Постанова

від 31.03.2009 по справі 09/571а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/571а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                      Справа №09/571а

"31" березня 2009 р.,  12 год.  15 хв.                                               м. Черкаси

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В.,

за участю  представників сторін: позивача –Майстренко Т.В., Школьна І.П. за довіреностями,

відповідача –Трохименко Н.О.,  Завальнюк К.Г. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородського підприємства теплових мереж до  Державної податкової інспекції у Звенигородському районі

про  скасування податкового повідомлення-рішення, -   

ВСТАНОВИВ :

Подано адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 січня 2007 року №0000012601/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, в сумі 286087,50 грн., у тому числі: 190725,00 грн. за основним платежем та 95362,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі –спірне рішення).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- висновки відповідача стосовно заниження податку на прибуток в результаті операцій з цінними паперами (векселями) в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, зі змінами і доповненнями (далі вживається скорочено –ЗУ «Про оподаткування прибутку») щодо виникнення безповоротної фінансової допомоги за фактом викупу векселів з дисконтом третьої особи (ТОВ «Альянс фінансових технологій»)  є безпідставними та такими, що не відповідають ст.21 ЗУ «Про оподаткування прибутку»;

- сума заборгованості по векселю буде рахуватися безповоротною фінансовою допомогою після закінчення строку позовної давності за платежем по векселю; заборгованість Звенигородського підприємства теплових мереж (позивач) перед постачальниками за товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) та послуги по неоплачених векселях, зазначених в акті перевірки, на той час не можна вважати заборгованістю, по якій закінчився строк позовної давності; векселі були куплені у третьої особи як цінні папери, тому п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»застосований не вірно;

- акт перевірки відповідача, на підставі якого прийняте спірне рішення, складений з численними порушеннями Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/112505 (далі вживається скорочено –Порядок оформлення результатів перевірок), отже не може бути належним доказом. Зокрема, в порушення п.1.7, п.п.2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів перевірок при групуванні зведених даних по валових витратах (аркуші 9-10 Акту)  валові витрати зазначені лише сумами по бухгалтерських проводках, без зазначення суті порушення; акт містить численні вади у вигляді арифметичних помилок: при розрахунку «дисконту»на стор. 7 Акту в останньому абзаці вказана сума 1 млн. грн.., замість суми 100 тис. грн..; при розрахунку валових витрат на 2005 рік сума згідно даних акту перевірки на стор. 9 таблиця 2 вказана сума 2054,2 тис. грн.., а на стор.10 сума валових витрат за даними перевірки за 2005 рік складає 2132,7 тис. грн., отже не зрозуміло, яким чином було донараховано податок на прибуток, маючи різні результати підрахунків за один і той же період перевірки.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до нього позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на законність спірного рішення, спростовуючи доводи позивача посилається на наступні обставини:

- акт перевірки за змістом та формою відповідає  Порядку оформлення результатів перевірок, затвердженій формі та Методичним рекомендаціям ДПА України щодо їх оформлення;

- описка в акті перевірки (арк. 7, замість правильного 100 тис. надруковано 1 млн.) ніяким чином не впливає на викладені у акті перевірки порушення та визначення податкового зобов'язання за спірним рішенням;

- викладені у висновку акту перевірки порушення платником податків (позивач) п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 абз. 4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»відповідають встановленим обставинам перевірки, що викладені у описовій частині акту, в результаті чого позивачу правомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Службові особи відповідача надали додаткові письмові пояснення та обґрунтування висновків, викладених у акті перевірки, у яких обґрунтували правильність розрахунків та висновків акту перевірки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року, провадження у справі було зупинено до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі №2510600031, яка розглядалась Смілянським міськрайонним судом.

21 січня 2009 року до господарського суду Черкаської області надійшла копія вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2008 року, у зв'язку з чим ухвалою суду від 23 січня 2009 року провадження у справі було поновлено.

Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20 по 31 березня 2009 року.

31 березня 2009 року у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, при цьому доказували, що вирок Смілянського міськрайонного суду у кримінальній справі, на який посилається відповідач,  відповідно до 72 КАС України не містить обставин, які не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки дії бухгалтера та керівника позивача, за які вони засуджені, не мають ніякого відношення до підстав визначення позивачу, як платнику податків, податкових зобов'язань за результатами перевірки відповідача;  окрім цього, доказували, що акт перевірки не може бути підставою для прийняття спірного рішення, оскільки не відповідає встановленому порядку оформлення документальних перевірок, факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам, перевірка проводилась надто довго поза межами встановленого строку, відведеного для перевірки, отже службові особи відповідача діяли з перевищенням повноважень;

- представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, письмових поясненнях службових осіб, вважали, що відповідно до ст.72 КАС України вирок Смілянського міськрайонного суду від 18 вересня 2008 року у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає дану справу, оскільки службові особи позивача: керівник та головний бухгалтер  засуджені за ряд злочинів, пов'язаних з їх службовою діяльністю, отже не підлягають доказуванню у даній справі  обставини протиправності спірних господарських операцій та юридично значимих дій, які стали підставою для коригування податкових зобов'язань платника податків, спростовуючи доводи представників позивача, посилались на те, що перевірка була позаплановою на підставі постанови органу слідства прокуратури області, тому строк її продовжувався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На виконання постанови старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області про призначення документальної перевірки від 20 лютого 2006 року службовими особами відповідача проведена документальна перевірка дотримання Звенигородським підприємством теплових мереж (позивач) вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складений акт від 19 грудня 2006 року №376/23-017/02082717 (далі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом «б»п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі вживається скорочено –ЗУ №2181), п.п.5.2.1, п.5.2, абз.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»позивачу, як платнику податків, визначена суму податкових зобов'язань за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в загальній сумі 286 087,50 грн., у тому числі: 190 725,00 грн. за основним платежем; 95362,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставами визначення податкового зобов'язання стало коригування відповідачем валових доходів та валових витрат позивача, як платника податків: валових доходів  в сторону їх збільшення у перевіреному періоді за рахунок включення до складу валових доходів, отриману платником податків у відповідному звітному періоді різницю між повною (номінальною) вартістю векселя та сумою, отриманою (нарахованою) у зв'язку з його реалізацією (продажем) чи сплаченій при його придбанні (дисконт), яка оцінена відповідачем  на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»як безповоротна фінансова допомога; валових витрат в сторону їх зменшення за рахунок того, що підприємством в порушення ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»у податкових деклараціях, задекларовані суми валових витрат не відповідають сумам цих витрат за даними первинного бухгалтерського обліку позивача  та до складу валових витрат виробництва позивачем включена вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних іншою особою –ТОВ «Альянс Звенигородські тепломережі», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 190 725,00 грн. (господарські операції описані у  розділах 2.1 та 2.2 акту перевірки).

Вироком Смілянського міськрайонного суду від 18 вересня 2008 року, який набрав законної сили,  у кримінальній справі №1-2/2008, окрім інших осіб, засуджені службові особи позивача, які виконували обов'язки у перевіреному періоді: директор Писанко І.В. за службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки громадським інтересам (ч.2 ст.367 КК України);  головний бухгалтер  Антонова Р.П., як виконавець у складі інших співвиконавців замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у великому розмірі організованою групою (ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.1 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України).

Зокрема, Смілянський міськрайонний суд, розглянувши кримінальну справу про обвинувачення Недєлєнка І.О., Логвиненка, О.О., Гузь О.І., Віденкіної С.І., Цимбала Г.І., Тумко О.Г., Писанко І.В., Антонової Р.П., Ромашова В.А., Бабич О.П. встановив,  що: Писанко І.В. (директор позивача) в результаті неналежного виконання посадових обов'язків, через несумлінне ставлення до них не контролював діяльність головного бухгалтера підприємства Антонової Р.П., яка в складі організованої групи з Педченком Б.А., Недєлєнком І.О. та Деречиною О.Я. заволоділа коштами комунального підприємства в особливо великих розмірах. Педченко Б.А., використовуючи зв'язки серед службових осіб підприємств Черкаської області, підшукував підприємства, керівників та бухгалтерів, яких можна було б залучити до організованої групи, визначав з ними суми податкових кредитів, які мають бути отримані внаслідок проведення певних комплектів документів по бухгалтерському та податковому обліках, сум дисконтів (знижок), за якими будуть викупатися векселі.  Антонова Р.П. (головний бухгалтер позивача) завідомо знаючи про фіктивність документів, наданих Недєлєнком І.О. та Педченком Б.А., безтоварний характер операцій, безпосередньо та з членами групи вчиняла розкрадання коштів на підприємствах шляхом перерахування коштів на ТОВ «Альянс фінансових технологій», м. Луганськ, в послідуючому отримувались на рахунки підприємств частини перерахованих коштів, яким надавався статус як отриманих внаслідок нібито проведених господарських операцій, і таким чином приймала участь у вчинених організованою групою діяннях, яка діяла протягом 2004 –2006 років.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Стосовно доводів позивача про неправомірність висновків відповідача щодо заниження податку на прибуток в результаті операцій з цінними паперами (векселями), суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час вчинення спірних господарських операцій (2005 рік), валовий доход  - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку», в редакції чинній на час вчинення спірних господарських операцій,  передбачено, що  безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.  

Враховуючи наведені норми  ЗУ «Про оподаткування прибутку», спеціального закону, який застосовується до спірних правовідносин, суд погоджується з доводами позивача в частині того, що  відповідачем неправильно  визначений правовий статус доходу у вигляді дисконту, як безповоротна фінансова допомога.

Однак зі змісту п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що перелік доходів, отриманих  платником податків у звітному періоді, які повинні включатися до складу валового доходу, визначений цим підпунктом не є вичерпним. Отже для вирішення питання про включення або не включення сум до складу валового доходу необхідно керуватися п.4.1 та п.4.2 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку».  

З акту перевірки вбачається, що в листопаді, грудні 2004 року та протягом 2005 року позивач надавав комісійні послуги, за які розрахунки здійснювались простими векселями. В подальшому ці векселі позивач викупив по значно меншій ціні. Різниця між повною (номінальною) вартістю векселів, зазначених в акті перевірки (аркуші 7-8 акту перевірки), та сумою, по якій ці векселі в подальшому були позивачем викуплені (дисконт), відповідає ознакам доходу, який повинен включатись до складу валових доходів  платника податку і відсутній у переліку сум доходів, визначених п.4.2 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку», які не включаються до складу валових доходів.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим збільшення у відповідному перевіреному податковому періоді валових доходів платника податку (позивача) за рахунок різниці між повною (номінальною) вартістю векселів та сумою, по якій ці векселі в подальшому були позивачем викуплені (дисконт).

Стосовно доводів позивача про неналежність акту перевірку внаслідок невідповідності його Порядку оформлення результатів перевірок та у вигляді арифметичних помилок, суд виходить з наступного.

Перевірка, за результатами якої складений акт на підставі якого прийняте спірне рішення, проведена  на виконання постанови органів розслідування прокуратури Черкаської області, є позаплановою перевіркою.

Висновки акту перевірки органами слідства та судом при розслідування та розгляді вищевказаної кримінальної справи не спростовані.

В процесі вирішення спору відповідач здійснив перевірку розрахунків, наведених в акті перевірки, з врахуванням доводів, на які посилався позивач у позові та його представники в процесі вирішення спору. Встановлено, що фактично в описовій частині акту перевірки допущені описки, а не арифметичні помилки, оскільки при розрахунках суми були враховані вірно.

Заперечення позивача до таблиці на аркуші 10 акту перевірки стосовно відсутності обґрунтувань порушення, суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту акту перевірки, позивач виявив невідповідність сум валових витрат, відображених у податковій декларації позивача, із сумами витрат по його первинних бухгалтерських документах та регістрах, що призвело до розбіжностей між даними перевірки та даними декларацій, які  і  наведені у таблиці по кожному бухгалтерському рахунку та даним головної книги.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем до складу валових витрат включені відповідні суми з господарських операцій, які позивач мав право врахувати, але не врахував, що позивачем не оспорюється, та скориговані валові витрати за рахунок розбіжностей між даними перевірки та даними декларацій, а також виключені зі складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних не  позивачем, а іншою особою –ТОВ «Альянс Звенигородські теплові мережі».

Висновок відповідача про  порушення  позивачем при формуванні складу валових витрат вимог п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»відповідають встановленим фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

В цілому акт перевірки, суд вважає таким, що відповідає Порядку оформлення результатів перевірок.

Порушення при оформленні акту перевірки, на які вказує позивач, зокрема: недостатні, на його думку, обґрунтування та вмотивованість змісту порушень, наявність вад у вигляді помилок, тривалість перевірки, не має наслідком визнання протиправною перевірку та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток  за результатами перевірки,  які визначені вірно  відповідно, відсутні підстави для скасування спірного рішення з цих підстав.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.72 КАС України  вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищенаведений вирок Смілянського міськрайонного суду від 18 вересня 2008 року у кримінальній справі №1-2/2008,  який набрав законної сили, суд враховує як обов'язковий стосовно діянь вчинених службовими особами позивача, які в цілому не впливають на результати визначення податкових зобов'язань платника (позивача) за спірним рішенням, однак підтверджують наявність ознак протиправності господарських операцій з векселями, за якими відповідачем скоригований валовий доход позивача.

З огляду на викладене, суд вважає висновки позапланової перевірки стосовно допущених позивачем порушень ЗУ «Про оподаткування прибутку»такими, що відповідають  чинному законодавству та фактичним обставинам справи, отже  правомірне визначення податкових зобов'язань з основного платежу за спірним рішенням.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення  - є ЗУ №2181.

Згідно п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.  Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, відповідно до пп. 2.1.4 п.2.1 ст. 2 ЗУ №2181 є податкові органи.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпункт 17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181, на який посилається відповідач у спірному рішенні, як на правову підставу застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлює, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно розрахунку розміру штрафних санкцій за недоплату позивачем податку на прибуток  базовий податковий період –квартал (період вручення податкового повідомлення –січень 2007 року) від суми недоплати виявленої позаплановою документальною перевіркою, відповідач обґрунтовано нарахував  загальну сукупну  суму штрафних санкцій - 141 482,50 грн. Однак, враховуючи те, що у відповідних податкових періодах сума штрафних санкцій перевищувала 50 відсотків суми недоплати, відповідач обґрунтовано застосував, встановлене п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 обмеження, та визначив суму штрафних санкцій в загальній сумі 95 363,50 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість спірного рішення, суд  вважає, що при перевірці та прийнятті спірного рішення відповідач діяв  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій;  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані зазначені дії; з урахуванням права особи на участь у процесі формування та направлення податкових вимог;  протягом розумного строку, тому відсутні правові підстави для скасування спірного рішення.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                    Відмовити повністю у адміністративному позові Звенигородського підприємства теплових мереж до  Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про  скасування податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2007 року № 0000012601/0.

                   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя                                                                                Н.М.Курченко

             Постанова складена у повному обсязі 07 квітня 2009 року.