Рішення

від 04.11.2013 по справі 913/2433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 листопада 2013 року Справа № 913/2433/13

Провадження № 6/913/2433/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство «ДФЛ-Транс», м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства "АЛЕНСВІТ" , м. Луганськ

про стягнення 16 772 грн. 67 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь :

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/10/12 від 30.10.2012 у сумі 16 772 грн. 67 коп., в тому числі: 8 526 грн. 06 коп. - основний борг; 1 737 грн. 91 коп. - 30% річних за період з 30.11.2012 по 05.08.2013; 803 грн. 49 коп. - пеня за період з 30.11.2012 по 05.08.2013 та 5 705 грн. 21 коп. - штраф у розмірі 20 % від вартості перевезення.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідач також не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та не забезпечив відповідної явки.

Також відповідач просить розглянути справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідач за відзивом від 15.10.2013 позовні вимоги визнає частково та, зокрема, зазначає, що позивачем на виконання договору № 30/10/12 від 30.10.2012 та заявки № 44 від 30.10.2012 було здійснено перевезення вантажу. Вартість перевезення склала 28 526 грн. 06 коп. та була оплачена частково в сумі 20 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 8 526 грн. 06 коп. і вказана сума визнається в повному обсязі.

В той же час, відповідач вказує, що рахунок на оплату послуг № 95 від 08.11.2012 був отриманий ним лише в грудні 2012, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені за період з 30.11.2012 не відповідають вимогам укладеного між сторонами договору. Крім цього, взагалі розрахунок пені здійснений позивачем невірно та в порушення норм чинного законодавства.

В той же час, відповідач вказує, що приймав необхідні заходи для того, щоб своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з позивачем.

Виходячи з поданих сторонами документів, суд вважає за можливе розглянути справу за умови відсутності представників сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Згідно договору № 30/10/12 на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2012 та заявки про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні № 44 від 30.10.2012 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення за узгодженим маршрутом.

За умовами заявки № 44 сторонами була узгоджена вартість послуг у розмірі 2 800 євро, що у гривневому еквіваленті становить 28 526 грн. 06 коп.

Згідно п. 2.2.4 договору відповідач повинен оплачувати надані послуги в строки, визначені заявкою, а саме протягом 7 банківських днів за оригіналами документів.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідні послуги на суму 28 526 грн. 06 коп., що підтверджується CMR серії А № 0374613. З метою отримання оплати за надані послуги позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 95 від 08.11.2012 на суму 28 526 грн. 06 коп.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена частково в сумі 20 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишився борг в сумі 8 526 грн. 06 коп. Крім цього, позивачем до стягнення заявлені 30% річних в сумі 1 737 грн. 91 коп. і пеня в сумі 803 грн. 49 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 625, 909, 920 ЦК України та інші.

Оскільки відповідачем сума заборгованості в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, вказаних у запереченнях та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30.10.2012 між ПП «Аленсвіт» (замовник за договором, відповідач у справі) та ТОВ «Підприємство «ДФЛ-Транс» (перевізник за договором, позивач у справі) був укладений договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30/10/12.

Згідно п. 1 договору позивач зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу. Відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити надані послуги на умовах визначених сторонами у відповідних заявках.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п. 2 договору перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу під навантаження справного автотранспорту, забезпечувати приймання та здачу вантажі, дотримуватися строків доставки вантажу.

Відповідач, в свою чергу, як замовник був зобов'язаний надавати заявки на перевезення, пред'являти вантаж до перевезення та оплачувати надані послуги відповідно до заявок.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012.

Згідно п. 5.2 якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір до терміну закінчення його дії, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

В пункті 6.1 договору сторони узгодили, що визнають юридичну силу факсимільних та електронних копій договору і заявки. Підтвердженням юридичної сили таких копій є наявність в документах факсимільного або електронного відображення печаток сторін і підписів посадових осіб.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, позивачу, була надана заявка про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні № 44 від 30.10.2012.

Позивачем вказана заявка прийнята до виконання і сторонами був узгоджений маршрут із завантаженням в м. Вильбомих (примістя Гуммеребаха) (Німеччина) та вивантаження вантажу в м. Одеса (Україна). Також було узгоджено транспортний засіб, суму фрахту в розмірі 2 800 євро по курсу НБУ на день розмитнення. Встановлено порядок оплати - на протязі 7 банківських днів за оригіналами документів.

За умовами заявки, сума фрахту становить 2 800 євро в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ на день розмитнення. За розрахунком позивача ця сума становить 28 526 грн. 06 коп.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу узгоджений транспорт для здійсненні відповідного перевезення та було здійснено перевезення вантажу - холодильного устаткування за узгодженим маршрутом, що підтверджено CMR серії А № 0374613 перепусткою, актом здачі приймання виконаних робіт, податковою накладною.

Позивач зазначає, що з метою отримання плати за надані послуги виставив відповідачу рахунок № 95 від 08.11.2012 на суму 28 526 грн. 06 коп..

Відповідач підтвердив факт укладення відповідного договору та надання послуг на суму 28 526 грн. 06 коп.

За розрахунком позивача відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг в сумі 20 000 грн. 00 коп. у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 8 526 грн. 06 коп. Відповідач підтвердив вказану суму та позовні вимоги в цій частині визнав в повному обсязі.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Відповідачем доказів оплати наданих послуг в повному обсязі не представлено.

Виходячи з наведеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 8 526 грн. 06 коп. є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 30.11.2012 по 05.08.2013 в сумі 803 грн. 49 коп., штрафу в сумі 5 705 грн. 21 коп. та процентів за вказаний період в сумі 1 737 грн. 91 коп. слід вказати на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача за запереченнями, оплата наданих послуг в сумі 25 120 грн. 00 коп. останнім здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами договору, оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом 7 банківських днів за оригіналами документів.

Позивачем за позовом взагалі не вказано коли саме відповідачу були направлені відповідні документи та коли вони були отримані відповідачем. При цьому, відповідач зазначає, що отримав рахунок № 95 в грудні.

Як свідчать матеріали справи, перша часткова оплата в сумі 10 000 грн. 00 коп. була здійснена відповідачем за платіжним дорученням № 106 від 07.12.2012 з призначенням платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку від 08.11.2012. Вказана свідчить про те, що відповідач фактично отримав відповідні документи до 06.12.2012

Позивач доводи відповідача за відзивом не оспорив (відзив був направлений позивачу 15.10.2013).

В той же час, з метою отримання заборгованості за надані послуги позивач 01.07.2013 направив відповідачу претензію № 1 від 27.06.2013, яка була отримана відповідачем та відповіддю від 24.07.2013 підтвердив наявність заборгованості в сумі 8 526 грн. 06 коп. та вказав на фінансові труднощі.

Позивач ані за позовом, ані за доданими доказами не підтвердив факту направлення відповідачу оригіналів наступних документів: CMR серії А № 0374613 перепустки, акту здачі-приймання виконаних робіт від 08.11.2012 та рахунку № 95, у зв'язку, податковою накладною.

Оскільки сторонами не було вказано та не доведено певної дати вручення та отримання відповідних документів, суд вважає датою вручення відповідачу оригіналів в тому числі і рахунку № 95 саме 07.12.2013 (дата першої оплати) і саме з цієї дати суд рахує строк для оплати вартості отриманих послуг.

Так, з 07.12.2012 сім банківських днів закінчується 18.12.2012, у зв'язку з чим прострочення платежу починається з 19.12.2012.

Відповідно до п. 3.6 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 20% від вартості перевезення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з наведеного, нарахування пені з боку позивача є правомірним, але розрахунок пені позивачем здійснений невірно.

Так, прострочення платежу слід рахувати з 19.12.2012 по 19.06.2013 року, у зв'язку з чим за прострочення оплати боргу в сумі 8 526 грн. 06 коп. пеня нараховується за 183 доби та складає 641 грн. 21 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково та стягнути пеню в сумі 641 грн. 21 коп.

Як було наведено вище, нормами чинного законодавства та умовами договору не виключається можливість нарахування окрім пені ще і штрафу за неналежне виконання відповідного зобов'язання.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплата наданих послуг в повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим нарахування позивачем штрафу є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 5 705 грн. 21 коп. слід задовольнити.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, договором встановлений інший розмір відсотків.

Так, пунктом 3.7 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання більш ніж на місяць, відповідач сплачує 30% річних від простроченої суми за час прострочення платежу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування процентів за прострочення платежу є правомірним, але розрахунок позивачем здійснений невірно. Так період прострочення слід рахувати з 19.12.2012 по 05.08.2013 і сума процентів за 230 діб прострочення складає 1 611 грн. 77 коп.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо стягнення 30% річних слід задовольнити частково в сумі 1 611 грн. 77 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 8 526 грн. 06 коп., пеню в сумі 641 грн. 21 коп., штраф в сумі 5 705 грн. 21 коп., 30% річних в сумі 1 611 грн. 77 коп. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі мінімального розміру встановленого законом та сплаченого позивачем 1 720 грн. 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аленсвіт», м. Луганськ, 7-й Лутугінський проїзд, буд. 4 (поштова адреса - м. Луганськ, а/с 26), код ЄДРПОУ 35024905, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «ДФЛ-Транс», Одеська область, Овідіольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 1, код ЄДРПОУ 37828911, борг в сумі 8 526 грн. 06 коп., пеню в сумі 641 грн. 21 коп., штраф в сумі 5 705 грн. 21 коп., 30% річних в сумі 1 611 грн. 77 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 08.11.2013.

Суддя Т.А. Василенко