Рішення

від 06.11.2013 по справі 926/1002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 926/1002/13.

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька плюс» с.Тарасівці Новоселицького району, Чернівецької області Про стягнення заборгованості в сумі 6447,56 грн. Суддя Гушилик С.М. За участю представників: Від позивача: ОСОБА_2 - представник Від відповідача: не з'явився СУТЬ СПОРУ : Приватний підприємець ОСОБА_1 30.09.2013 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька плюс» про стягнення заборгованості в сумі 6447,56 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору № 170512 від 17.05.2012р., з яких 4218 грн. сума основного боргу та 2229,56 грн. пені.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що 17.05.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 170512, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару. 07.12.2012 року на адресу відповідача було відвантажено товар на загальну суму 8018 грн., що підтверджено видатковою накладною № Б-00002245 від 07.12.2012р. та довіреністю № 99 від 05.12.2012р., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4218 грн. За несвоєчасне виконання умов договору позивач га підставі п.6.3 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 2229,56 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.10.2013 року.

В судовому засіданні за клопотання сторін оголошено перерву до 28.10.2013 року.

До початку судового засідання 28.10.2013р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку не можливістю направити в судове засідання свого представника.

В своєму відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 4218 грн., в частині стягнення пені просить відмовити, в зв'язку з тим, що поставка товару здійснювалась в позадоговірних зобов'язаннях, а відтак відсутні підстави для її нарахування. Крім того, продовжує відповідач, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені, так як згідно із ст.258 Цивільного кодексу України до пені застосовується позовна давність в один рік, а також позивач нарахував пеню за весь час, а не за 6 місяців, як це визначено п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 року.

В судове засідання 06.11.2013 року представник відповідача вдруге не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому в усній формі він заперечив проти відзиву відповідача, посилаючись на те, що між сторонами в цей період не було укладено інших договорів, товар, який був вказаний в накладній той який був вказаний в договорі № 170512 від 17.05.2012р., помилково в рахунку фактурі не вказано підстави, проте товар отриманий відповідачем. Що ж стосується строку позовної давності, яка встановлюється в один рік, то строк по її стягненню не пройшов.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Свіженька плюс» (покупець) укладено договір купівлі-поставки № 170512 (далі - договір).

Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Згідно з умовами договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (вапнякову муку), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що кількість та ціна товару, строки і умови поставки зазначаються у специфікаціях, підписаним сторонами.

Товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем з моменту підписання покупцем видаткової накладної. (3.3 договору).

Оплата за товар покупцем здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару покупцем і підписанням видаткової накладної, уповноваженою стороною (п.4.4 договору).

Строк дії договору сторони визначили до 31.12.2012 року (п.8.1 договору).

05.12.2012 року відповідачу було відвантажено товар (вапняк) на загальну суму 8018 грн., що підтверджено товарно-транспортною накладною №РН від 05.12.2012р., рахунком-фактурою №Б-00002013 від 04.2.2012р., видатковою накладною № Б-00002245 від 07.12.2012р. та довіреністю № 99 від 05.12.2012р., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4218 грн.

Відповідно до п.6.3 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по сплаті вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, - визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Отже відповідач в порушення умов договору товар прийняв, але оплату в повному обсязі не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості станом на день звернення з позовом в сумі 4218 грн.

Свою заборгованість в сумі 4218 грн. відповідач визнав в письмовому відзиві на позов.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач дещо завищив нарахування пені, яка з його розрахунку склала 2229,56 грн. за період з 13.12.2012р. по 16.09.2013р., тобто за 278 днів тоді як мало бути за 6 місяців від дня виникнення зобов'язання, тобто за 183 дня, та яка розрахована на всю суму поставки, та перевищує подвійну облікову ставку, а відтак в задоволенні пені в сумі 1881,18 грн. слід відмовити та задовольнити лише в частині стягнення пені нарахованої відповідно до чинного законодавства, а саме: 348,38 грн., тобто відповідно до п.4.4. договору оплата послуг мала бути здійснена протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару, отже з розрахунку оплата мала бути проведена до 13.12.2012 року, розрахунок відповідач здійснював декількома платежами, а саме: 17.12.2012р. в сумі 1800 грн., 15.01.2013р. в сумі 2000 грн., тобто пеню слід рахувати:

з 13.12.2012р. по 17.12.2012р. - 16,47 грн. (8018 грн. борг х 15% (подв.облікова) : 365 х 5 днів прострочення)

з 18.12.2012р. по 15.01.2013р. - 74,10 грн. (6218 грн. борг х 15% (подв.облікова) : 365 х 29 днів прострочення)

з 16.01.2013р. по 09.06.2013р. - 251,34 грн. (4218 грн. борг х 15% (подв.облікова) : 365 х 146 днів прострочення)

з 10.06.2013р. по 13.06.2013р. - 6,47 грн. (4218 грн. борг х 14% (подв.облікова) : 365 х 4 днів прострочення)

Отже сума пені, з врахуванням вимог чинного законодавства, повинна становити 348,38 грн. (16,47+74,10+251,34+6,47=348,38).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню підлягає заборгованість в сумі 4218 грн. та пеня в сумі 348,38 грн., в частині стягнення пені в сумі 1881,18 грн. відповідачу слід відмовити.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що в накладній, в рахунку-фактурі, довіреності не вказано такої підстави, як договір, що суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже зазначена позивачем поставка товару здійснювалась в позадоговірних зобов'язаннях до уваги суду не береться, оскільки, відповідачем не доведено, що зазначена поставка проводилась на підставі будь-яких інших зобов'язань між сторонами. Крім того, саме отримання товару відповідач не заперечує.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не довів, що вказане зобов'язання по оплаті товару виникло не з договору поставки № 170512 від 17.05.2012р., підстав для відмови в позові суд не вбачає.

Що ж стосується питання застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.258 Цивільного кодексу України до позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), враховуючи, що у відповідача зобов'язання оплатити товар виникло 13.12.2012 року, що підтверджено договором та накладними, отже позивач правомірно звернувся із вимогою про стягнення пені та не пропустив строки позовної давності.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька плюс» с. Тарасівці Новоселицького району, Чернівецької області, (код 36430262) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (ідент.код НОМЕР_1) - 4218 грн. боргу, 348,38 грн. пені та 1218,45 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено 08.11.2013 року

Суддя С.М. Гушилик