Рішення

від 04.11.2013 по справі 919/966/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року справа № 919/966/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської

міської ради

(99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 48

Ідентифікаційний код:03360472 )

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №22" Севастопольської міської ради

(99055, м.Севастополь, вул.Ген.Хрюкіна,10

Ідентифікаційний код: 20667456)

про стягнення заборгованості у розмірі 159750,19 грн

за участю представників:

від позивача (КП "Благоустрій" Севастопольської міської Ради) - Борзов Сергій Анатолійович - представник, довіреність № 671 від 10.07.2013;

від відповідача (КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської Ради) - Сіроштан Натал'я Михайлівна - представник, довіреність б/н від 06.04.2013.

Суть спору:

19.08.2013 Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) с позовом до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 159750,19 грн.

Ухвалою суду від 22.08.2013 порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2013, зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

У судовому засіданні 07.10.2013 оголошено перерву до 17.10.2013.

Ухвалою суду від 17.10.2013 строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 04.11.2013 та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 29.10.2013.

У судових засіданнях 29.10.2013 та 31.10.2013 оголошувалась перерва, востаннє до 04.11.2013.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково у розмірі 47626,29 грн, просив застосувати строк позовної давності щодо вимог, що виникли до 22.08.2010 (арк..с.21). У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем були укладені договори №20 від 11.05.2012 (далі - Договір№20) та №3 від 01.01.2011 (далі - Договір№3), відповідно до умов яких позивач (Виконавець) взяв на себе обов'язок по прийняттю твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що поступають від відповідача (Замовник) (арк..с.6-7, 8).

Пунктом 3.2. Договорів сторони передбачили, що оплата наданих послуг за Договорами №7 та №6 здійснюється на підставі пред'явлених Виконавцем рахунків та актів виконаних робіт. Акти виконаних робіт надаються в строк до 10 числа місяця наступного за звітним, а оплата послуг протягом місяця наступного за звітним (пункт 3.3. Договорів №20 та №3).

Вартість послуг встановлена пунктами 3.1. Договорів №20 та №3.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів в частині своєчасної оплати отриманих послуг, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договорами та пені за прострочення виконання обов'язку за Договорами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. Договорів №20 ат №3 визначено, що оплата послуг здійснюється протягом місяця наступного за звітним.

Відповідач не оспорює отримання послуг за Договорами №3 та №20, проте не згоден з періодом, за який позивачем відповідачу нараховується заборгованість, зазначаючи, що Договір №20 вступив в силу з 11.05.2012, а отже нарахування заборгованості до початку дії цього Договору безпідставне, за Договором№3 відповідач визнає заборгованість на суму 946,29 грн, при цьому в якості доказів часткової оплати боргу за Договором №3 відповідач надає платіжне доручення №6 від 22.06.2011 на суму 30500,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може вважати належним доказом оплати заборгованості за Договором №3 надане відповідачем платіжне доручення №6 від 22.06.2011 на суму 30500,00 грн оскільки призначенням цього платежу зазначене договір №1/15 від 20.06.2011 (арк..с.22), який не є предметом даного спору.

Перевіривши розрахунок позивача заборгованості за Договором №3 (арк..с.13-14) суд визнає його вірним, а отже вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором №3 у розмірі 31446,29 грн підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача заборгованості за Договором №20 (арк..с.10-11) суд не може визнати його вірним, оскільки позивач здійснює нарахування заборгованості відповідачу починаючи з січня 2012 року, тоді як Договір №20 вступив в силу з 11.05.2012, а й початок нарахування боргу повинен починатися з травня 2012 року.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за 2012 рік позивачем наданий суду договір №12 від 01.01.2012 та протоколи узгодження змін до нього (арк..с.99-103). Відповідно до змісту та вимог позовної заяви цей Договір не є предметом спору.

Відповідно частини 4 статті 22 ГПК України позивач до початку розгляду справи по суті вправі змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.10.2013, про що свідчить протокол судового засідання від 29.10.2013 (арк..с.96 -96 зворотний бік).

Зазначений Договір №12 від 01.01.2012 позивачем було подано у судовому засіданні 31.10.2013 (арк..с.98), крім того від позивача не надходило відповідної заяви у письмовій формі про зміну предмету або підстав позову.

З огляду на зазначене суд не може прийняти даний Договір до уваги як належний доказ в підтвердження заборгованості за обов'язками відповідача у 2012 році.

Суд перевірив контррозрахунок суми основного боргу за Договором №20, наданий відповідачем (арк.с.56) ат визнав його вірним. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за Договором №20 у розмірі 46680,00 грн, яку відповідач визнає.

Поряд з вимогами про стягнення основного боргу за Договорами №3 та №20 позивач у позовній вимоги просив стягнути заборгованість та пеню за Договором №1/57к від 02.08.2010, предметом якого є надання послуг по утриманню та експлуатації житлових домів та при домових територій в частині надання послуг по захороненню ТПВ (далі - Договором №1/57к).

Стосовно цього суд зазначає таке.

Пунктом 5.1. Договору 1/57к встановлено, що договір вступає в силу з 01.04.2010 та діє до 31.10.2010.

Проте, по-перше, відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, Відповідач у відзиві на позов від 07.10.2013 (арк. с 18-21) заявив про застосування позовної давності до позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що позов у даній справі було заявлено 19.08.2013, суд приходить до висновку про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги, за Договором №1/57к, що виникла до 19.08.2010.

По-друге, відповідно до пункту 3.1. Договору №1/57к встановлена загальна вартість робіт за зазначеним договором, яка становить 33000 грн, оплата послуг наданих позивачем здійснюється відповідачем на підставі наданого позивачем рахунку-акту при надходженні бюджетних коштів (пункт 3.3 Договору №1/57к)

Представником відповідача надано суду платіжне доручення №99 від 20.08.2010 яким підтверджується повна оплата вартості наданих за Договором №1/57к послуг на суму 33000 грн (арк.с.23).

Таким чином у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №1/57к.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання договорів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 ЦК України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За Договором №1/57к суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги, оскільки з аналізу зазначених вище статей виходить, що нарахування пені невід'ємно пов'язано з існуванням несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та є похідним від нього. Оскільки судом відмовлено у стягненні з відповідача суми основного боргу за Договором №1/57к, то й підстав для нарахування пені за зазначеним договором у суду немає.

За Договором №3 суд вважає за необхідне відмовити, застосувавши строк позовної давності з наступних підстав.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, останньою датою для нарахування пені за Договором №3 за останній місяць його (грудень 2011) дії є 10.06.2012.

Відповідно до частини 2 статті 258 ГК України Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач у відзиві на позов від 07.10.2013 (арк. с 18-21) заявив про застосування позовної давності до позовних вимог

Позивач з вимогою про стягнення пені з відповідача за Договором №3 звернувся до суду лише 19.08.2013, тобто с пропуском строку позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача пені за Договором №20 суд вважає за необхідне задовольнити її у розмірі 2115,0 грн виходячи з наступного.

Суд ухвалою від 17.10.2013 зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок пені за кожним договором окремо із зазначенням вартості наданих послуг по періодам, розміру оплачених послуг за відповідні періоди та дати їх оплати, розміру заборгованості та дати її виникнення, кількості днів прострочення, періоду нарахування (дата початку та припинення нарахування пені), зазначенням ставки НБУ, що діяла у відповідні періоди та з посиланням на документи, які підтверджують надання послуг на зазначену суму та документи, якими підтверджується оплата отриманих послуг (наприклад, банківська виписка, платіжне доручення тощо) із додаванням копій цих документів до матеріалів справи

Наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.60-70) суд не може визнати вірним та належним, оскільки, по-перше, він не відображує договір за яким нараховано пеню, по-друге, період за який нараховується пеня перевішує встановлені законом 6 місяців

За таких обставин судом здійснено власний розрахунок пені за Договором №20 з врахуванням того, що відповідно до пункту 3.3. Договору №20 оплата послуг здійснюєтьсяпротягом місяця наступного за звітним та із застосуванням строку позовної давності щодо вимог, що виникли до 19.08.2012.

місяць вартість наданих послуг, грндата оплати заборгованостісума сплати, грнсума боргу наростаючим підсумком, грндата початку нарахування пені (з урахуванням строку позовної давності)дата припинення нарахуван-ня пеніборг за періодкількість днів прострочення виконан-ня обов'язкукіль-кість днів у роціобліко-ва ставка НБУпеня, грн травень 2012 56600 23.06.12 15000 41600Прострочення немає 10.07.12 6000 35600Позовна давність 17.07. 12 14000 21600Позовна давність 27.07. 12 21600 0Позовна давність червень 2012 57150 27.07. 12 8400 48750Прострочення немає 31.07. 12 7000 41750Позовна давність 14.08. 12 20000 21750Позовна давність 28.08. 12 21750 0 19.08.12 27.08. 12 21750 9 366 7,50 80 липень 2012 60420 28.08. 12 18250 42170Прострочення немає 29.08. 12 5000 37170Прострочення немає 11.09. 12 10000 27170 01.09.12 10.09.212 37170 10 366 7,50 152 18.09. 12 20000 7170 11.09. 12 17.09. 12 27170 7 366 7,50 78 25.09. 12 7170 0 18.09. 12 24.09. 12 7170 7 366 7,50 21 серпень 2012 64250 25.09. 12 7830 56420Прострочення немає 28.09. 12 18000 38420Прострочення немає 12.10. 12 10000 28420 01.10. 12 11.10. 12 38420 11 366 7,50 173 16.10. 12 10000 18420 12.10. 12 15.10. 12 28420 4 366 7,50 47 30.10. 12 18420 0 16.10. 12 29.10. 12 18420 14 366 7,50 106 вересень 2012 56830 30.10. 12 6580 50250Прострочення немає 13.11. 12 5000 45250 01.11. 12 12.11. 12 50250 12 366 7,50 247 20.11. 12 5000 40250 13.11. 12 19.11. 12 45250 7 366 7,50 130 21.11. 12 14500 25750 20.11. 12 20.11. 12 40250 1 366 7,50 16 22.11. 12 10000 15750 21.11. 12 21.11. 12 25750 1 366 7,50 11 27.11. 12 15000 750 22.11. 12 26.11. 12 15750 5 366 7,50 32 30.11. 12 750 0 27.11. 12 29.11. 12 750 3 366 7,50 1 жовтень 2012 60250 30.11. 12 22000 38250Прострочення немає 18.12. 12 13000 25250 01.12. 12 17.12. 12 38250 17 366 7,50 266 25.12. 12 20000 5250 18.12. 12 24.12. 12 25250 7 366 7,50 72 28.12. 12 5250 0 25.12. 12 27.12. 12 5250 3 366 7,50 6 листопад 2012 59430 28.12. 12 7750 51680Прострочення немає 08.01. 13 5000 46680 01.01.13 07.01.13 51680 7 365 7,50 149 11.01. 13 5000 41680 08.01.13 10.01.13 46680 3 365 7,50 58 15.01. 13 10000 31680 11.01.13 14.01.13 41680 4 365 7,50 69 22.01. 13 10000 21680 15.01.13 21.01.13 31680 7 365 7,50 91 29.01. 13 21680 0 22.01.13 28.01.13 21680 7 365 7,50 62 грудень 2012 61286 29.01. 13 3320 57966Прострочення немає 31.01.2013 4000 53966Прострочення немає 30.04.2013 4399,7 49566,3 01.02.13 29.04.13 4000 88 365 7,50 145 31.05.2013 2886,3 46680 30.04.13 30.05.13 4399,7 31 365 7,50 56 31.05.13 09.06.13 2886,3 10 365 7,50 12 10.06.13 11.07.13 2886,3 32 365 7,00 35 ВСЬОГО: 2115

За таких обставин суд вважає можливим задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені за частково у розмірі 2115,00 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1604,82 грн (80241,29 /159750,19*3195,0= 1604,82 )

Керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22" Севастопольської міської ради (99055, м.Севастополь, вул.Ген.Хрюкіна,10, Ідентифікаційний код: 20667456 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 48, Ідентифікаційний код:03360472 ) 78126,29 грн основної заборгованості , з яких: заборгованість за Договором №3 від 01.01.2011 у розмірі 31446,29 грн та за Договором №20 від 11.05.2012 у розмірі 46680,00 грн; 2115,00 грн пені за договором №20 від 11.05.2012, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1604,82 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 08.11.2013

Суддя І.А. Харченко