Рішення

від 04.11.2013 по справі 913/2378/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 листопада 2013 року Справа № 913/2378/13

Провадження № 6/913/2378/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС", м. Рівне

до відповідача Приватного підприємства "АЛЕНСВІТ" , м. Луганськ

про стягнення 38 574 грн. 20 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь :

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/09/12 від 10.09.2012 у сумі 38 574 грн. 20 коп., в тому числі: 25 120 грн. 00 коп. - основний борг; 3 722 грн. 78 коп. - пеня; 4 707 грн. 42 коп. - 30% річних та 5 024 грн. 00 коп. - штраф у розмірі 20 % від вартості перевезення.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.

Також позивачем до справи за супровідним листом від 29.10.2013 наданий розрахунок пені за період з 15.10.2012 по 15.04.2013 за 182 днів прострочення на суму 2 971 грн. 70 коп., а також інші витребувані судом документи, які долучені до справи.

Відповідач також не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та не забезпечив відповідної явки. В той же час, відповідачем до суду надані заперечення на позов, за якими останній просить суд повернути позовну заяву без розгляду позивачу на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України та посилається на те, що не отримав позовну заяву.

Також відповідач зазначає, що дійсно між сторонами у справі був укладений договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10/09/12.

На виконання умов договору позивачем було здійснено перевезення вантажу за заявкою відповідача № 34 від 10.09.2012 і вартість наданих послуг становить 25 120 грн. 00 коп.

За умовами договору відповідач повинен оплатити надані послуги після надання оригіналів документів. Так, для здійснення оплати позивач повинен був надати відповідачу довідку про транспортні витрати, що зроблено не було.

Також відповідач просить розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Виходячи з поданих сторонами документів, суд вважає за можливе розглянути справу за умови відсутності представників сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Згідно договору № 10/09/12 на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.09.2012 та заявки про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні № 34 від 10.09.2012 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення по маршруту: Хедштед (Німеччина) - м. Дніпропетровськ (Україна).

За виконання вказаного перевезення відповідач повинен був оплатити послуги протягом 5-7 банківських днів після отримання оригіналів документів у сумі 25 120 грн. 00 коп.

Необхідні документи та рахунок були отримані відповідачем 04.10.2012, у зв'язку з чим послуги необхідно було оплатити до 12.10.2012.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена не була, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 25 120 грн. 00 коп. Крім цього, у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань позивачем відповідно до п. 3.6, 3.7 нараховані пеня за період з 15.10.2012 по 30.05.2013 в сумі 3 722 грн. 78 коп., 30% річних за період з 15.10.2012 по 30.05.2013 в сумі 4 707 грн. 42 коп., штраф в сумі 5 024 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 625, 909, 920 ЦК України та інші.

Оскільки відповідачем сума заборгованості в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, вказаних у запереченнях та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

10.09.2012 між ПП «Аленсвіт» (експедитор, замовник за договором, відповідач у справі) та ТОВ «Рівнетранссервіс» (перевізник за договором, позивач у справі) був укладений договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10/09/12.

Згідно п. 1 договору позивач зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані послуги на умовах, визначених сторонами у відповідних заявках.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п. 2 договору перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу під навантаження справного автотранспорту, забезпечувати приймання та здачу вантажі, дотримуватися строків доставки вантажу.

Відповідач як замовник, в свою чергу, був зобов'язаний надавати заявки на перевезення, пред'являти вантаж до перевезення та оплачувати надані послуги відповідно до заявок.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012.

Згідно п. 5.2 договору якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір до терміну закінчення його дії, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

В пункті 6.1 договору сторони узгодили, що визнають юридичну силу факсимільних та електронних копій договору і заявки. Підтвердженням юридичної сили таких копій є наявність в документах факсимільного або електронного відображення печаток сторін і підписів посадових осіб.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем позивачу була надана заявка про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні № 34 від 10.09.2012.

Позивачем вказана заявка прийнята до виконання і сторонами був узгоджений маршрут із завантаженням в м. Хетштедт (Німеччина) та вивантаження вантажу в м. Дніпропетровськ (Україна). Також було узгоджено транспортний засіб, суму фрахту в розмірі 2 400 євро по курсу НБУ на день розмитнення. Встановлено порядок оплати - на протязі 5-7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

За умовами заявки, сума фрахту становить 2 400 євро в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ на день розмитнення. Так, станом на 17.09.2012 офіційний курс євро до гривні становив 1 046 грн. 68 коп. за 100 євро, у зв'язку з чим розмір послуг становить 25 120 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу узгоджений транспорт для здійсненні відповідного перевезення та було здійснено перевезення вантажу - холодильного устаткування за узгодженим маршрутом.

З метою отримання плати за надані послуги позивач направив відповідачу рахунок №8278 від 17.09.2013 на суму 25 120 грн. 00 коп., міжнародну товарно-транспортну накладну №3486801.

Відповідач підтвердив факт укладення відповідного договору та надання послуг з перечення на суму 25 120 грн. 00 коп.

За доводами позивача, вказані документи були отримані відповідачем 04.10.2012, що підтверджується поштовим повідомленням № 3302704461. В той же час, відповідачем вказані обставини не оспорені та не спростовані.

При цьому, відповідач вказує, що позивачем не було надано довідки про транспорті витрати, що і не надало змоги оплатити відповідні послуги.

Згідно п. 2.17 договору передбачено, що перевізник зобов'язаний надати замовнику необхідну документацію, що підтверджує виконання перевезення, в тому числі копії міжнародних товаротранспортних накладних, акти прийому-передачі наданих послуг, рахунки, тощо.

В даному випадку, сторонами, ані в договорі, ані в заявці № 34 не вказано про необхідність передачі довідки про транспортні витрати.

Позивачем з метою підтвердження факту виконаних послуг відповідачу надана відповідна накладна та рахунок. При цьому, відповідач у запереченнях підтвердив факт отримання від позивача певних послуг на суму 25 120 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Відповідачем доказів оплати наданих послуг не представлено.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 25 120 грн. 00 коп. є обґрунтованими.

Щодо доводів відповідача за запереченнями про неотримання копії позовної заяви та документів для здійснення оплати наданих послуг слід зазначити наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, 7-й Лутугінський проїзд, буд. 4, що співпадає з відомостями, вказаними позивачем та внесеними до відповідного договору.

В той же час, позивачем в позові була вказана поштова адреса відповідача: м.Луганськ-21, а/с 26 і позовна заява була направлена саме за поштовою адресою, що підтверджується відповідними документами, а саме фіскальним чеком та описом вкладення. Так, позовна заява від 30.05.2013 та додані до неї документи були отримані відповідачем 12.07.2013, що в тому числі підтверджується і відомостями, розміщеними на сайті Українського підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/ .

При цьому, судом процесуальні документи, а саме ухвали від 09.09.2013, 23.09.2013, 14.10.2013 направлялися відповідачу як за юридичною адресою так і за поштовою адресою. На виконання вказаних ухвал відповідачем були надані заперечення по суті заявлених вимог та заявлено про розгляд справи за відсутністю його повноважного представника.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач отримував позовну заяву та був обізнаний про суть заявлених вимог і скористався правами, наданими йому відповідно до ст. 22 ГПК України.

Виходячи з цього, у суду немає підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 25 120 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 15.10.2012 по 30.05.2013 в сумі 3 722 грн. 78 коп., штрафу в сумі 5 024 грн. 00 коп. та процентів за вказаний період в сумі 4 707 грн. 42 коп. слід вказати на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача за запереченнями, оплата наданих послуг в сумі 25 120 грн. 00 коп. останнім здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами договору, оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом 5-7 банківських днів.

Позивачем вказано та підтверджено матеріалами справи, що відповідні документи (накладна, рахунок) були отримані відповідачем 04.10.2012 і вказані факти не спростовані відповідачем. При цьому, доводи відповідача щодо неможливості оплати у зв'язку із неотриманням від позивача довідки про транспортні витрати, судом відхиляються, оскільки договором взагалі не передбачено надання такого документу. В той же час, сам відповідач підтверджує, що фактично отримав від позивача послуг на суму 25 120 грн. 00 коп.

Виходячи з того, що відповідні документи були отримані відповідачем 04.10.2012, то 7 банківських днів закінчуються 15.10.2012, у зв'язку з чим з 16.10.2012 почалася прострочка платежу.

Відповідно до п. 3.6 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 20% від вартості перевезення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з наведеного, нарахування пені з боку позивача є правомірним, але розрахунок пені позивачем здійснений невірно.

Так, прострочення платежу слід рахувати з 16.10.2012 по 16.04.2013 року, у зв'язку з чим за прострочення оплати боргу в сумі 25 120 грн. 00 коп. пеня нараховується за 183 доби та складає 1 889 грн. 16 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково та стягнути пеню в сумі 1 889 грн. 16 коп.

Як було наведено вище, нормами чинного законодавства та умовами договору не виключається можливість нарахування окрім пені ще і штрафу за неналежне виконання відповідного зобов'язання.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплата наданих послуг взагалі здійснена не була, у зв'язку з чим нарахування позивачем штрафу є правомірним, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 5 024 грн. 00 коп. слід задовольнити.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, договором встановлений інший розмір відсотків.

Так, пунктом 3.7 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання більш ніж на місяць, відповідач сплачує 30% річних від простроченої суми за час прострочення платежу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування процентів за прострочення платежу є правомірним, але розрахунок позивачем здійснений невірно. Так період прострочення слід рахувати з 16.10.2012 по 30.05.2013 і сума процентів за 227 діб прострочення складає 4 686 грн. 77 коп.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо стягнення 30% річних слід задовольнити частково в сумі 4 686 грн. 77 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 25 120 грн. 00 коп., пеню в сумі 1 889 грн. 16 коп., штраф в сумі 5 024 грн. 00 коп., 30% річних в сумі 4 686 грн. 77 коп. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі мінімального розміру судового збору, встановленого законом та сплаченого позивачем, а саме 1 720 грн. 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аленсвіт», м. Луганськ, 7-й Лутугінський проїзд, буд. 4 (поштова адреса: м. Луганськ, а/с 26), код ЄДРПОУ 35024905, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс», м. Рівне, вул. Мазепи, 29/20 (поштова адреса: м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 19, офіс 704), код ЄДРПОУ 33276798, борг в сумі 25 120 грн. 00 коп., пеню в сумі 1 889 грн. 16 коп., штраф в сумі 5 024 грн. 00 коп., 30% річних в сумі 4 686 грн. 77 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 08.11.2013.

Суддя Т.А. Василенко