Рішення

від 04.11.2013 по справі 921/897/13-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2013 р.Справа № 921/897/13-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 24, код ЄДРПОУ 25478659

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець, вул. Березіна, 2 Тернопільської області, код ЄДРПОУ 36993049

про стягнення боргу в сумі 770 367,62 грн.

За участю представників:

Позивача: Іванченко П.О. - представника, довіреність 20.08.2013р.;

Відповідача: не прибув;

У судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець заборгованість за поставлене обладнання в сумі 770 367,62 грн.; з яких: 723 506,00 грн. основного боргу; інфляційне збільшення боргу у розмірі 10 081,03 грн.; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 36 780,59 грн.; 38 500 грн. послуг адвоката, відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір поставки № 231111/15, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець 23 листопада 2011 року; Видаткову накладну № ГЄ-0000618 від 31 грудня 2011 року; Довіреність № 70 від 30 грудня 2011 року; Товарно-транспорту накладну від 23.12.2011 року; інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 265 Господарського кодексу України, 526,527 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 04 вересня 2013 року порушено провадження у справі № 921/897/13-г/10 та призначено судове засідання о 10 годині 30 хвилин 20 вересня 2013 року.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 27.09.2013 року представника відповідача в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 11 год. 04.10.2013 року, до 14 год. 30 хв. 22.10.2013 року, до 15 год. 30 хв. 04.11.2013 року.

У письмовому відзиві на позов № 349/1 від 21.10.2013 року відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець заперечує заявлені вимоги і вважає позов необґрунтованим, а факти наведені в позовній заяві такими , що не відповідають дійсності.

Вказує на те, що факт згоди позивача на відстрочку оплати підтверджується тим, що товар був поставлений без неналежної по договору попередньої оплати в повному обсязі, що свідчить про не порушення відповідачем своїх зобов'язань, а про згоду постачальника на часткове відтермінування остаточних розрахунків за договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги повністю.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", місцезнаходження якого м. Запоріжжя проспект Маяковського ,24 є юридичною особою, яке зареєстроване в установленому законом порядку Відділом Державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, що підтверджується Довідкою АБ № 805578 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого Управлінням статистики у Голосіївському районі м. Києва та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої Державним реєстратором Герасимів В.Й., а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя визначило предметом позову стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець Тернопільської області боргу в загальній сумі 770 367,62 грн.

Вказавши відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець Тернопільської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд" м. Кременець було укладено Договір № 231111/15.

Згідно п. 1.1. договору Покупець оплачує, Поставщик поставляє водо підготовче обладнання, продуктивністю 24,0 куб м. в годину.

Загальна сума договору складає 823 506,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%, що складає 137 251,00 грн. (п. 1.2. договору).

Перехід права власності і всіх ризиків до Покупця переходить в момент прийомки обладнання на складі Поставщика після погрузки на транспортний засіб Покупця.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що Покупець перераховує 1-шу передоплату в розмірі 50% від загальної суми договору, що складає 411 753,00 грн. (з врахуванням ПДВ 20%) на р/р Поставщика, згідно виставленого рахунку на протязі трьох робочих днів після підписання даного договору.

Покупець перераховує 2-гу передоплату в розмірі 50% від суми договору , що складає 411 753,00 грн. (з врахуванням ПДВ 20%) на р/р Поставщика згідно виставленого рахунку на протязі 3 робочих днів після письмового повідомлення від Поставщика про готовність обладнання до відправки.

Правомірність укладеного договору № 231111/15 від 23.11.2011 року сторонами не оспорювалося.

20.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець здійснило попередню оплату позивачу в сумі 100 000,00 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія" м. Запоріжжя поставило відповідачу обладнання на загальну суму 823 506,00 грн.

Факт отримання обладнання підтверджується Видатковою накладною № ГЄ-0000618 від 31.12.2011 року, довіреністю № 70 від 30.12.2011 року та товаротранспортною накладною від 23.12.2011 року, які підписані уповноваженими представниками сторін на Видаткових накладних та відтисками мокрих печаток.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець своїх зобов'язань згідно договору №231111/15 від 23.11.2011 року виконало не в повному обсязі, оплату за отримане обладнання не провело, що підтверджується належним чином завіреною копією витягу з банківської виписки від 24.04.2012р.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець отримало від ТзОВ "Гідроекологія", м. Запоріжжя обладнання, не оплатило вартості товару на суму 723 506,00 грн., що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя визначило предметом позову стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець боргу саме в сумі 723 506,00 грн. Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Гідроекологія", згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції складає 10 081,03 грн.

Період Індекс інфляціїСума боргу грн..Сума інфляції грн.. 26.11.11-30.11.11 100,1 311753,00 грн. 51,95 грн. Грудень 201.1 100,2 311753,00 грн. 623,50 грн. Січень 2012 100,2 723 506,00 грн. 1 447,01 грн. Лютий 2012 100,2 723 506,00 грн. 1 447,01 грн. Березень 2012 100,3 723 506,00 грн. 2 170,52 грн. Квітень 2012 100,0 723 506,00 грн.не розраховується Травень 2012 99,7 723 506,00 грн.не розраховується Червень 2012 99,7 723 506,00 грн.не розраховується Липень 2012 99,8 723 506,00 грн.не розраховується Серпень 2012 99,7 723 506,00 грн.не розраховується Вересень 2012 100,1 723 506,00 грн. 723,51 грн. Жовтень 2012 100,0 723 506,00 грн.не розраховується Листопад 2012 99,9 723 506,00 грн.не розраховується Грудень 2012 100,2 723 506,00 грн. 1447,01грн. Січень 2013 100,2 723 506,00 грн. 1 447,01 грн. Лютий 2013 99,9 723 506,00 грн.не розраховується Березень 2013 100,0 723 506,00 грн.не розраховується Квітень 2013 100,0 723 506,00 грн.не розраховується Травень 2013 100,1 723 506,00 грн. 723,51 грн. Червень 2013 100,0 723 506,00 грн.не розраховується Липень 2013 99,9 723 506,00 грн.не розраховується

Розглянувши представлений розрахунок, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 10081,03 грн. індексу інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Гідроізоляція", згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача 3% річних складає 36 780,59 грн.

Період 3% річнихСума боргу грн,.Сума 3% річних грн.. 26.11.11-31.12.11 (36 діб) 3% 311753,00 грн. 922,45грн. 01.01.12-26.08.13. (604 діб) 3% 723 506,00 35 858,14 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 36 780,59 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Таким чином, Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу з нарахуванням 3% річних, індексу інфляції, які приймаються судом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 38500 грн. витрат на послуги адвоката за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 20.08.2013 року між адвокатом Іванченко П.О., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №366 від 18.06.2002 року та ТОВ "Гідроекологія" укладено договір №2008/13 про надання адвокатських послуг відповідно до п.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичну допомогу по стягненню заборгованості по договору №231111/15 від 23.11.2011р. з ТОВ "Газ-Пласт-Буд".

В п.3 цього Договору передбачено, вартість послуг по договору визначається в розмірі 38 500,00 грн..

Також суду надано копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 2008/13 від 20.08.2013 року та платіжного доручення №511 29.08.2013р. на суму 19 250,00 грн. в підтвердження здійснення оплати послуг адвоката та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №366 від 25.07.2002 року видане Іванченко П.О.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак, при розподілі витрат на оплату послуг адвоката суд звертає увагу на п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Враховуючи викладене вище в сукупності суд дійшов висновку про обмеження розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до 19 250,00 грн. з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

При цьому судом взято до уваги нескладність підготовки позову для подання до господарського суду Тернопільської області ; нескладність розгляду справи по суті (стягнення боргу за поставку товару на підставі одного договору, однієї Видаткової накладної та Довіреності на отримання матеріальних цінностей), докази прийняття договору до виконання та часткової оплати відповідачем отриманого товару), тощо.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,202,232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11,207, 241,546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець, вул. Березіна, 2 Тернопільської області, ідентифікаційний код 25478659 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 24, ідентифікаційний код 25478659 - 723 506,00 грн. боргу; 10 081,03 грн. інфляційне збільшення боргу; 36 780,59 грн. три проценти річних від простроченої суми; 15 407,36 в повернення сплаченого судового збору; 19 250,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3.В частині стягнення 19 250 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повне рішення складене та підписане 07 листопада 2013 року.

Суддя М.Є. Півторак