Рішення

від 07.11.2013 по справі 905/7322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/7322/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабілізатор» про стягнення 75057,64 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Юр’єв М.Г. за довіреністю

від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (далі - ТОВ «Триест-Дон») звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабілізатор» (далі - ТОВ «Стабілізатор») про стягнення заборгованості на загальну суму 75057,64 грн., до якої входить: сума основного боргу 63868,64 грн., пеня у сумі 3471,26 грн., 3% річних у сумі 3226,39 грн., штраф у сумі 4491,35 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.526,530,549,50,612,625,691,692 ЦК України, ст.ст.193,231,265 ГК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 17.10.2013р. та від 29.10.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

4 січня 2011 року ТОВ «Триест-Дон» (Постачальник) та ТОВ «Стабілізатор» (Покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів № 401С (далі - Договір) (а.с.10-11). За умовами пункту 1.1 цього Договору Позивач зобов'язується поставляти Відповідачу нафтопродукти у відповідності до поданої покупцем заявкою, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених дійсним договором.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Договору ціна покупець зобов'язується на підставі поточних цін, про які він був повідомлений постачальником, надати заявку на поставку товару. Постачальник, отримавши заявку на поставку товару, оформлює покупцю рахунок-фактуру.

Відповідно до п 2.6., 2.8. Договору ціна товару, що постачається узгоджується сторонами. Факт узгодження ціни підтверджується наявністю підпису покупця на товарній накладній. Покупець зобов'язується провести оплату вартості товару за ціною, вказаної в товарній накладній впродовж 3 банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

Пунктом 2.9. Договору встановлено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок поставщика.

Строк дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2011р. Якщо за 30 днів до закінчення строку договору ні одна із сторін не заявить про його розірвання він вважається пролонгованим на один календарний рік.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу за двома видатковими накладними:

- № 2447 від 09.04.2010 на загальну суму 59572, 52 грн. (бензин марки А-92 у кількості 428 л., бензин марки А-95 у кількості 428 л.).

- № 840 від 13.05.2011 на загальну суму 44913,54 грн. (бензин марки А-76 у кількості 492 л.).

Вказані видаткові накладні підписані представниками ТОВ «Триест-Дон» та ТОВ «Стабілізатор». Претензій до якості та кількості товару Відповідачем не заявлено (а.с.12,13) .

Відповідно до пункту 2.8 Договору відповідач повинен був провести оплату вартості товару за ціною, вказаної в товарній накладній впродовж 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи відповідачем:

- за накладною № 2447 від 09.04.2010 оплата вартості товару у сумі 59572,52 грн. повинна бути проведена до 12.04.2010, проте відповідачем, у період з 07.05.2010 по 23.03.2012, сума боргу сплачена частково на загальну суму 40617,42 грн.;

- за накладною № 840 від 13.05.2011 оплата вартості товару у сумі 44913,54 грн., повинна бути проведена до 19.11.2011, проте відповідачем сума боргу не погашена повністю.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 63868,64 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 19.05.2011р. по 16.11.2011р. у сумі 3471,26грн., штраф у сумі 4491,35 грн. та 3% річних за період з 19.05.2011р. по 08.10.2013р. у сумі 3226,39грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3., 4.4. Договору від 04.01.2011р. № 401С при порушені строків здійснення розрахунків, передбачених Договором Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі 0,05% від суми з якої допущено прострочення оплати за кожний день прострочення. А у разі, якщо строк прострочення проведення розрахунків перевищує 10 календарних днів відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми, яка підлягає сплаті.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевказане нарахування 3 % річних проведені позивачем за період з 19.05.2011 року (перший день прострочення грошового зобов'язання) по 08.10.2013 року (дата складення позовної заяви).

Щодо стягнення пені нарахованої за період за період з 19.05.2011р. по 16.11.2011р, то позивач звернувся з позовом 15.10.2013р., тобто за межами строку визначеному ст.268 ЦК України. Проте, враховуючи те, що від відповідача не надходило заяви передбаченої частиною третьою статті 267 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для застосування правової норми визначеної ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на зазначене та перевіривши розрахунок пені, штрафу, та 3 % річних суд вважає їх арифметично вірними, доказаними та обґрунтованими, а тому повністю задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Триест-Дон» до ТОВ «Стабілізатор» підлягають задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабілізатор» про стягнення 75057,64 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабілізатор» (86000, м.Ясинувата, вул.. Артема, 31, код ЄДРПОУ 33360072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (83059, м.Донецьк, вул.. Данилевського, 2а, код ЄДРПОУ 33135428) суму боргу у розмірі 75057 (сімдесят п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 64 коп., яка складається з:

- суми основного боргу у розмірі 63868 грн. 64 коп.;

- суми пені у розмірі 3471 грн. 26 коп.;

- штрафу у розмірі 4491 грн. 35 коп.;

- 3 % річних у розмірі 3226 грн. 39 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабілізатор» (86000, м.Ясинувата, вул.. Артема, 31, код ЄДРПОУ 33360072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (83059, м.Донецьк, вул.. Данилевського, 2а, код ЄДРПОУ 33135428) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 7 листопада 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 8 листопада 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов