Ухвала

від 31.10.2013 по справі 2а-7219/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 22507/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «МВК ЛІС-СЕРВІС» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області до Приватного підприємства «МВК ЛІС-СЕРВІС» про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

10 листопада 2009 року позивач - Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області звернувся в суд з позовом відповідача - Приватного підприємства «МВК ЛІС-СЕРВІС», в якому просив стягнути з останнього податкову заборгованість у сумі 45816,79 грн. шляхом звернення стягнення на активи та основні засоби боржника.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнено з Приватного підприємства «МВК ЛІС-СЕРВІС» (місцезнаходження: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Кн. Святослава, 5 А, код ЄДРПОУ 33087151) на користь Державного бюджету суму податкового боргу в розмірі 45816 грн. 79 коп. (сорок п'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень сімдесят дев'ять копійок).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не з'ясовано дійсність договорів оренди земельних ділянок, на підставі яких нараховано орендну плату за користування землею, вказані договори укладені без нотаріального посвідчення, відтак є нікчемними та відповідно не породжують жодних податкових зобов'язань. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 371420 підтверджується, що ПП «МВК ЛІС-СЕРВІС» 15 жовтня 2004 року зареєстроване Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, ідентифікаційний код 33087151 (а.с.4).

На момент виникнення спірних правовідносин ПП «МВК ЛІС-СЕРВІС» перебувало на податковому обліку в ДПІ у Сколівському районі Львівської області (довідка про взяття на облік платника податків №1038/29-025 від 29 жовтня 2009 року, а.с.5).

Судом першої інстанції встановлено, що сума податкової заборгованості ПП «МВК ЛІС-СЕРВІС» становить 45816,79 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості ПП «МВК ЛІС-СЕРВІС» є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, відтак підлягає стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Розрахунком заборгованості з документальним обґрунтуванням та доказами узгодження станом на 15 жовтня 2009 року підтверджується наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 45816,79 грн., а саме: 1) з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 45814,57 грн., що підтверджується податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 31 січня 2008 року № 1145 (а.с.6), від 30 січня 2008 року № 861 (а.с.7), уточнюючою декларацією від 07 травня 2009 року № 6085 (а.с.8), податковим повідомленням-рішенням № 000126150/0 від 27 лютого 2009 року (а.с.9), податковим повідомленням-рішенням № 0000211510/0 від 02 вересня 2009 року (а.с.10); 2) з комунального податку 02,22 грн., що підтверджується податковим розрахунком комунального податку від 10 серпня 2009 року № 11558 (а.с.12).

П. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.4.1.1 ст.4 вищевказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з вимогами п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст.5 вказаного Закону визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та з комунального податку в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості до суду не подавалось.

Відтак вказані податкові зобов'язання є узгодженими, тому відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 1.2 - 1.4 ст. 1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.3 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягають стягненню.

Відповідно до ст.67 Конституції України та п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції мають право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму податкового боргу, колегія суддів вважає, що такий підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що підстави для сплати орендної плати за користування землею відсутні, оскільки податкові зобов'язання виникли за нікчемними договорами оренди земельних ділянок, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

При цьому, питання правомірності підстав прийняття податкових повідомлень, за якими відповідні грошові зобов'язання нараховані, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов'язань не є предметом позову у даній справі, а отже суд першої інстанції правильно в межах розгляду даної справи не здійснив їх правовий аналіз.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МВК ЛІС-СЕРВІС» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2а-7219/09/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець