Рішення

від 11.08.2008 по справі 16/4377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/4377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2008 р.Справа № 16/4377

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс”, м. Хмельницький

до Приватного підприємства „Вестор”, м. Хмельницький

про стягнення 264 291,14 грн.

                                                                                                                                             Суддя  Магера В.В.

Представники:

Від позивача: Волошина Ю.М. –за довір. від 14.01.2008 р.;

Від відповідача: Мішаніна Д.М. –за довір. №2 від 15.07.2008 р.;

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогами, з врахуванням заяви від 04.08.2008 р. про їх зменшення,  про стягнення 259 000 грн. помилково перерахованих коштів, 3 380,48 грн. інфляційних втрат, 1 910,66 грн. –3 % річних. Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог відповідно до заяви про їх зменшення, як на підставу позову посилається на норми ст. 1212 ЦК України.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, однак його повноважний представник в судовому засіданні 04.08.2008 р. проти позовних вимог не заперечує та зазначає, що підприємством можливо повернуті кошти, а тому просив суд відкласти розгляд справи. Ухвалою суду від 04.08.2008 р. розгляд справи відкладено на 11.08.2008 р. та зобов'язано відповідача надати докази  перерахування коштів позивачу. Однак в судове засідання 11.08.2008 р. представник відповідача з невідомих суду причин не з'явився, докази перерахування коштів позивачу не подав. Тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

На підставі рахунку № 57 від 28.11.2007 року, що був виставлений відповідачем позивачу, останній перерахував підприємству 958 400 грн. за 2 придбані автомобілі КАМАЗ. Перерахування коштів позивачем підтверджується платіжним дорученням № 3470 від 11.12.2007 р.

Листом № 685 від 12.12.2007 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів згідно рахунку в сумі 479 000 грн. за автомобіль КАМАЗ. Даний лист отримано представником відповідача, що підтверджується відповідним підписом на листі.

08.02.2008 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію де зазначено, що відповідно до акту № 41 від 20.12.2007 р. товариством отримано від відповідача один автомобіль КАМАЗ. Домовленості стосовно придбання другого автомобіля КАМАЗ між сторонами не було, тому позивач просить підприємство повернути помилково перераховані кошти.

Листом від 14.02.2008 р. керівник відповідача повідомив позивача що помилково перераховані кошти в сумі 259 000 грн. будуть повернуті товариству протягом 10 банківських днів.

У відповіді на претензію (вих. відповідача № 5 від 06.03.2008 р.) ПП „Вестор” повідомляє позивача, що від своїх зобов'язань щодо повернення коштів не відмовляється і зобов'язується їх виконати та просить

відстрочити виконання зобов'язання по погашенню заборгованості на 3 місяці.

         Відповідач проводив розрахунки з позивачем частково, що підтверджується карткою клієнта, а тому залишок помилково перерахованих коштів на час розгляду справи становить 259 000 грн.

          В зв'язку з викладеним, позивач звернувся з позовом до суду про  примусове стягнення з відповідача 259 000 грн. помилково перерахованих коштів, інфляційних втрат та 3% річних.   

Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування  та  заперечення,         оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне:

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу  України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно п.4. Прикінцевих положень Господарського кодексу України, кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

    1) повернення виконаного за недійсним правочином;

    2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

    3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

    4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з норм вищезазначеного законодавства, Законом, а саме ЦК України визначено обов'язок відповідача повернути позивачу майно (грошові кошти). Оскільки дане зобов'язання визначено Законом, тому позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних у розмірах  зазначених в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Обставини помилкового перерахування коштів підтверджені належними у справі доказами, а саме платіжним дорученням, листами позивача, претензією. Відповідачем не заперечується факт безпідставного отримання коштів у розмірі зазначеним позивачем та необхідність їх повернення.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 259 000 грн. помилково перерахованих коштів, 3 380,48 грн. інфляційних втрат, 1 910,66 грн. –3 % річних є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

              Судові витрати покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з  

    урахуванням задоволених позовних вимог.  

         Керуючись ст.ст. 509, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 78, 82, 84, 116 Господарського  процесуального  кодексу  України, СУД -

В И Р І Ш И В:

         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс”, м. Хмельницький до Приватного підприємства „Вестор”, м. Хмельницький про стягнення 264 291,14 грн. задовольнити.

        Стягнути з Приватного підприємства „Вестор”, м. Хмельницький (вул. Сковороди, 9, кв.7, р/р 26003045911600 в Укрсиббанк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32039128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс”, м. Хмельницький (вул. Чорновола, 23, р/р 26006017011302 в ФВАТ „Держ.екс-імп.банк Укр”, м. Хмельницький, МФО 315609, код ЄДРПОУ 32118309) –259 000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 3 380,48 грн. інфляційних втрат, 1 910,66 грн. –3% - річних, а також 2 642,91 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

               Видати наказ.

                              Суддя                                                                      В.В. Магера