Рішення

від 31.10.2013 по справі 109/3287/2013-ц

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Справа № 109/3287/2013-ц р.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2013 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді - Мязгова Л.О.

при секретарі - Корнацької І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ " Монолит -СВ", ТОВ " Хуторок - СВ" про зміну формулювання звільнення, визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботи і стягненні заробітної плати та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів ЗАТ " Монолит -СВ", ТОВ " Хуторок - СВ" про зміну формулювання звільнення, визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботи і стягненні заробітної плати та моральної шкоди, мотивуючі свої вимоги тим що 12 березня 2008 року він був прийнятий на роботу в якості сторожа в ЗАТ «Моноліт - СВ», засновником якого є ОСОБА_2 Але з наказом про прийом на роботу його ніхто не ознайомив, спочатку трудового договору зі мною укладено не було, оскільки проти цього був сам ОСОБА_2 Гостро потребуючи роботи, він не міг настоювати на укладенні офіційного трудового договору, оскільки його просто б не узяли на роботу. Проте відповідно до ч.4 ст. 24 КЗоТ України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. При таких обставинах його трудові права повинні були дотримуватися ОСОБА_2 в точній відповідності з вимогами КЗпП України. Крім того, він фактично виконував не роботу сторожа, а працював на його підсобному господарстві на посаді тракториста, виконуючи найрізноманітніші роботи на тракторі: робив транспортні роботи, польові роботи, тобто культивував, сіяв, пахав землю, пакував сіно і солому, годував свиней, овець, коней, курей. При цьому тривалість робочого дня складала з 5 ранку і до пізнього вечора, тобто по 12-14 годин на добу. В період роботи на підприємстві його заробітна плата складала близько 1500 гривень в місяць. Він не міг відкрито протестувати проти вказаних вище порушень трудового законодавства, не міг дозволити собі виразити свою незгоду, оскільки дорожив цією роботою, незважаючи на утиск моїх законних прав і інтересів і кабальні умови праці. З невідомих йому причин 30.06.2011 року він був формально переведеній на роботу в ТОВ «Хуторок СВ», який також є одним з підрозділів ОСОБА_2 З наказом про звільнення і з наказом про прийом на роботу його також ніхто не ознайомив, і він продовжував виконувати ту ж роботу, що і раніше в ЗАТ «Моноліт - СВ». За період роботи з 12 березня 2008 року в ЗАТ «Моноліт - СВ» по 30.06.2011 року, і з 01.07.2011 року в ТОВ «Хуторок СВ» по теперішній час він не мав жодного вихідного, жодного разу не йшов у відпустку, що є грубим порушенням вимог ст. 2 Закону України «Про відпустки». Враховуючи, що ОСОБА_2 не вніс в трудову книжку запис про прийом його на роботу з 12 березня 2008 року (дата фактичного допуску до роботи), цим порушені його трудові права, оскільки 2 роки не увійде до трудового стажу. 06 червня 2013 року ОСОБА_2 приїхав видати мою зарплату 1500 гривен, яку він отримував впродовж 6 років, і без попередження про звільнення заявив йому, що мені у нього робити більше нічого, ми прощаємося. На його питання про причину того, чому я не був попереджений про звільнення, він заявив, що зараз попереджає мене, і запропонував забрати свої речі. Я не став сперечатися з ОСОБА_2 і 06 червня 2013 року після отримання заробітної плати забрав свій робочий одяг, посуд для приготування їжі, свій робочий інструмент і пішов з території ТОВ «Хуторок - СВ». Свідками вказаної розмови є ОСОБА_3, наш колишній бригадир, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Після видворення мене з території ОО «Хуторок - СВ» він на роботу більше не виходив, а 10 червня 2013 року подзвонив з приводу отримання трудової книжки заступникові ОСОБА_2, але вона відповіла, що він повинен заднім числом написати заяву про перевід його на 0,5 ставки сторожа з 01.12.2012 року і про звільнення, після чого обіцяла відати трудову книжку. Від такої зухвалої, протизаконної і цинічної пропозиції я відмовився, а 12.06.2012 року звернувся із заявою до Територіальної державної інспекції з питань праці в Автономній Республіці Крим, з приводу грубих порушень моїх трудових прав. Проте до теперішнього часу ніякої відповіді не отримав. Через деякий час поштою він отримав свою трудову книжку, і уперше ознайомився із записами, зробленими як в ЗАТ «Моноліт - СВ», так і в ТОВ «Хуторок - СВ». Дійсно, виявилось, що в трудовій книжці є запис під № 14, зроблена «Моноліт - СВ», про прийом мене на роботу з 05.03.2010 року в якості сторожа, хоча фактично він почав працювати з 12 березня 2008 року в якості тракториста. Запису про прийняття на роботу в ЗАТ «Моноліт - СВ» з 12.03.2008 року в трудової книжки не зроблено. ТОВ «Хуторок - СВ» зробив запис під № 17 наступного змісту: «Звільнений за прогули без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України», наказ № 12 від 21.06.2013 року. Також був прикладений наказ за № 12 від 21.06.2013 року наступного змісту «Звільнити ОСОБА_6, сторожа, за прогули без поважної причини згідно п.4 ст. 40 КЗпП України з 21.06.3013 року». Проте він ніяких прогулів не здійснював, оскільки 06.06.2013 року особисто сам ОСОБА_2 заявив мені у присутності свідків про розірвання зі мною трудового договору з 06.06.2013 року, запропонувавши негайно покинути територію бази ТОВ «Хутоторк - СВ», що мною і було зроблено. Враховуючи наявність наказу про звільнення за прогули, вважає, що ОСОБА_2 вирішив покарати його за норовистість, яку я проявив в травні 2013 року, відмовившись безкоштовно робити забій свиней. Тоді ОСОБА_2 пригрозив неприємностями, що, зрештою, і реалізувалося в незаконному наказі про його звільнення. При його звільненні ТОВ «Хуторок - СВ» допустило порушення чинного трудового законодавства, а саме ніяких письмових пояснень у нього не вимагали, та і не могли вимагати, оскільки по 06.06.2013 року він постійно виходив на роботу, практично цілодобово працюючи на ОСОБА_2 за 1500 гривен в місяць, а 06.06.2013 року був фактично видворений за межі території ТОВ «Хуторок - СВ» з явним порушенням трудового законодавства, оскільки міг бути звільнений чи то за власним бажанням, чи то за ініціативою адміністрації, по скороченню штатів, якщо для цього були правові підстави. Також діями відповідача мені заподіяні дуже істотні моральні страждання, оскільки мене упродовж тривалого часу витончено принижували, грубо порушуючи його трудові права. Він вимушений був терпіти ці дії, оскільки повинен був заробляти на життя, оскільки треба утримувати свою сім'ю. Усе це позначалося на стані його здоров'я, на даний час він випробовує крайню нервозність, порушився сон, з'явилися збої артеріального тиску. Також він вимушений в судовому порядку захищати свої права і в частині не виплати відпускних за 6 років роботи (з 12 березня 2008 року по 30.06.2011 року в ЗАТ «Моноліт - СВ», з 01.07.2011 року по 21.06.2013 року - в ТОВ «Хуторок - СВ». Рівень своїх моральних страждань оцінює в розмірі 60000 гривен, вважає дану суму адекватною для компенсації заподіяної моральної шкоди. Просить зобов'язати відповідача ЗАТ «Моноліт - СВ» внести в трудову книжку запис про укладення з ним трудового договору з 12 березня 2008 року. Визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «ХУТОРОК-СВ» № 12 від 21.06.2013 року про звільнення з роботи, поновити його на роботі в якості сторожа в ТОВ «ХУТОРОК-СВ» з 08.06.2013 року. Стягнути з відповідача ТОВ «ХУТОРОК-СВ» заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.06.2013 року по день розгляду справі. Стягнути з відповідача ЗАТ «МОНОЛИТ-СВ» 4500 гривен компенсації за невикористані трудові відпустки за період з 12 березня 2008 року по 30.06.2011 року. Стягнути з відповідача ТОВ «ХУТОРОК-СВ» 3000 гривен компенсації за невикористані трудові відпустки за період з 01 липня 2011 року по 06.06.2013 року. Стягнути із ЗАТ «Моноліт - СВ» і ТОВ «ХУТОРОК-СВ» в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 60000 гривен з кожного, а також витрати на надання правової допомоги в сумі 400 гривен.

В судовому засіданні позивач уточнив заявлені вимоги, пояснив що при його звільненні ТОВ «Хуторок - СВ» допустило грубе порушення чинного трудового законодавства України, ніяких письмових пояснень у нього за фактом прогулу не вимагали та самих прогулів він не вчиняв, оскільки він постійно виходив на роботу, практично цілодобово працював. Ніхто йому не дзвонив, ніяких пояснень не вимагав. Просив позов задовольнити та зобов’язати ЗАТ " Монолит -СВ" внести в трудову книжку запис про укладання з ним трудового договору з 12 березня 2008 року, визнати Наказ № 12 від 21.06.2013 року по ТОВ " Хуторок - СВ" про його звільнення з роботи за ст. 40 ч.4 КЗПП України з 21.06.2013 року, незаконним та поновити його на роботи на посаді сторожа ТОВ " Хуторок - СВ" з 08.06.2013 року. Стягнути з ТОВ " Хуторок - СВ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2013 року і по день ухвалення судового рішення. Просив також стягнути з відповідачів ТОВ " Хуторок - СВ" та ЗАТ " Монолит - СВ" моральну шкоду по 6000 грн. з кожного, і витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн.

Представник відповідача ЗАТ " Монолит - СВ" ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у позові відмовити, оскільки ОСОБА_1 з березня 2008 року працював в ЗАТ " Монолит - СВ" на громадських засадах, допомагав по господарству, а з березня 2010 року був оформлений офіційно. За роботу він отримував заробітну плату в розмірі 1500 грн.

Представник відповідача ТОВ " Хуторок - СВ" ОСОБА_7 в судовому засіданні просила у позові відмовити, пояснив що 11.06.2013 року від ОСОБА_8 поступила докладна записка про те що з 08.06.20013 року ОСОБА_1 без поважних причин не з’являється на роботи. Вона по телефону дзвонила ОСОБА_1 та просила його надати письмові пояснення за фактом відсутності на робочому місці, але останній відмовився. В зв’язку з чим ОСОБА_1 був звільнений з роботи за ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. За роботу він отримував заробітну плату в розмірі 1500 грн.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання пояснила, що позивача ОСОБА_1 вона знає давно, він з 2008 року по 2011 рік працював в ЗАТ " Монолит - СВ" керівником якого є ОСОБА_2 Вона також працювала на даному підприємстві, допомагала пасти баранів. Але працювала всього два тижня та звільнилася. ОСОБА_1 працював різноробочим. Зі слів ОСОБА_10, жінки ОСОБА_1, вона дізналася що 06.06.2013 року ОСОБА_1 , його жінка та син були звільнені з роботи з невідомих причин. В той день вона була на території підприємства. У відпустках ОСОБА_1 не був, заробітну плату йому платили, але відомостей не було, ніде не розписувалися.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснив, що позивач ОСОБА_1 дійсно працював в ЗАТ " Монолит - СВ" з початку 2008 року. Про це йому відомо, оскільки він періодично ходив влаштовуватися на роботу, але на той час вільних робочих місць не було. Він бачив ОСОБА_1 на території підприємства, він постійно працював. Також на підприємстві працювала його жінка ОСОБА_10 та їх син. Їх родина працювала в день та ніч. Син працював нічним сторожем. Особисто він працював як в ЗАТ " Монолит - СВ" так і ТОВ " Хуторок - СВ" . Офіційно він оформлений не був, заробітну плату він отримував без відомості, за отримання грошей ніде не розписувався.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засідання пояснив, що він працював в ЗАТ " Монолит - СВ" різноробочим у період з восени 2007 року по середини 2008 року. Він неодноразово звільнявся з роботи, але постійно приходів допомагати по господарству. ОСОБА_1 дійсно працював в ЗАТ " Монолит - СВ" з березня 2008 року, та постійно був на роботи на території підприємства. Він також як і інші працівники працював на підприємстві без офіційного оформлення, трудовій книжки не мав.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснила, що вона є жінкою позивача ОСОБА_1 Дійсно з березня 2008 року по 2011 рік її чоловік працював в ЗАТ " Монолит - СВ" під керівництвом ОСОБА_2 Вона працювала разом з чоловіком до 2009 року. Також з ними працював їх син, він працював нічним сторожем. Вони працювали кожний день без вихідних, в т.ч. и ніччю. Офіційно вони оформлені не були, за отримання заробітної плати ніде не розписувалися.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засідання пояснила що вона працювала на підприємстві ЗАТ " Монолит - СВ" з 2007 року по червень 2009 року. ОСОБА_1 працював з восени 2008 року. Разом з ним працювала його жінка ОСОБА_10. Працювали вони постійно, відпустки їм не надавалися. Вона офіційно оформлена також не була.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засідання пояснила що вона працювала в ЗАТ " Монолит - СВ" з 2008 року по восени 2010 року. Коли вона влаштувалася на роботу ОСОБА_1 вже працював. Вона офіційно оформлена не була, заробітну плату отримувала, але за неї ніде не розписувалася.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, представлені письмови докази суд приходить до наступного.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 з 05.03.2010 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем ЗАТ " Монолит - СВ", що підтверджується трудової книжкою серії УКР № 0649561 від 15.01.1987 року виданої на ім’я ОСОБА_1 (а.с.10)

30.06.2011 року ОСОБА_1 звільнений з роботи в порядку переведення в ТОВ " Хуторок - СВ" на підставі ст. 36 КЗПП України.

01.07.2011 року прийнятий на роботу в ТОВ " Хуторок - СВ" сторожем на конюшню.

21.06.2013 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогули без поважних причин за ч. 4 ст. 40 КЗПП України.

При укладанні трудового договору 05.03.2011 року між ОСОБА_1 та ЗАТ " Монолит - СВ" був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с.38)

В судовому засіданні встановлено що дійсно позивач ОСОБА_1 з березня 2008 року по 05.03.2010 року працював в ЗАТ "Монолит - СВ", що підтверджується поясненнями свідків допитаних в судовому засіданні, але відповідного запису в трудову книжку підприємством внесено не було. А тому при таких обставинах суд вважає вимоги в частини зобов’язання ЗАТ " Монолит -СВ" внести в трудову книжку запис про укладання з ним трудового договору з 12 березня 2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач ЗАТ "Монолит - СВ" зобов’язаний внести в трудову книжку запис про укладання з ОСОБА_1 трудового договору з 12 березня 2008 року.

Згідно Наказу № 12 від 21.06.2013 року ТОВ " Хуторок - СВ" ОСОБА_6 сторожа звільнено за прогули без поважної причини згідно п.4 ст. 40 КЗпП України з 21.06.3013 року. Підстава докладна записка від 11.06.2013 року, Акт №1 комісії ТОВ " Хуторок - СВ" від 21.06.2013 року (а.с. 9)

Відповідно вимог ст. 149 КзПП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Але в судовому засіданні представником відповідача ТОВ " Хуторок - СВ" ОСОБА_7Е не представлено належних доказів про витребування від ОСОБА_1 письмових пояснень.

Доводи представника ОСОБА_7Е про те що пояснення були витребувані нею у ОСОБА_1 за телефоном суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу на те що докладна записка та акт № 1 від 21.06.2013 року складений і підписаний виключно посадовими особами ТОВ " Хуторок - СВ", а саме ОСОБА_2, ОСОБА_14, та ОСОБА_8, які є зацікавленими особами. А тому суд не може узяти до уваги як належні докази зазначені документі.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 22 Постанови ПВСУ N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 -1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно 24 Постанови ПВСУ N 9 від 06.11.1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП , суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином оскільки судом встановлено що позивач ОСОБА_1 ніяких прогулів за час роботи на підприємстві ТОВ " Хуторок - СВ" не вчиняв, постійно знаходився на робочому місці, а тому суд вважає його звільнення незаконним, останній підлягає поновленню на роботи.

З огляду на те що позивач був незаконно звільнений з роботи, суд вважає стягнути в відповідача ТОВ " Хуторок - СВ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2013 року по 25.10.2013 року включно, в т.ч. з рахуванням вихідних, у розмірі 5350 грн., враховуючи розмір його заробітної плати щомісячно 1500 грн.

Також незаконними діями відповідачів, позивачу була заподіяна і моральна шкода, тому суд вважає в цій частині позову в силу ст. 237-1 КЗПП України, позов задовольнить частково стягнувши з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі 3500 грн. з кожного, що на думку суду зазначена сума буде розмірна заподіяним моральним стражданням позивача. В останній частини позов слід відмовити.

В силу ст. 84 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витраті на правову допомогу в рівних частинах.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 21,24,115,149,232, 235, 237-1 КЗПП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ " Монолит -СВ", ТОВ " Хуторок - СВ" про зміну формулювання звільнення, визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботи і стягненні заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов’язати ЗАТ " Монолит -СВ" ЕДРПОУ 33681653 внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про укладання з ним трудового договору з 12 березня 2008 року.

Визнати Наказ № 12 від 21.06.2013 року по ТОВ " Хуторок - СВ" про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 ч.4 КЗПП України з 21.06.2013 року, незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа ТОВ " Хуторок - СВ" з 08.06.2013 року.

Стягнути з ТОВ " Хуторок - СВ", ЕДРПОУ - 33681627 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2013 року по 25.10.2013 року включно у розмірі 5350 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частини стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць

Стягнути з ТОВ " Хуторок - СВ" ЕДРПОУ - 33681627 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 3500 грн.

Стягнути з ЗАТ " Монолит -СВ" ЕДРПОУ 33681653 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 3500 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ЗАТ " Монолит -СВ" ЕДРПОУ 33681653 судовій збір в розмірі 114,70 грн. ( Сто чотирнадцять грн. 70 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим (Красногвардійський район АР Крим) 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.2.

Стягнути з ТОВ " Хуторок - СВ" ЕДРПОУ - 33681627 судовій збір в розмірі 229,40 грн. ( Двісті двадцять дев’ять грн. 40 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим (Красногвардійський район АР Крим) 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.1.

Стягнути з ТОВ " Хуторок - СВ" ЕДРПОУ - 33681627 судовій збір в розмірі 114,70 грн. (Сто чотирнадцять грн. 70 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим (Красногвардійський район АР Крим) 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.2.

Стягнути з ЗАТ " Монолит -СВ" ЕДРПОУ 33681653 та ТОВ " Хуторок - СВ" ЕДРПОУ - 33681627 на користь ОСОБА_1 витраті на правову допомогу в розмірі 400 грн., по 200 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд в 10 денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мязгов Л.О.