Постанова

від 15.10.2013 по справі 801/8945/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2013 р. (12:20) Справа №801/8945/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення 7706,04 грн.

Сторони явку представників не забезпечили.

Сімферопольський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 7706,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не відшкодовує незаконно отриману суму допомоги по безробіттю у розмірі 7706,04 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Позивач явку представника у судове засідання, що відбулося 15.10.13р., не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, письмові заперечення не надав, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, але вона повернулась з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справи на основі наявних в ній доказів у порядку ст. 71 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533 (далі - Закон № 1533), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на виш безробіття.

Статтею 8 Закону № 1533 встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для: управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом та статутом Фонду.

Згідно ч.6 ст.10 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000 року до зобов'язань Фонду соціального страхування на випадок безробіття входить: виплата забезпечення та надавання соціальних послуг, передбачених цим Законом; вживання заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювання правильності витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильності призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року 5067-ІУ (далі Закон № 5067) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 19/2013 затверджене Положення про державну службу зайнятості України (далі - Положення).

Відповідно до ст.3 зазначеного Указу Державна служба зайнятості України є правонаступником відповідних органів державної служби зайнятості.

Основними завданнями Служби є, зокрема, здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду (п.п.11 п.3 зазначеного Положення).

Згідно п.п. 25,28,29 п. 4 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду; представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту і т.п.; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових, позапланових перевірок страхувальників; здійснює контроль за використанням коштів Фонду, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи.

П.п. 8,9 п. 5 Положення передбачено, що служба з метою організації своєї діяльності має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованими як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також: несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до закону України "Про зайнятість населення".

Згідно п.7 Положення Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах.

Стаття 5 Указу Президента України від 16.01.2013 р. № 19\2013 визначено, що Кабінету Міністрів України: 1) у тримісячний строк привести свої рішення у відповідність із цим Указом; вирішити в установленому порядку питання щодо припинення державної служби зайнятості; здійснити інші заходи, що випливають із цього Указу; 2) до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Державної служби зайнятості України та ії територіальних органів, забезпечити виконання їх функцій відповідними органами державної служби зайнятості.

Отже Сімферопольський міський центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень, на якого на даний час покладені функції, в тому числі щодо звернення до суду з вимогами про стягнення відповідно до законів коштів Фонду, виплачених особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону №1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII (Далі - Закон N 803) в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Частиною першою статті 2 Закону N 803 встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу (ч. 4 ст. 2 Закону №803).

Згідно з пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219 (далі - Порядок № 219), реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання (відповідно до паспортної реєстрації) за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Абзацом 3 пункту 11 Порядку №219 передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 Закону № 803-XII (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер. Особа, яка за своїми релігійними переконаннями відмовилася від отримання такої довідки, подає копію паспортної сторінки з відповідною відміткою.

Судом встановлено, що 10.09.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та була зареєстрована як така, що шукає роботу.

Судом також встановлено, що 17.09.2012р. відповідач надала до позивача заяву про надання статусу безробітного з виплатою відповідної допомоги, у якій зазначила, що вона підтверджує факт відсутності будь-якого заробітку, а також зобов'язалася повідомити центр зайнятості у разі працевлаштування, укладання договору цивільно-правового характеру, зайняття іншою діяльністю, що приносить дохід (а.с.5).

17.09.2009р. ОСОБА_1 наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Відповідно до пп. "а", "б" п. 3 ст. 1 Закону N 803 громадяни, які працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; які самостійно забезпечують себе роботою, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними та отримувати соціальне забезпечення відповідно до Закону України N 1533-III. Згідно частини другої п. 2 Порядку N 219, зайнятим громадянам надаються лише консультаційні послуги без виплати матеріального забезпечення.

Відповідно до п.п. 1 п. 20 Порядку, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадянські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладання цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що позивачем було проведено розслідування страхового випадку для визначення законності перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості як безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

За результатами розслідування складений акт №5 від 02.08.2013року, за висновками якого встановлено, що ОСОБА_1 у період знаходження на обліку у якості безробітної працювала у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту та займала посаду викладача (а.с.7).

Факт працевлаштування відповідача, у період знаходження на обліку у якості безробітної, у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту на посаді викладача, підтверджується довідкою про доходи №1725 від 23.07.2013р. та визнається відповідачем у заяві від 01.08.2013р. (а.с.6,10).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у період знаходження на обліку у позивача фактично відносилася до зайнятого населення і, отже, незаконно отримувала допомогу по безробіттю.

Наказом від 02.08.2013р. №НТ130808 ОСОБА_1 знята з обліку у зв'язку із встановленням факту подання особою не достовірних відомостей, виплата допомоги по безробіттю припинена (а.с.4).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 17.09.12р. по 15.07.2013 року отримала допомогу по безробіттю в сумі 8706,04 грн. (а.с.8).

21.08.2013р. позивачем видано наказ №77 про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8706,04грн, який отриманий відповідачем 23.08.2013р. (а.с.11-13).

21.08.2013р. відповідачем добровільно погашено частку заборгованості у сумі 1000,00грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с.9).

Таким чином, на час розгляду справи за відповідачем значиться заборгованість у вигляді незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 7706,04 грн.

Відповідач не надав суду доказів неспроможності позовних вимог, доказів сплати заборгованості в розмірі 7706,04 грн.

Позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15.10.2013 р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 21.10.2013 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2) на користь Сімферопольського міського центру зайнятості (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 7а; р/р 37174130201100 в Головному управлінні ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708706) грошові кошти, виплачені як допомога по безробіттю у розмірі 7706,04 грн. (сім тисяч сімсот шість гривен чотири копійки).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.