Постанова

від 02.07.2008 по справі 11/3564-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/3564-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" липня 2008 р.                                                            Справа №11/3564-А

за позовом  Прокурор Красилівського району м. Красилів в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі  Хмельницької області м. Красилів  

до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка с. Росолівці  Красилівського району

про стягнення 20092,59 грн.

Суддя  Радченя Д.І.                    Секретар судового засідання Уманціва Н.М.

Представники:

Від позивача:  не з'явився  

Від відповідача:   не з'явився  

від відділу облпрокуратури       не приймав участі

Суть спору: прокурор Красилівського району звернувся до суду з позовною заявою  в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі  про стягнення з відповідача –СТОВ ім. Шевченка 20 092, 59 грн. недоїмки по страхових внесках, з яких  5989,64 грн. –недоїмка та 14102,95 грн. штрафні  санкції.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2008 року по позовній заяві відкрито провадження в адміністративній справі №11/3564-А та призначено судовий розгляд справи.

Повноважні представники прокуратури та позивача в судове засідання не зёявився однак ним подано клопотання в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак своїми процесуальними правами не скористався,  відзив на позов не подав, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив. При   цьому повістки та ухвали йому вручені 06.06.2008р. та 20.06.2008р., що підтверджується   повідомленням  №3733313 та №”3817088.

Згідно ч. 2 ст. 158 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.                  

Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне вирішити дану справу по суті відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України на основі наявних у ній доказів.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:  

СТОВ ім. Шевченка відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України та зареєстроване в управлінні  Пенсійного фонду України в Красилівському районі як платник страхових внесків.

У відповідача станом на 26.05.2008 р., склалась заборгованість по страховим внескам на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.01.2008р. по 21.04.2008р.  в сумі 20 092, 59 грн., з яких  5989,64 грн. –недоїмка та 14102,95 грн. штрафні  санкції.

Дана заборгованість підтверджується копіями рішень №5 та №6 від 31.01.2008 року, картками особового рахунку платника, розрахунками сум страхових внесків за січень, лютий, березень 2008р.

З метою погашення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про сплату боргу №Ю-494 від 05.05.2008р., яка відповідачем отримана та неоскаржена, що підтверджується корінцем  вказаної вимоги.

У зв'язку із наявною заборгованістю відповідача, позивачем подано позов до суду про примусове стягнення даної заборгованості.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом приймається до уваги наступне:

Відповідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього  Закону  сплачують  страхові  внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески  - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  сплачені згідно  із  законодавством,  що діяло раніше;  кошти,  сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування  відповідно  до цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п. 6 ст. 17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і  сплачувати  в   установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ст.106 зазначеного Закону у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону, за   приховування   (заниження)    страхувальником суми заробітної плати (виплат,  доходу),  на які нараховуються страхові внески,  накладається  штраф  у  розмірі  всієї  суми   прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом  року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

Відповідно п. 7 ч. 9 цієї ж статті за  несплату,  неповну  або  несвоєчасну  сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі  50  відсотків  сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за  формою  і  у строки,  визначені   правлінням   Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти  робочих  днів  із  дня  одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо  страхувальник, який  одержав  вимогу територіального  органу Пенсійного  фонду  про  сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену  у  вимозі  суму  недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного  фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку,  а  також  у  разі  якщо  страхувальник  узгодив вимогу,  але  не  сплатив  узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги,  відповідний орган Пенсійного  фонду  звертається  в  установленому законом порядку і подає  вимогу  про  сплату  недоїмки  до  відповідного  підрозділу державної   виконавчої   служби.  У  зазначених  випадках  орган Пенсійного  фонду  також  має  право   звернутися   до   суду чи господарського  суду  з  позовом  про  стягнення недоїмки.  У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до  господарського   суду   передбачені   законодавством   заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

На підтвердження позовних вимог позивачем  надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р., які не були оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 20092, 59 грн. заборгованості по страховим внескам на обов'язкове державне пенсійне страхування обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6,7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Красилівського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі м. Красилів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка с. Росолівці  Красилівського району про стягнення 20 092, 59 грн.  задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка с. Росолівці  Красилівського району (код 05534829) на користь Управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі  (м. Красилів вул. Центральна, 38а,  код  00439606)  20 092, 59 грн. заборгованості по страхових внесках (з яких  5989,64 грн. –недоїмка та 14102,95 грн. штрафні  санкції).

Згідно    ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про     апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів з дня проголошення,  апеляційна  скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються  до  Львівського  апеляційного  адміністративного суду  через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      Д.І. Радченя

Віддрук.  прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.