Рішення

від 29.10.2013 по справі 911/3794/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 911/3794/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Вітал Трейд», м.Березань

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс», м.Біла Церква

про стягнення 30640,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Сподар А.В.

Від відповідача: Лиценко З.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Вітал Трейд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі - відповідач) про стягнення 30640,00 грн.

Провадження у справі №911/3794/13 порушено відповідно до ухвали суду від 04.10.2013 року та призначено справу до розгляду на 17.10.2013 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.10.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.10.2013 року не з'явився на надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 29.10.2013 року.

В судовому засіданні 29.10.2013 року відповідач надав відзив на позов, в якому повідомив про часткове погашення боргу на суму 15000 грн. 11.10.2013 року, решту основного боргу в сумі 15640 грн. визнав, просив зменшити штрафні санкції, розстрочити виконання рішення та заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу.

Позивач в судовому засіданні 29.10.2013 року подав заяву про зменшення позовних вимог на сплачену відповідачем суму 15000 грн. В решті позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

18.03.2013 року між Приватним підприємством «ВІТАЛ ТРЕЙД» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (відповідачем) було укладено Договір поставки № ВТ-35 (далі - Договір ).

Згідно з п.1.1. Договору позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідачу продукцію (Товар) у асортименті і кількості, зазначених у Додатках, які є невід'ємними складовими Договору, а відповідач в свою чергу зобов'язувався приймати та оплачувати Товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013 року, але у всякому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п.4 Додатку №1 до Договору № ВТ-35 від 18.03.2013 року, що є його невід'ємною частиною, відповідачу надається право проводити оплату в розмірі 50% передоплати та 50% на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Позивачем було поставлено Товар відповідачу 26.03.2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 144 від 26.03.2013 року на суму 8 000,00 грн.; 18.04.2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 184 від 18.04.2013 року на суму 39 640,00 грн.

Таким чином, позивачем було відвантажено відповідачу Товару на загальну суму 47 640,00 грн., що відповідачем не заперечується.

Строк виконання зобов'язання щодо оплати Товару по видатковій накладній № 144 від 26.03.2013 року закінчився 09.04.2013 року, по видатковій накладній № 184 від 18.04.2013 року закінчився 01.05.2013 року.

Позивач повідомив суду, що відповідачем зобов'язання з оплати Товару були виконані частково та сплачено 26.03.2013 року 4000 грн., 15.04.2013 року 8000 грн., 21.05.2013 року 5000 грн. та в ході розгляду спору відповідачем сплачено 11.10.2013 року 15000 грн., тобто з простроченням платежів.

Також, позивач зазначив, що ним на адресу відповідача було направлено претензію від 04.07.2013 року, та 05.08.2013 року з проханням погасити заборгованість, яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого Товару, позивач просить стягнути 1466,37 грн. пені та 324, 86 грн. 3% річних на заборгованість у сумі 30 640 грн., яка існувала станом на 27.09.2013 року, тобто до останнього погашення відповідачем заборгованості на суму 15000 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку порушення договірних зобов'язань з боржника підлягає стягненню неустойка у вигляді пені, зокрема, за несвоєчасний розрахунок в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на час прострочки, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані на суму боргу з врахуванням часткових сплат та фактичних періодів прострочення від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та річних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач у відзиві визнав уточнену суму основного боргу та не надав заперечень по суті наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, однак, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та значною дебіторською заборгованістю контрагентів, переважно державних підприємств, просив на підставі п.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій до 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв'язку з чим, судом встановлено, нарахована пеня та 3% річних в загальній сумі 1791,23 грн. в порівнянні з сумою боргу станом на момент звернення до суду, що складала 30640 грн., не вважається надмірно завищеними.

Крім того, як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Від так, посилання відповідача на порушення його контрагентами своїх зобов'язань, що призвело до виникнення значної заборгованості, не є підставою для звільнення від відповідальності.

Крім того, як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій - споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості населення за спожиті послуги з теплопостачання, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

З огляду на викладені обставини та заперечення позивача, суд не вбачає підстав для зменшення відповідальності відповідача за порушення термінів розрахунків за Договором.

Крім того, сума, до якої просить відповідач зменшити штрафні санкції - 500 грн., жодним чином не обґрунтована.

Щодо вимоги відповідача про розстрочення виконання рішення суду до 31.12.2013 року, суд зазначає, що згідно з п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Однак, відповідачем не наведено обставин, які дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Крім того, відповідна вимога на думку суду, є передчасною, оскільки неможливість виконання судового рішення не встановлена в ході його виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене та заперечення позивача проти розстрочки виконання рішення, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача виходячи з фактичного розміру задоволених позовних вимог, що складає 1720,50 грн.

Також позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 2600 грн. надану на підставі укладеного 26.09.2013 року Договору про надання правової допомоги з адвокатом Сподар Андрієм Володимировичем.

Відповідач у відзиві заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу в сумі 2600 грн., оскільки Договір про надання правової допомоги від 26.09.2013 року, який надається позивачем в якості доказу отримання такої допомоги, укладений не між позивачем і адвокатом Сподаром Андрієм Володимировичем, а між адвокатом та фізичною особою Анісімовим Олександром В'ячеславовичем. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що Договір про надання правової допомоги від 26.09.2013 року не стосується даного спору та не є доказом понесених витрат на правову допомогу саме позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги від 26.09.2013 року укладений з адвокатом Сподаром Андрієм Володимировичем особою, яка займає посаду директора позивача Анісімовим Олександром В'ячеславовичем і такий Договір скріплено печаткою підприємства позивача, що свідчить про укладення договору директором від імені та в інтересах підприємства позивача. Крім того, про виконання договору саме в інтересах позивача свідчить факт присутності адвоката Сподара Андрія Володимировича в судовому засіданні та представництва інтересів позивача в суді. Понесені витрати на правову допомогу підтверджуються квитанцією від 26.09.2913 року.

Таким чином, з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, код 32393877) на користь Приватного підприємства «Вітал Трейд» (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Будівельників, 30, код 36999810) 15640 грн. основного боргу, 1466,37 грн. пені, 324,86 грн. 3% річних, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 2600 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.