Постанова

від 05.11.2013 по справі 2а-/0370/2826/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 4326/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю

секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представників позивача Герасименко В.А., Жук М.А., Лялюги Л.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Електротермоментрія» та Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Електротермоментрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство «Електротермоментрія» (далі - ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) від 31 травня 2011 року:

№ 0001462301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 863 500,00 грн., з яких за основним платежем - 690800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172700,00 грн.;

№ 0001472301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2333194,00 грн., з яких за основним платежем - 1866555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 466639,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі № 2а/0370/2826/11 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 0001462301 від 31.05.2011 року, а також податкове повідомлення-рішення № 0001472301 від 31.05.2011 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 928841,00 грн., з яких за основним платежем 743073,00 грн. та 185768,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено сторонами.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить змінити постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні його позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що ПАТ було допущено порушення пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» неправомірно не сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1123482,24 грн.

При цьому апелянт наполягає на тому, що на момент прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» він ще не привів свій статут та інші внутрішні документи у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», залишаючись господарським товариством, і перетворення у публічне акціонерне товариство відбулось лише 18.08.2010 року.

Тому у своїй діяльності товариство керувалось ст. 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства», які втрачали чинність лише 30.04.2011 року (п.2 розділу ХVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про акціонерні товариства».), яким не було встановлено обов'язкового нормативу виплати дивідендів, а загальні збори акціонерів станом на 30.06.2010 року рішення про розподіл прибутку, нарахування і виплату дивідендів не приймали.

Тому вимога податкового органу щодо виплати дивідендів, незалежно від рішення акціонерів, є порушенням права акціонерного товариства, як юридичної особи.

Твердження суду про те, що нерозподілений прибуток за 2009 рік у ПАТ становив 14979763,12 грн., на переконання апелянта, є безпідставним, оскільки за результатами фінансово-господарської діяльності за 2009 рік товариство отримало збиток, що підтверджено фінансовою звітністю.

Відповідач ОДПІ у своїй апеляційній скарзі просила скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ПАТ та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у результаті планової виїзної перевірки ПАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року (акт перевірки № 3886/23-2/00225644 від 17.05.2011 року) було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 664 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Договори від 22.09.2009 року між позивачем та ПП «Інтертрейд-Волинь», від 15.09.2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл», на переконання контролюючого органу, з огляду на приписи ч.1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

У результаті цього у порушення пп. 5.2.1 п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ занижено податок на прибуток на загальну суму 743 073,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року - на 431 750 грн., за 2010 рік - на 311 323 грн.

Окрім цього, через порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено ПДВ на загальну суму 690 800,00 грн., в т.ч. за жовтень 2009 року - на 197 400 грн., за листопад 2009 року - на 888 000 грн., за грудень 2009 року - на 59 200 грн., за січень 2010 року - на 197 400 грн., за лютий 2010 року - на 88 800 грн., за березень 2010 року - на 59 200 грн.

Щодо факту отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від ПП «Інтертрейд-Волинь», апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно з даними АРМ «Податкова звітність» вказаного суб'єкта господарювання на підставі поданої до ОДПІ звітності відсутні основні засоби у 2009 році (декларація з податку на прибуток за 2009 рік , додаток К1/1 не подавався), та у 2010 році (декларація з податку на прибуток за 2010 рік , додаток К1/1 не подавався). Кількість працюючих на ПП «Інтертрейд-Волинь» протягом періоду з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року становила 1 особу (директор).

Термоперетворювачі опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288 до 2009 року були внесені Держспоживстандартом України до засобів вимірювальної техніки та занесені до Державного реєстру України під наступними номерами У518-95 та У526-95, виробниками яких було зареєстровано ВАТ «Електротермометрія» та НВО «Термоприлад».

У подальшому на підставі протоколу засідання Науково-технічної комісії метрології № 2 від 29.04.2009 року, рішенням Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у Держреєстрі вилучено позивача із переліку виробників термоперетворювачів опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288.

Технічна документація (сертифікати якості, відповідності, походження товару, тощо ) яка б давала змогу ідентифікувати зазначені термоперетворювачі опору для перевірки не надано. Крім того, до заперечення та до перевірки не надано товарно-транспортні накладні.

Взаємовідносини ПАТ з ПП «Інтертрейд-Волинь» досліджувалися у ході перевірок, за результатами яки складено акти від 04.03.2010 року №1165/23-1/00225644, від 29.06.2010 року №3940/23-2/32748232, від 29.07.2010 року №4336/23-2/00225644, під час яких було встановлено їх нікчемність.

При співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальником термоперетворювачів опору ПП «Інтертрейд-Волинь», на думку апелянта, є ТОВ «Техстайл». При цьому у ході невиїзної документальної перевірки (акт від 29.07.2010 року №4336/23-2/00225644) було встановлено, що ТОВ «Техстайл» знаходиться на реєстрації у ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Згідно з інформацією ГВПМ Луцької ОДПІ (службовий лист від 25.06.2010 року №2578/26-33) СВ Шевченківського РУ ГУМВС України порушено кримінальну справу №10-20392 щодо громадянина ОСОБА_5 (засновника ТОВ «Артсервіс-СКГ», код 36468872) за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. У ході проведення досудового слідства було встановлено, що контрагентом ТОВ «Артсервіс-СКГ» є ТОВ «Техстайл». При відпрацюванні досудовим слідством ТОВ «Техстайл» встановлено, що воно за місцем реєстрації не знаходиться, фактичну адресу підприємства встановити не вдалося, тобто підприємство має ознаки фіктивності.

Враховуючи наведене апелянт вважає, що усі операції купівлі-продажу ПАТ з ПП «Інтертрейд-Волинь» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Представники позивача у ході апеляційного розгляду підтримали апеляційну скаргу ПАТ та заперечили підставність апеляційних вимог ОДПІ. Просили задовольнити позов ПАТ у повному обсязі, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги податкового органу.

Представник ОДПІ вимоги, викладені у апеляційній скарзі відповідача, підтримав у повному обсязі, а обґрунтованість апеляційної скарги ПАТ заперечив. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позову ПАТ відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з таких міркувань.

Частково задовольняючи позов ПАТ, суд першої інстанції виходив із того, що ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року № 3886/23-2/00225644.

Зроблені під час вказаної перевірки контролюючим органом висновки стали підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Щодо тверджень ОДПІ про порушення вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, при укладенні договорів від 22.09.2009 року між позивачем та ПП «Інтертрейд-Волинь», від 15.09.2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл», внаслідок чого такі є нікчемними в силу закону та носять протиправний характер через безтоварність таких господарської операції, суд першої інстанції виходив із такого.

22.09.2009 року між позивачем (покупець) та ПП «Інтретрейд-Волинь» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу термоперетворювачів опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288, додатковою угодою до якого уточнено місце передачі товару та зазначено, що поставка товару здійснюється продавцем до місця отримання товару покупцем м. Луцьк, вул. Ковельська, 40 (п.3.3 Договору). Зміст вказаного договору не суперечить вимогам цивільного законодавства.

На виконання вказаної укладеної угоди продавець поставив та передав покупцю товар на загальну суму 4 144 800,00 грн. (в тому числі 690 800 грн. ПДВ).

Зі змісту договору купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року випливає, що сторони не передбачали передачу інших документів (крім накладних) при передачі товару.

Додатковою угодою від 23 вересня 2009 року сторони визначили місце поставки товару продавцем (за адресою знаходження покупця). Посилання відповідача у акті перевірки на необхідність застосування інших правил, ніж ті, які сторони у встановленому порядку визначили за взаємною згодою, суперечить приписам ст. 638 ЦК України.

Господарські операції на поставку термоперетворювачів опору відображені у бухгалтерському обліку ПАТ, що підтверджується самим актом перевірки. Кредиторська заборгованість товариства перед постачальником станом на 31.12.2010 року відсутня. Крім того, ОДПІ під час перевірки досліджено внутрішнє переміщення товару для використання у виробництві, його списання згідно відповідних актів та включення до звіту по матеріальних витратах на виробництво.

Наявні у позивача первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки їх невідповідність вимогам Закону ОДПІ не встановлена.

У судовому засіданні не знайшли підтвердження вказані в акті перевірки порушення статей 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України, які визначають загальні положення про купівлю-продаж; наслідки, які сторони бажали досягти, укладаючи договір, настали.

Судом було відхилено посилання ОДПІ у обґрунтування висновків про нікчемність вказаного правочину на відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Техстайл» - постачальника ПП «Інтертрейд-Волинь» - оскільки чинне законодавство не ставить у залежність право платника податку на віднесення до валових витрат понесених витрат на придбання ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбаних товарів, на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Посилання відповідача на причетність ТОВ «Техстайл» до діянь, що містять ознаки злочину, передбаченого ст. 205 КК України, у вчиненні якого обвинувачено засновника ТОВ «Артсервіс-СКГ», судом першої інстанції було відхилено, оскільки не вказує на зв'язок із господарськими операціями між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл», а тим більше ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія».

При цьому реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Інтретрейд-Волинь» встановлено постановою господарського суду Волинської області від 24 листопада 2010 року за позовом ПП «Інтертрейд-Волинь» до ПАТ про стягнення заборгованості за договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року, що набрала законної сили та має приюдиційне значення.

Відповідач не подано доказів вини позивача у намірі порушити публічний порядок. За результатами перевірки діяльності ПАТ податковою міліцією ДПА у Волинській області приймалися рішення про відмову у порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю складу злочину. Немає таких доказів і щодо ПП «Інтертрейд-Волинь». Тому висновки ОДПІ про нікчемність правочину ґрунтуються на припущеннях.

На підставі первинних документів позивач господарські операції згідно з договором купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року з ПП «Інтертрейд-Волинь» відобразив у податковому обліку належним чином. Витрати позивача підтверджено розрахунковими та платіжними документами. Право на податковий кредит підтверджене податковими накладними.

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку про правомірність дій позивача при визначенні валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією із ПП «Інтертред-Волинь», а відтак донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 743073,00 грн., а також податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 690800,00 грн. є неправомірним, як і застосування штрафних санкцій у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Разом із тим, суд першої інстанції погодився із доводами ОДПІ про порушення ПАТ вимог пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

При цьому судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що з урахуванням приписів ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - закон № 514) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154) підприємства-емітенти зобов'язані нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Оскільки перевіркою встановлено, що у ПАТ за 2009 рік сума нерозподіленого прибутку, що розрахована за правилами бухгалтерського обліку, становить 14979763,12 грн., то у відповідності до згаданих законодавчих норм позивач повинен був нарахувати та виплатити до 30.06.2010 року дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків чистого та/або нерозподіленого прибутку, отриманого у 2009 році, а саме суму 4493928,95 грн., а також нарахувати на суму дивідендів та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 1123482,24 грн., чого останнім зроблено не було.

Тому податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 31.05.2011 року № 0001472301 в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 404 353,00 грн. є правомірним і у задоволенні цієї частини позовних вимог ПАТ слід відмовити.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) у редакції, чинній на час правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, відповідно до пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 167/98-ВР) у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Даючи оцінку доводам ОДПІ щодо нікчемності договорів від 22.09.2009 року між позивачем та ПП «Інтертрейд-Волинь», від 15.09.2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл», а отже неправомірності відображення їх наслідків у бухгалтерському та податковому обліку позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зміст вказаного договору від 22.09.2009 року сам по собі не суперечить вимогам цивільного законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що господарські операції на поставку термоперетворювачів опору належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується контролюючим органом. Крім того, внутрішнє переміщення товару для використання у виробництві, його списання згідно відповідних актів та включення до звіту по матеріальних витратах на виробництво також належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача і досліджено ОДПІ під час перевірки.

Одночасно судом першої інстанції було безспірно встановлено, що наявні у позивача первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Кредиторська заборгованість товариства перед постачальником станом на 31.12.2010 року відсутня.

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції було підставно відхилено посилання ОДПІ у обґрунтування висновків про нікчемність правочину між позивачем і ПП «Інтертрейд-Волинь» на відсутність за місцем реєстрації на час проведення перевірки ТОВ «Техстайл» через відсутність у чинному законодавстві норми, яка б ставила у залежність право платника податку на віднесення до валових витрат понесених витрат на придбання ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбаних товарів, на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Одночасно судом апеляційної інстанції враховується наявність постанови господарського суду Волинської області від 24 листопада 2010 року за позовом ПП «Інтертрейд-Волинь» до ПАТ про стягнення заборгованості за договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року, що набрала законної сили, що підтверджує реальний характер таких господарських операцій.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки ОДПІ про нікчемність такого правочину ґрунтуються на припущеннях, а посилання відповідача на причетність ТОВ «Техстайл» до діянь, що містять ознаки злочину, передбаченого ст. 205 КК України, у вчиненні якого обвинувачено засновника ТОВ «Артсервіс-СКГ», належним чином не обґрунтовані, а за результатами перевірки діяльності ПАТ податковою міліцією ДПА у Волинській області приймалися рішення про відмову у порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю складу злочину.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність належних підстав для висновку про неправомірність дій позивача при визначенні валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією із ПП «Інтертред-Волинь», а відтак про неправомірність донарахування ОДПІ податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 31 травня 2011 року № 0001462301 та № 0001472301.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Законом № 2154 внесено зміни та доповнення до окремих положень Закону № 514 та Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576).

Так, приписами ст. 15 Закону № 1576 було передбачено на 2010 рік, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Аналізуючи зазначену норму закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язковість сплати дивідендів не залежить від наявності рішення учасників товариства. 01 липня 2010 року є граничною датою сплати дивідендів господарськими товариствами, а отже, саме станом на цю дату їм слід автоматично нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, положення ст. 15 Закону № 1576 за своїм змістом лише у загальному вигляді встановлюють алгоритм розрахунку товариством чистого прибутку. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату або невиплату не може бути вирішене в інший спосіб, ніж передбачено статутом товариства. Питання про розподіл прибутку відповідно до закону (п.5 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України) відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Вищим органом управління ПАТ є загальні збори акціонерів, до компетенції яких належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) (п.8.1 та п. 8.2 Розділу 8 Статуту ПАТ).

Частиною першою пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Оскільки у ході судового розгляду було безспірно встановлено, що відповідне рішення про виплату дивідендів за результатами 2009 року ПАТ не приймалось, факту їх нарахування та сплати встановлено не було, то законних підстав для визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску у відповідача не було.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ про неправомірність донарахування йому податковим органом податку на прибуток у розмірі 1404353,00 грн., з яких за основним платежем 1123482,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 280 871,00 грн. за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету.

Разом із тим, оскільки вимоги апелянта ПАТ щодо зміни оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у цій частині не узгоджуються із приписами ст. 201 КАС України, однак при вирішенні даного публічно-правового спору у частині відмови у задоволенні позову судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення відповідних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Електротермоментрія» задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі № 2а/0370/2826/11 у частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Електротермоментрія» та прийняти нову, якою вказані позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 31 травня 2011 року № 0001472301 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1404353 (один мільйон чотириста чотири тисячі триста п'ятдесят три) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 1123482 (один мільйон сто двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп. та 280871 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електротермоментрія» 6 (шість) грн. 80 коп. судових витрат.

У решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 06 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба