Постанова

від 07.11.2013 по справі 804/12092/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа №804/12092/13-а 11 год. 40 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідачів 1, 2 ОСОБА_4, Ротар О.М. Чадріної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до відповідача 1 державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріної Тетяни Володимирівни, відповідача 2 Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_7 16 вересня 2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області з позовними вимогами про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріної Тетяни Володимирівни та скасувати рішення державного реєстратора від 7 липня 2013 року про відмову в реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право приватної власності на новозбудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_7 залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк для усунення недоліків до 18 жовтня 2013 року.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позивачем надано позовну заяву, у якій заявлено позовні вимоги про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріної Тетяни Володимирівни та скасування рішення державного реєстратора від 7 травня 2013 року про відмову в реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право приватної власності на новозбудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2013 року допущено заміну первинного відповідача Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області належним відповідачем Дніпропетровським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області, у зв'язку із знаходженням реєстраційної служби у складі відповідного управлянні юстиції та відсутності у першого процесуальної дієздатності.

В обґрунтування позову зазначено, що реєстратор не має повноважень перевіряти цільове використання земельної ділянки, на якій побудовано об'єкт нерухомого майна право власності на який підлягає державній реєстрації; відсутні також підстави для відмови в держаній реєстрації, вичерпний перелік яких встановлений законом; всі подані документи відповідали вимогам законодавства України, в тому числі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що реєстратор зобов'язаний перевірити відповідність законодавству всіх документів, що подаються для реєстрації, і у разі виявлення їх невідповідності вимогам законодавства, не має права здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, засвідчивши правильність оформлення документів та додержання вимог законодавства власним такого майна.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що до органу місцевого самоврядування за зміною цільового призначення земельної ділянки не звертались, оскільки не вважали за потрібне, на питання чи вноситься плата за землю пояснень не надав.

В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

- документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З матеріалів справи вбачається, що 5 квітня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області із заявою за вх.№7315676 про реєстрацію права приватної власності на новозбудований житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, до якої булі додані наступні документи:

- рішення виконавчого комітету Підгороднянської міської ради від 27.05.2011 року № 135 «Про надання погодження на будівництво індивідуального житлового будинку»;

- технічний паспорт в„–23988 , виданий 22.11.2012 року Комунальним підприємством Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 07.02.2013 року №ДП 142130380755, зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у Дніпропетровській області;

- довідка виконкому Підгороднянської міської ради від 06.05.2013 року №30 про підтвердження присвоєння поштової адреси;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №894627, зареєстрований 30.06.2011 року реєстраційний номер № 122140001000528, кадастровий №12211411000:01:147:0179;

- копія паспорту, ідентифікаційного коду власника, довіреність представника, квитанції про оплату державного мита та послуг за надання витягу.

Розглянувши подані документі 7 травня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріна Тетяна Володимирівна розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 05.04.2013 18:27:08 за реєстраційним номером 731567, яку подав ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, серія і номер: ВРТ694037, виданої 31.07.2012 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С., податковий номер НОМЕР_2, серія, номер паспорта НОМЕР_3, для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 1221411000:01:147:0179 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме:

- земельна ділянка площею 0,6000 га, кадастровий номер 1221411000:01:147:0179, що належить ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №894627 виданого 30.06.2011 року Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» було використано не за цільовим призначенням, а саме під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації права власності форма власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.

В подальшому, 8 липня 2013 року позивач повторно звернувся до держаного реєстратора з метою проведення державної реєстрації на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, проте 6 вересня 2013 року отримав відмову державного реєстратора Кучеренко Максима Анатолійовича з тих підстав, що державний акт на право власності на земельну ділянку має цільове призначення не для розміщення житлового будинку, господарський будівель та споруд. Зазначене рішення від 6 вересня 2013 року в судовому порядку позивачем не оскаржуються.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що спір точиться навколо того, чи є правомірною відмова державного реєстратора у державній реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно у разі використання власником земельної ділянки, на якій побудоване таке нерухоме майно, із порушенням вимог щодо використання її за цільовим призначенням.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації новозбудованого нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, спрямованість на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952).

Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному Законом №1952, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта, що зазначено в статті 1 цього Закону.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав Закон №1952 визначив гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952 відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені статтею 17 Закону №1952, в частині 3 якої зазначено: документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Поряд цим, належить враховувати спрямованість держави на забезпечення визнання та захисту державою прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, які знайшли відображення та врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

До кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства та визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно.

Саме зазначене положення Закону встановлює межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Оскільки державний реєстратор нерухомого майна виступає в спірних правовідносинах від імені держави, він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість.

Виконання такого обов'язку впливає на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

З матеріалів справи вбачається, що державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №894627, виданим 30.06.2011 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі, встановлено, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 1221411000:01:147:0179, яка розташована АДРЕСА_1, із цільовим призначенням земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства».

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Особлива цінність землі як об'єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

Відповідно до частини 1 статті 18 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, як:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення за ініціативою власників земельних ділянок, та щодо земельних ділянок приватної власності, розташованих у межах населеного пункту, провадиться відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частини 5 статті 18 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Земельний кодекс встановлює наслідки порушення порядку зміни цільового призначення земель, серед яких, зокрема є визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Першим та основним обов'язком власників земельних ділянок Земельний кодекс України в статті 91 встановив обов'язок забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Здійснюючи державну реєстрацію речового права, державний реєстратор підтверджує від імені держави України відповідність вимогам закону всіх поданих документів, перелік яких є виключним, та в результаті встановлення такої відповідності проводить реєстраційну дію, за результатами якої в цивільний обіг вводиться відповідний об'єкт речового права.

Враховуючи, що вимога про реалізацію громадянами права власності на землю виключно відповідно до закону є Конституційною нормою прямої дії, а порушення умов цільового використання земельної ділянки є грубим порушенням законів України, у тому числі Основного закону, державний реєстратор правомірно відмовив у проведенні державної реєстрацій на новозбудоване нерухоме майно.

Проведенням спірної реєстраційної дії державний реєстратор встановив би для заявника виключення з встановлених Земельним кодексом України вимог щодо цільового використання землі, порядку зміни цільового призначення, допустив би виникнення спору щодо бази для розрахунку плати за землю - загальнодержавного податку, оскільки розмір нормативної оцінки земель сільськогосподарського призначення відрізняється від зазначеної оцінки земель іншого призначення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до відповідача 1 державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріної Тетяни Володимирівни, відповідача 2 Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 5 листопада 2013 року.

Суддя І.О. Верба