Ухвала

від 15.04.2009 по справі 15а/58-1342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15а/58-1342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"15" квітня 2009 р.Справа № 15а/58-1342

м. Тернопіль

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув матеріали справи

за позовом Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка, вул. Ліцейна 1, м. Кременець Кременецького району Тернопільської області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8

до Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви, вул. Руська, 22, м. Тернопіль

про визнання пунктів 1, 2 та 3 розпорядження голови Тернопільської обласної адміністрації від 10.08.2001р. № 362 такими, що не ґрунтуються на законі, тим самим скасувати їх.

За участю представників сторін:

позивача:                    Юрисконсульт Лукащук В.М., довіреність № 01-07-165 від 24.02.09р.;

                              Проректор Канівець В.А.;

відповідача:                    не з'явився;

третіх осіб:                     Адвокат Ленько Р.І., доручення № 902 від 20.11.07р. представник Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви;

Начальник юридичного відділу Семчишин В.А, довіреність № 07-371 від 13.06.08р. представник Тернопільської обласної ради;

Суть справи:

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, вул. Ліцейна 1, м. Кременець Кременецького району Тернопільської області; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тернопільська обласна рада, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, звернувся у господарський суд з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль про визнання пунктів 1, 2 та 3 розпорядження голови Тернопільської обласної адміністрації від 10.08.2001р. № 362 такими, що не ґрунтуються на законі, тим самим просить скасувати їх.

Відповідач та Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що головою Тернопільської обласної державної адміністрації на підставі ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", Указу Президента України від 4 березня 1992 року № 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", розпорядження Президента України від 22 червня 1994 року № 53/94-рп "Про повернення релігійним організаціям культового майна", висновку управління архітектури та будівництва облдержадміністрації та звернення Тернопільсько-Подільського єпархіального управління УАПЦ правомірно прийнято розпорядження від 10.08.2001р. № 362. Також звертають увагу суду на те, що зазначене розпорядження не оскаржувалося протягом шести років та не піддавалось сумніву ні органами управління юстиції, прокуратури. Крім того акож просять суд звернути увагу на те, що згідно п. 7 роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 29 лютого 1996 року № 02-5/109 культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних державних адміністрацій. Просять в позові відмовити.

Представники позивача та Тернопільської обласної ради проти доводів Відповідача та Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви заперечили, посилаючись на те, що спірне приміщення не перебувало у державній власності, що підтверджується рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16 липня 1992 року "Про комунальну власність області", у якому наведено перелік об'єктів комунальної власності області, які передаються в управління обласної державної адміністрації, де, у розділі "Народна освіта" вказується і на Кременецький педколедж. Пунктом 2 рішення передбачено, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватися в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовуватися не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної ради народних депутатів, а тому вважає, що роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 29.02.1996 року № 02-5/109 у даному випадку не може застосовуватись. Також звертають увагу суду на те, що позивачу по справі не було відомо про розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10 серпня 2001 року № 362 щодо передачі спірного приміщення у власність Тернопільсько-Подільського єпархіального управління УАПЦ, оскільки до комісії, що створювалася при прийомі-передачі гуртожитку № 2, по вул. Ліцейна, 14, не було залучено ні представників навчального закладу представників обласної ради, як і не було відомо про відповідне свідоцтво про право власності на спірний гуртожиток № 2. Також просять суд врахувати, що пунктом 2 спірного розпорядження зобов'язано управління освіти і науки облдержадміністрації в установленому порядку вирішити питання оренди частини приміщення гуртожитку професійно-технічного училища № 6 м. Кременця, вул. Санаторійна, 1 для проживання студентів, які будуть відселені з приміщення гуртожитку № 2 Кременецького педколеджу, однак такого переселення не було здійснено, як і не було вирішено питання оренди. Питання про відселення студентів також жодного разу не піднімалося. Просять позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, судом встановлено наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 серпня 2001 року головою Тернопільської обласної державної адміністрації на підставі звернення Тернопільсько-Подільського єпархіального управління УАПЦ, висновку управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, Кременецької та Заліщицької райдержадміністрацій, відповідно до ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" прийнято розпорядження № 363, пунктом 1 якого передано у власність Тернопільсько-Подільському єпархіальному управлінню УАПЦ приміщення гуртожитку Кременецького педколеджу (правонаступником якого є позивач), розташовані у північному крилі пам'ятки архітектури державного значення комплексу ліцею 1731-1743р.р. по вул. Ліцейній, 1 у м. Кременці. для утворення Кременецького вікаріату УАПЦ.

Пунктом 2 зазначеного Розпорядження доручено Управлінню освіти і науки облдержадміністрації в установленому порядку вирішити питання оренди частини приміщення гуртожитку професійно-технічного училища № 6 м Кременця, вул. Санаторійна, 1, для проживання студентів, які будуть відселені з приміщення гуртожитку № 2 Кременецького педколеджу; Кременецькій районній державній адміністрації до початку навчального року вирішити питання проведення ремонтних робіт орендованої частини приміщення (п. 3 Розпорядження).

З аналізу позовних вимог Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка, вул. Ліцейна 1, м. Кременець Кременецького району Тернопільської області, випливає, що даний спір полягає у з'ясуванні законності переходу права власності на об'єкт нерухомості від Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, до Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, вул. Руська, 22, м. Тернопіль. Тобто, цей спір є спором про право, оскільки вимоги позивача стосуються захисту його прав у цивільних правовідносинах.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно ч. 1 ст. 3 КАС України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

В даному випадку спірні правовідносини безпосередньо пов'язані із реалізацією права власності на об'єкти нерухомості, між сторонами існує спір про право, а тому зазначена обставина виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства, оскільки на такі відносини сторін розповсюджуються положення цивільного законодавства та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При таких обставинах, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 17, 49, 51, 59, 157, 160, 165, пунктів 6 та 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі закрити.

Копії ухвали направити сторонам та третім особам.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя