлена сума відновлювального ремонту об'єкту оренди станом на 01.08.2013 - 318 461,00 грн (а.с. 32-45).

Таким чином, на думку позивача, відповідачем були порушені умови договору, а саме пункти 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договору, у зв'язку із чим вважає що дані порушення є підставою для розірвання даного договору.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивачем до суду із відповідними вимогами.

Оцінюючи пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні, наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стаття 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто між сторонами виникли орендні правовідносини.

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 10.5 Договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірваний рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункт 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Судом під час розгляду справи й з'ясування обґрунтованості підстав заявленого позову було встановлено, що відповідачем суттєво порушені умови договору оренди індивідуально визначеного майна № 101 (06/02) від 01.11.2002 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Так, за період з липня 2013 року по вересень 2013 року за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі, з врахуванням передбаченого корегування, перед позивачем у розмірі - 56 505,61 грн, що підтверджується довідкою, виданою 29.10.2013 державним підприємством «Океанологічний центр Національної академії наук України» (а.с. 85).

Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору позивачем нараховані амортизаційні відрахування причальної споруди за період з 01.12.2002 по 29.10.2013 в сумі - 177 221,12 грн (а.с. 86).

Вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, суд керується пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відповідно до якого Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Доказів погашення відповідачем вищезазначених сум в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Другою підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку встановлені обставини порушення орендарем умов пункту 5.5 Договору щодо зобов'язання застрахувати орендоване майно протягом місяця з дня укладення Договору, не менш ніж на його балансову вартість на користь орендодавця у порядку, передбаченому законодавством. Оцінюючи істотність даного порушення Договору, суд виходив з положень статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої страхування орендарем взятого ним в оренду майна також віднесено до істотних умов.

Крім того, відповідно до статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Пунктом 5.4 договору орендар зобов'язався своєчасно здійснювати капітальний, поточний ті інші види ремонтів орендованого майна.

Судом встановлено, що відповідач в порушення пункту 5.4 договору не приступив до проведення капітального ремонту орендованого майна, внаслідок чого в процесі експлуатації об'єкта оренди - причальної споруди № 233, що розташована за адресою: м. Севастополь, бухта Камишова, західний берег південної частини бухти, допустив погіршення технічного стану об'єкту оренди, що підтверджується актом технічного обстеження, проведеного 05.07.2013 комісією позивача, затвердженого Генеральним директором ОЦ НАНУ академіка НАН України, яким були зафіксований наступний технічний стан об'єкта оренди:

1) крановий путь з колією 10,5 метрів з рейками Р-43 частково демонтований;

2) відбійні пристосування знаходяться у незадовільному стані та потребують заміні;

3) колонки електропостачання суден знаходяться у незадовільному стані та потребуються заміні;

4) колонки води, пара та стислого повітря знаходяться у незадовільному стані та потребують ремонту залізобетонних приямків із заміною металевих кришок;

5) колесо відбійний пристрій знаходиться у незадовільному стані та потребує заміни на новий колесо відбійний пристрій;

6) покриття причалу знаходиться у незадовільному стані: руйнування 80% поверхового слою залізобетонних пліт, корозія арматури пліт; втрата несущої здібності пліт, просадка 20 % площі причалу;

7) сполучення конструкції причалу з території знаходиться в незадовільному стані та потребує відсипки каменем та вирівнювання.

Висновок комісії: причал потребує невідкладного проведення капітального ремонту; у поточному стані причал обмежено придатний до експлуатації (а.с. 16-18, 19-31).

Звітом про незалежну оцінку майнової шкоди, нанесеної причалу № 233, який розташований за адресою: м. Севастополь, бухта Камишова, західний берег південної частини бухти, складеним суб'єктом оціночної діяльності Черкашиним С.Н, встановлена сума відновлювального ремонту об'єкту оренди станом на 01.08.2013 - 318 461,00 грн (а.с. 32-45).

Задовольняючи позов, суд також виходив з того, що частина друга статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Враховуючи встановлену сукупність обставин справи і положення вищенаведених норм закону, вимоги позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 ЦК України та 20 ГК України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з судового збору та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у зв'язку з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг саме адвокату.

На підтвердження понесення витрат з оплати послуг адвоката, позивачем долучено до матеріалів копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 130 від 10.11.2005 (а.с.88), копію довіреності на ведення справ у суді (а.с.63) та видатковий касовий ордер від 28.08.2013 на оплату правової допомоги за договором №11/13 від 03.05.2013 на суму 2000,00 грн (а.с.53).

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України у разі задоволення позови витрати позивача по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача.

За таких обставин, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати позивача з оплати судового збору у розмірі 1147,00 грн та з оплати послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн суд покладає на відповідача відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна № 101 (06/02) від 01.11.2002 - причальної споруди № 233, площею - 1589,6 кв.м., довжиною - 99,35 кв.м., розташованої на західному березі бухти Камишової, укладений між Державним підприємством «Океанологічний центр Національної академії наук України» (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2, ідентифікаційний код - 30703270) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морські технології» (99011, м. Севастополь, вул. Костомаровська, 1/46, ідентифікаційний код - 31934738).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морські технології» (99011, м. Севастополь, вул. Костомаровська, 1/46, ідентифікаційний код - 31934738) на користь Державного підприємства «Океанологічний центр Національної академії наук України» (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2, ідентифікаційний код - 30703270) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп) та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2013.

Суддя І.А. Харченко