Рішення

від 01.11.2013 по справі 2608/15309/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/15309/12

пр. № 2/759/721/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючої-судді: Лопатюк Н.Г.,

при секретарі: Васильченко Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" про зміну формулювання підстави звільнення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" про зміну формулювання підстави звільнення та стягнення коштів.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона 08.02.2012 року уклала з ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" усний трудовий договір. На підставі Наказу №23/К від 08.02.2012 року, її було призначено на посаду секретаря-діловода підприємства з окладом згідно штатного розпису.

За період роботи, з-боку керівництва підприємства нарікань та претензій до якості виконання нею трудових обов'язків не було.

Однак, зі свого боку, відповідач не проявив себе відповідальним та законослухняним роботодавцем, оскільки систематично порушував строки виплати заробітної плати.

Вона неодноразово зверталась до директора підприємства з проханням забезпечувати вчасну виплату заробітної плати, однак жодних змін з-боку керівництва не відбулось.

Оцінивши ситуацію, вона вирішила розірвати трудові відносини з відповідачем. 20.07.2012 року, вона попередила директора підприємства про свої наміри звільнитися та запропонувала йому розірвати трудовий договір за угодою сторін, однак реакція останнього була абсолютно неадекватною, в її адресу було сказано чимало ганебних та принизливих слів, крім того, він відмовився підписувати заяву про її звільнення.

Оскільки директор відмовився підписувати зазначену заяву, вона цього ж дня залишила на робочому місці останнього заяву про звільнення з займаної посади з 23.07.2012 року за ч.3 ст.38 КЗпПУ.

З 23.07.2012 року, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в Уманській центральній районній лікарні, а тому не могла прибути на підприємство на вимогу директора.

23.07.2012 року, вона надіслала на адресу відповідача заяву з проханням звільнити її з займаної посади з 01.08.2012 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, яку 30.07.2012 року отримав відповідач.

01.08.2012 року, вона надіслала директору підприємства цінного листа з проханням видати їй копію наказу про звільнення, належним чином оформлену трудову книжу і провести з нею розрахунок. Крім того, у даному листі вона просила надати довідку про роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Цінний лист відповідач отримав 09.08.2012 року.

Однак, 21.08.2012 року, на її адресу надійшла копія наказу про звільнення за власним бажанням, а також трудова книжка з аналогічним записом.

Оскільки відповідач видав наказ та здійснив запис про звільнення в супереч вимог чинного законодавства, а саме не зазначив частину 3 ст.38 КЗпПУ, вона була змушена звернутися до суду та просить змінити формулювання підстави звільнення та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Наказу №17/1-К від 01.08.2012 року та до трудової книжки.

Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь невиплачені належні їй суми грошових коштів, а саме: суму заборгованості по заробітній платі, оплату листка непрацездатності, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У зв'язку із систематичним порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати, вона була змушена докладати додаткових зусилль для організації життя, доволилось принижуватись перед друзями та знайомими, беручи в позику грошові кошти, а тому вона вважає, що їй було завдано моральну шкоду у зв'язку з неправомірними діями відповідача.

На підставі вищенаведеного, вона просить суд змінити формулювання підстави звільнення та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Наказу №17/1-К від 01.08.2012 року та до трудової книжки, а також стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 33 600 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

В ході судового розгляду, позивач збільшувала розмір позовних вимог. В своїй останній заяві про збільшення розміру позовних вимог, вона просить суд змінити формулювання підстави звільнення з ст.38 КЗпПУ на ч.3 ст.38 КЗпПУ та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Наказу №17/1-К від 01.08.2012 року та до трудової книжки. Крім цього, стягнути з ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" на її користь 63 006 грн. 28 коп., які складаються з: 8 158 грн. 73 коп. - заборгованість по заробітній платі, 1 081 грн. 20 коп. - компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки, 8 244 грн. 15 коп. - вихідна допомога, 37 301 грн. 40 коп. - середній заробіток за час затримки заробітної плати, 720 грн. 80 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу та 7 500 грн. 00 коп. - моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням останніх збільшень та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала майже повністю, просила задовольнити позовні вимоги лише в частині 3 155 грн. 72 коп.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 08 лютого 2012 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду секретаря-діловода до ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" на підставі Наказу №23-К від 08.02.2012 року про прийом на роботу (а.с.35 - копія наказу про прийом на роботу).

Згідно довідки про доходи, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 дійсно працювала в ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" з 01.02.2012 по 31.07.2012 рокута займала посаду секретар-діловод. За період з 01.02.2012 по 31.07.2012 року, їх нараховано 9 863 грн. 63 коп., допомога за тимчасовою непрацездатністю - 495 грн. 10 коп., єдиний соціальний внесок - 364 грн. 99 коп., утримано ПДФО 1 499 грн. 06 коп., отримано на руки 4 099 грн. 72 коп. (а.с.45- копія довідки про доходи).

В матеріалах даної справи, міститься копія заяви ОСОБА_2, в якій вона просить директора ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" звільнити її із займаної посади з 01 серпня 2012 року за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпПУ у зв'язку з невиконанням ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" законодавства про працю, а саме: систематичного порушення строків виплати заробітної плати (а.с.37 - копія заяви).

Згідно з Наказом №17/1-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 01 серпня 2012 року, ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.38 - копія наказу про припинення трудового договору).

Також в матеріалах даної справи міститься копія трудової книжки позивача, у якій зроблено відповідний запис про прийняття на роботу та про звільнення із займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ (а.с.40 - копія трудової книжки).

За змістом ст.38 КЗпПУ, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпПУ), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпПУ.

Судом достовірно встановлено, що позивачем було направлено заяву про звільнення її із займаної посади з 01 серпня 2012 року за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпПУ у зв'язку з невиконанням ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" законодавства про працю, а саме: систематичного порушення строків виплати заробітної плати. Однак, 01 серпня 2012 року, ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ.

Отже, для визначення правової підстави розірвання трудового договору має значення сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи.

Крім того, працедавець був не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши діюче законодавство про працю, суд вважає вимоги позивача в частині зміни формулювання підстави звільнення з ст.38 КЗпПУ на ч.3 ст.38 КЗпПУ та зобов'язання відповідача внести відповідний запис до трудової книжки обгрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 63 006 грн. 28 коп., які складаються з: заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд дійшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно ст.47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважени й ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, як пояснив в судовому засіданні представник позивача та частково підтримала представник відповідача, дійсно перед позивачем є борг по затримці виплати заробітної плати. Таким чином, з розрахунку позивача заборгованість по заробітній платі становить 8 158 грн. 73 коп.

В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що ПП "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" 09.10.2012 року о 09 год. 41 хв. здійснили операцію поповнення картки позивача через термінал ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в сумі 3 200 грн. 00 коп., однак у відповідача немає можливості надати оригінал даної квитанції в підтвердження даних обставин, оскільки співробітник, яка займалсь даним питанням звільнена з підприємства та не залишила жодних документів по справам підприємства.

Представник позивача заперечував проти даних оставин, оскільки даний факт абсолютно не підтверджується належними доказами, більш того, дана копія квитанції є підробленою зважаючи на наступні обставини.

Дійсно 09.10.2012 року картковий рахунок ОСОБА_2 за НОМЕР_1 було поповнено на 3 200 грн. 00 коп., проте зазначену суму грошових коштів на картку перерахувала мати позивача - ОСОБА_4, а не відповідач. Доказом цього є оригінал чека №09102012094133, в якому зазначено, що 09.10.2012 року о 09 год. 41 хв. 33 сек. через термінал TS202725, який знаходиться в м. Умань по вул. Леніна, 1, поповнено картку ОСОБА_2 на суму 3 200 грн. 00 коп.

Згідно абзацу першого статті 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач до цього часу не здійснив виплат, які належать позивачу при звільненні, суд вважає за необхідне стягнути на користь останньої середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що розрахований за такою формулою:

90 грн. 10 коп. (середньоденний заробіток) х 414 (кількість днів затримки виплати заробітної плати) = 37 301 грн. 40 коп.

Середньоденний заробіток розраховано за такою формулою:

15 858 грн. 73 коп. (сумарний заробіток за відпрацьований період) /176 (кількість календарних днів відпрацьованого періоду) = 90 грн. 10 коп.

Крім того, згідно ст.44 КЗпПУ, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача вихідна допомога, яка розраховується наступним чином:

3 х 90 грн. 10 коп. (середньоденний заробіток) х 30,5 (середня кількість днів у місяці) = 8 244 грн. 15 коп.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпПУ, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпутки працівникам, які мають дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була прийнята на роботу 08.02.2012 та звільнена із займаної посади 01.08.2012 року. При цьому, згідно ч.1 ст.82 КЗпПУ, час її перебування на лікарняному також враховується при обчисленні стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Згідно ч.2 ст.79 КЗпПУ, у разі надання щорічної відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Отже, кількість днів щорічної відпустки, на які позивач має право, розраховуємо за формулою:

24 (загальна кількість днів відпустки) х 176 (кількість днів, які дають право на відпустку) / 366 (кількість календарних днів у році) = 11, 54.

Таким чином, позивач має право на 12 календарних днів щорічної відпустки.

Розраховуємо суму компенсації за невикористані дні відпустки шляхом множення середньоденного заробітку на кількість днів щорічної відпустки:

90 грн. 10 коп. х 12 = 1 081 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповіднодо ст.237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З огляду на вищезазначене, суд оцінив розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу в розмірі 500 грн. 00 коп.

В іншій частині позову, суд вирішив відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 552 грн. 88 коп.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 38, 39, 44, 47, 79 ч.2, 83 ч.1, 116, 117, 232, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" про зміну формулювання підстави звільнення та стягнення коштів - задовольнити частково .

Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_2 згідно наказу № 17/1-к від 01 серпня 2012 року з Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" з ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Зобов'язати Приватне підприємство "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_2.

Стягнути з Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 8158 грн. 73 коп., вихідну допомогу в розмірі 8244 грн. 15 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1081 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки заробітної плати 37301 грн. 40 коп. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього стягнути 55288 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) 40 коп.

Стягнути з Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна", код ЄДРПОУ № 38039584 судовий збір на користь держави в сумі 552 грн. 88 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: