Постанова

від 05.11.2013 по справі 801/9033/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 р. (10:19) Справа №801/9033/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Алієва Н.Н., довіреність № 15/9 від 13.09.2013 року,

відповідача -Ільїної М.В., довіреність № 33/10 від 22.08.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтіс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000981504 від 05.04.2013 року про донарахування податку на додану вартість на суму 9895,00 грн. (7916,00 грн. основного платежу та 1979,00 грн. фінансових санкцій), а також №00005441501 від 05.04.2013 року про донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 9103,00 грн. за основним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що в ході проведеної перевірки, за насідками якої виявлено заниження податкових зобов'язань, податковим органом не були взяті до уваги первинні документи. Перевіряючі в ході перевірки зробили висновки про наявність нікчемних угод з ПП «Скипер» та ПП «Комманд» на підставі того факту, що контрагенти не мали наміру на реальне здійснення господарських операцій, однак наявність первинних документів перевіряючі не ставили під сумнів. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач також вказав на те, що ним фактично були отримані послуги та роботи від контрагентів, що підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними. Наявність зазначених документів, на думку позивача, спростовує висновки перевірки відносно завищення товариством суми податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ПП «Скипер» та ПП «Комманд».

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 05.11.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що аналізом та проведеною перевіркою ТОВ «Шелтіс» (з урахуванням даних досудового слідства у рамках кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва) не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Скипер» та ПП «Комманд». Таким чином, по названим операціям відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На підставі зазначеного вище, відповідач вказав на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Функції державних органів відносно контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, визначено положеннями Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Статтею 20 ПК України контролюючим органам надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 05.05.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтіс» (ідентифікаційний код юридичною особи - 36478550), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА №525763 від 01.03.2012 року (а.с.29).

Згідно з довідкою № 14/18-3 від 02.03.2012 року позивач з 07.05.2009 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі за №52279 (а.с.26).

Позивачем 18.06.2009 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №200035220 (а.с.28).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шелтіс» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в період з 19.02.2012 року по 25.02.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтіс» (ЄДРПОУ 36478550) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Скипер» (код за ЄДРПОУ 37081677) за жовтень, грудень 2011 року та ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766) за жовтень, грудень 2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «Шелтіс»:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 9103,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 9103,00 грн.,

- п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7916,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 3083,00 грн., за грудень 2011 року - 4833,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «Шелтіс» мало взаємовідносини з підприємствами-постачальниками, як мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Шелтіс» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Скипер» та ПП «Комманд».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ «Шелтіс» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентами, що мають ознаки фіктивних підприємств.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування валових витрат та податкового кредиту.

Ведення ТОВ «Шелтіс» податкового обліку на підставі документів, отриманих від ПП «Скипер» та ПП «Комманд», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1217/15.4/36478550 від 28.02.2013 року (а.с.30-50).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 05.04.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.51-52):

№0005441501, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 9103,00 грн. за основним платежем,

№0000981504, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 9895,00 грн., у тому числі 7916,00 грн. за основним платежем та 1979,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства за період жовтень та грудень 2011 року.

Порядок оподаткування прибутку у зазначений період було визначено розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також положеннями розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ПП «Скипер» та ПП «Комманд».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

З метою підтвердження фактичного отримання від контрагентів ПП «Скипер» та ПП «Комманд» робіт (послуг) позивачем суду були надані акти здачі-приймання робіт:

по взаємовідносинам з ПП «Скипер»:

від 28.10.2011 року про надання послуг по налаштуванню та програмування ПЗ на ПК на суму 10000,00 грн., з них ПДВ - 1666,67 грн. (а.с.53),

від14.12.2011 року про надання послуг з технічного обслуговування та тестування ПК та орг.техніки на суму 16000,00 грн., з них ПДВ - 2666,67 грн. (а.с.65),

по взаємовідносинам з ПП «Комманд»:

від 14.12.2011 року про виконання робіт з інформаційно-консультаційного обслуговування ПЗ у сфері інформатизації на суму 13000,00 грн., з них ПДВ - 2166,67 грн. (а.с.57),

від 31.10.2011 року про виконання робіт з тестування та діагностики ПК на суму 8500,00 грн., з них ПДВ - 1416,67 грн. (а.с.61).

Крім того, позивачем були представлені суду податкові накладні по взаємовідносинам з ПП «Скипер» та ПП «Комманд»: №204 від 26.10.2011 року на суму 1000,00 грн., з них ПДВ - 1666,67 грн. (а.с.56), №111 від 12.12.2011 року на суму 13000,00 грн., з них ПДВ - 2166,67 грн. (а.с.60), №238 від 27.10.2011 року на суму 8500,00 грн., з них ПДВ - 1416,67 грн. (а.с.64), № 143 від 13.12.2011 року на суму 16000,00 грн., з них ПДВ - 2666,67 грн. (а.с.68).

Оплату за надані послуги (виконані роботи) позивачем проведено згідно з виставленими контрагентами рахунками (а.с.54,58,62, 66), на підтвердження чого надані виписки банку (а.с.55,59,63,67).

Із змісту наданих документів вбачається, що контрагентами були виконані роботи з інформаційно-консультаційного обслуговування ПЗ, з тестування та діагностики ПК, а також були надані послуги по налаштуванню та програмування ПЗ на ПК, технічного обслуговування та тестування ПК, орг.техніки. Однак, акти не містять більш ніяких даних, окрім загальної характеристики виконаних робіт та їх вартості. За цими документами неможливо визначити зміст виконаних контрагентом робіт.

Внаслідок цього, вказані в актах здачі-приймання робіт дані не можуть належним чином засвідчити факт проведених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Всупереч цьому, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не було надано суду будь-яких інших документів, зокрема цивільно-правових угод по взаємовідносинам з ПП «Скипер» та ПП «Комманд» із визначеними у них умовами надання послуг (виконання робіт).

Обґрунтовуючи відсутність необхідних документів, позивач вказав на те, що у лютому 2012 року були зміни серед засновників підприємства ТОВ «Шелтіс», при передачі всієї документації була втрачена їх частина. У зв'язку з цим неможливо надати дані про постановлення на баланс придбаного товару та копії договорів купівлі-продажу за період 2011 рік, що підтверджується довідкою вих.24 від 05.11.2013 року за підписом директора ТОВ «Шелтіс» (а.с.124).

Суд приймає до уваги названі доводи позивача. Разом з тим зазначає, що контрагентами були виконані роботи з тестування та діагностики ПК, були надані послуги по налаштуванню та програмування ПЗ на ПК, технічного обслуговування та тестування ПК, орг.техніки. Зазначене вище, вказує на наявність у позивача певного обладнання - комп'ютерної техніки. Проте, документи на підтвердження цих обставин позивачем суду надані не були.

Отже, що під час розгляду справи, на підставі вивчення наявних в матеріалах справи доказів не підтверджено фактичне отримання позивачем робіт, послуг від контрагентів ПП «Скипер» та ПП «Комманд». У зв'язку з чим, правомірними є висновки перевірки відносно необґрунтованого формування ТОВ «Шелтіс» витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з названими контрагентами, що, в свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7916,00 грн. та податку на прибуток на суму 9103,00 грн.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1979,00 грн. (7916,00 грн.х25%).

Враховуючи зазначене вище, податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року №0000981504 та №00005441501 є такими, що прийняті податковим органом правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

За таких умов, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 07.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.