Рішення

від 06.03.2008 по справі 11/728

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/728

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2008 р.Справа № 11/728

За позовом  Приватне підприємство "Баядера" м. Хмельницький   

до М'якітський виробничо-торгівельний комплекс с. М'якоти Ізяславський район

про стягнення 3 268, 26 грн.

                   Суддя   Радченя Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача      Березюк О.Б. - представник за довіреністю від 05.12.2007р.

від відповідача  не з'явився  

Позивач –ПП “Баядера” м. Горлівка Донецької області звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з М'якітського виробничо-торгівельного комплексу  с. М'якоти Ізяславського району на свою користь заборгованості в розмірі 3 268, 26 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 04.09.2006р. Договору поставки за №550,  з яких 2421, 38 грн. сума основного боргу, 521, 16 грн. пені та  10% річних  за прострочення виконання зобов'язання в сумі 325, 72 грн.

Ухвалою господарського суду від  31.01.2008 року порушено провадження у справі № 11/728.  Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №3212950, з датою  вручення 08.02.2008р.

В судовому засіданні 06.03.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

В судове засідання 06.03.2008р. повноважний представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

04 вересня 2006 року між  ПП “Баядера” в особі бази ПП “Баядера” у м. Хмельницькому та М'якітським виробничо-торгівельним комплексом укладено договір  за №550, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати товар –алкогольну продукцію та товари народного споживання, а покупець в свою чергу оплатити його та прийняти.

Відповідно до договору, найменування, кількість, асортимент та ціна товару  визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Згідно п. 3.4 договору, поставка товару здійснюється на умовах доставки товару транспортними засобами та за рахунок постачальника за узгодженою сторонами адресою.

Так на виконання умов даного договору позивачем в поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2421, 38 грн., підтвердженням чого є видаткова накладна №150541 від 04.09.2006р.

У відповідності до п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 днів з дати поставки такої партії.

Свої зобов'язання відповідач не виконав і станом 22.01.2008р. за ним рахується заборгованість в сумі 2421,38 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

На  підставі цього та ст. 625 ЦК України  позивачем нараховано відповідачу до сплати  521, 16 грн. пені та  10% річних  за прострочення виконання зобов'язання в сумі 325, 72 грн. за період з 18.09.2006р. по 22.01.2008р.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Згідно ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в   розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір  пені,  передбачений  даним законом, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП “Баядера” щодо стягнення суми основного боргу та 10% річних  підлягають задоволенню. Позовні вимоги ПП “Баядера” щодо стягнення пені в розмірі 521, 16 грн.  підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

вирішив:

Позов приватного підприємства “Баядера” м. Горлівка Донецької області до М'якітського виробничо-торгівельного комплексу  с. М'якоти Ізяславського району  про стягнення  3 268 грн. 26 коп. задоволити частково.

Стягнути з М'якітського виробничо-торгівельного комплексу  с. М'якоти Ізяславського району, вул. Фестивальна, 3 (код 30004025) на користь приватного підприємства “Баядера” м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2  (код 13491057) –2 940, 28 грн. заборгованості (з яких 2421, 38 грн. сума основного боргу, 193, 18 грн. пені та  10% річних  за прострочення виконання зобов'язання в сумі 325, 72 грн.) а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. та  118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      Д.І. Радченя