Постанова

від 21.07.2008 по справі 9/3587-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/3587-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" липня 2008 р.                                                            Справа №9/3587-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту

                     інвалідів м. Хмельницький    

до      М'якотинського виробничо-торгівельного комплексу с.М'якоти

         Ізяславського району

про   стягнення 3242,55 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені

            Суддя         Олійник Ю.П.                      Секретар судового засідання Морзюк О.А.                     

        Представники  :

Від позивача -  Мороз Т.М. –за дов. від 12.01.07,

Від відповідача –   не з'явився

У судовому засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 3186,67 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 55,88 грн. пені за порушення термінів сплати даних санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

       Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, своїми процесуальними правами не скористався, заперечень на позов не подав, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, тому справа розглядається з врахуванням п.8 ст.35 КАС України.

Розглядом матеріалів справи  встановлено наступне.

До Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем поданий звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 15 осіб,  з них працюючих інвалідів –0,  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до вимог ст.19 Закону – 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників –47,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –3186,67 грн.

На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно якого відповідачу обрахована сума адміністративного-господарських санкцій в сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в розмірі 3186,67 грн.

        За порушення строків сплати штрафних санкцій за період з 15.04.08 по 29.05.08 позивачем нараховано пеню  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк ( 44 дні прострочення платежу), яка становить 55,88 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості,  позивач звернувся з позовом до суду.

        Досліджуючи  надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.    Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.   Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, позивач вимоги закону не виконав. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік зазначив про відсутність штатних працівників-інвалідів, тоді як згідно вимог чинного законодавства установлений норматив – 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст.20 Закону  України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів    сплати    адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).  Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

На підставі даного позивачем правомірно нараховані штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 3186,67 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій в добровільному порядку у встановлені законодавством терміни позивачем обґрунтовано  нараховано пеню  за період з з 15.04.08 по 29.05.08 в розмірі 55,88 грн.

          Відповідачем всупереч вимог сч.1 ст.71 КАС України не надані докази, що спростовують доводи позивача та підтверджують відсутність порушення норм чинного законодавства, натомість позивачем доведений факт порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та обґрунтованість застосування адміністративно-господарських санкцій і пені.

         За таких обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86,  104,  158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД  

П О СТ А Н О В И В   :

Позов  позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький  до  М'якотинського виробничо-торгівельного комплексу с.М'якоти Ізяславського району про стягнення 3242,55 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з М'якотинського виробничо-торгівельного комплексу с.М'якоти Ізяславського району /вул.Фестивальна, 3, код 30004025/ на користь Хмельницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький \ вул.Грушевського,87, код 23565058 \  3186,67  грн. /три тисячі сто вісімдесят шість гривень 67 коп./ адміністративно-господарських санкцій та 55,88 грн. /п'ятдесят п'ять гривень 88 коп./ пені

Згідно ст.ст. 185-186 КАС УКРАЇНИ  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного  суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС УКРАЇНИ Постанова, якщо інше не встановлено КАС УКРАЇНИ  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      Ю.П. Олійник