Рішення

від 28.10.2013 по справі 910/18948/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/18948/13 28.10.13

За позовом Приватного підприємства "ЮЛАНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ"

про стягнення 3 464, 43 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЮЛАНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ" про стягнення 3 464, 43 грн. за договором поставки №ЮК317 від 12.09.2012 р., з яких: 3 133, 38 грн. - сума основного боргу, 232, 53 грн. - пеня, 85,99 грн. - 3 % річних та 12,53 грн. - інфляційні нарахування. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18948/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

28.10.2013 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7, та повернуті до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Жодних клопотань від відповідача, в тому числі й в порядку ст. 38 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих представником позивача.

У судовому засіданні 28.10.13 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.09.2012 р. між Приватним підприємством "ЮЛАНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ" укладено договір поставки №ЮК317 відповідно до умов якого позивач зобов'язується постачати та передавати у власність відповідачу, а відповідач - приймати та оплачувати товари згідно з замовленнями та товаросупровідною документацією.

Відповідно до п. 1.1. договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, узгодженої сторонами, в якій наведено список товарів, які можуть постачатися за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п.2.1. постачальник повинен постачати товари протягом 2 робочих днів з моменту погодження заявки, за адресою, яка вказана у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням. Кількість товару, який було поставлено, ціна за одиницю, асортимент вказуються у видатковій та/або товарно-транспортній накладній, яка складена у відповідності заявки покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту отримання товару покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, або внесення готівкових коштів до каси постачальника.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Договір відповідно до п. 7.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №ЮК317 від 12.09.2012 р. позивач здійснив поставку товару на суму 3 133, 38 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЮК000004019 від 15.10.2012 р. та №ЮК000004050 від 16.10.2012 р., належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №ЮК317 від 12.09.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 133, 38 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору №ЮК317 від 12.09.2012 р. оплата за поставлений товар здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, тобто враховуючи те, що позивачем було поставлено товар 15.10.2012 р. та 16.10.2012 р. то, перерахування грошових коштів відповідачем повинно було здійснюватись 05.11.2012 р. та 06.11.2012 р. відповідно, проте позивач зазначив у своїх поясненнях, що жодної проплати за даним договором відповідач не здійснював, у зв'язку з чим надати банківські виписки на вимогу ухвали суду не може.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд відзначає, що видаткові накладні, за якими здійснювалась передача товару відповідачу, містять відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ".

В свою чергу, суд приймає до уваги, що відповідач не висловив заперечення щодо факту отримання ним товару, зазначеного в спірних накладних.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Приватним підприємства "ЮЛАНА" поставки товару на загальну суму 3 133,38 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Приватного підприємства "ЮЛАНА" товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, заперечень не надав та доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань перед Приватним підприємством "ЮЛАНА" не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ" за договором поставки №ЮК317 від 12.09.2012 р. на суму 3 133,38 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 232,53 грн. - пені, 12,53 грн. - інфляційних нарахувань та 85,99 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 05.09.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 04.03.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 207,41 грн.

Розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми за період з 05.09.2012 р. до 05.08.2013 р. становить 85,99 грн. та 12,53 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочки виконання зобов'язання, а саме з 05.09.2012 р. замість 05.11.2012 р.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми перевищують розрахунок суду.

За розрахунком суду розмір пені становить 154,11 грн., 3 % річних - 70, 53 грн. та 6,26 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 133, 38 грн., 154, 11 грн. - пені, 70,53 грн. - 3 % річних та 6 26 грн. - інфляційних нарахувань.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ЮЛАНА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-КОРТ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7, код ЄДРПОУ - 38204089), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "ЮЛАНА" (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київський район, просп. Кірова, буд. 66, кв. 38, код ЄДРПОУ - 31470096) 3 133 (три тисячі сто тридцять три грн. 38 коп.) грн. основного боргу, 154 (сто п'ятдесят чотири грн. 11 коп.) грн. - пені, 70 (сімдесят грн. 53 коп.) грн. - 3 % річних, 6 (шість грн. 26 коп.) - інфляційних нарахувань та 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят грн. 76 коп.) грн. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.