Рішення

від 25.03.2009 по справі 5020-2/421-13/146-7/189-13/247-3/041

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/421-13/146-7/189-13/247-3/041

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" березня 2009 р. справа № 5020-2/421-13/146-7/189-13/247-3/041

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство № 14330”

                              (99040, м. Севастополь, вул. Індустриальна, 3)

до             Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

Севастопольська міська рада

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека АВ і К”

(99011, м .Севастополь, вул. В. Морська, 52)

про           зобов'язання продовжити строк дії договору оренди,

суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивача –не з`явився, ВАТ “Севастопольське автотранспортне підприємство № 14330”;

відповідача –не з`явився, Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації;

відповідача –Михайлова О.Є., головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність б/н від 27.01.09, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

третьої особи –не з`явився, Севастопольська міська рада;

третьої особи –не з`явився,ТОВ "Аптека АВ і К".

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Севастопольське автотранспортне підприємство            № 14330” (далі –ВАТ “САТП № 14330”) звернулось до суду з позовом до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсними рішення міської комісії з оренди комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації про проведення конкурсу на оренду приміщення по вул. Назукіна, 1 та результатів конкурсу, а також про спонукання Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації продовжити  договір оренди           № 248-01 від 01.06.2001 на два роки (до 29.12.2007) вбудованого нежитлового приміщення по вул. Назукіна, 1, переданого позивачу для використання під диспетчерський пункт.

Ухвалою суду від 17.03.2006 до участі у справі залучений другий відповідач –Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

Згідно пункту 2.4 рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 № 4657 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації за договорами оренди комунального майна та відносинам, пов'язаним з їх виконанням (т. 1 арк. с. 125-128).

У процесі розгляду справи позивач відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги, просить зобов'язати Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації продовжити строк дії договору оренди № 248-01 від 01.06.2001 вбудованого нежитлового приміщення по вул. Назукіна, 1, переданого відкритому акціонерному товариству “Севастопольське автотранспортне підприємство № 14330” для використання під диспетчерський пункт (т. 2 арк. с. 62-63).

Позовні вимоги ВАТ “САТП № 14330” мотивовані нормами статей 764, 777 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та тим, що орендоване майно перебуває у його користуванні після закінчення строку дії договору і на теперішній час, сторонами вчиняються дії по оплаті орендної плати, орендодавцем не вживаються заходи по припиненню користування позивачем цим приміщенням.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.04.2007 року в задоволенні позову ВАТ “САТП № 14330” відмовлено у повному обсязі (т.1, арк.с.89-92).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року рішення господарського суду м. Севастополя від 11.04.2007 року залишено без змін (т.2 арк.с.114).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 року рішення господарського суду м. Севастополя від 11.04.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Суд касаційної інстанції вказує на необхідність при новому розгляді справи господарському суду першої інстанції взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі  передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і в залежності від вставленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Ухвалою суду від 01.09.2008 справа прийнята до провадження суддею           Сімоходською Д.О.

Ухвалою від 15.10.2008 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольську міську раду та товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека АВ і К”.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 230 від 10.11.2008 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сімоходської Д.О. справу № 5020-2/421-13/146 передано до провадження судді Альошиної С.М.

Ухвалою від 17.11.2008 року справу прийнято до провадження суддею             Альошиною С.М. з привласненням № 5020-2/421-13/146-7/189.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 154 від 23.12.2008 у зв'язку з великим навантаженням судді Альошиної С.М. справу № 5020-2/421-13/146-7/189 передано до провадження судді Сімоходської Д.О.

Ухвалою від 24.12.2008 справу прийнято до провадження суддею Сімоходською Д.О., справі привласнено № 5020-2/421-13/146-7/189-13/247.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 1 від 08.01.2009 у зв'язку з перебуванням судді Сімоходської Д.О. у щорічній відпустці справу № 5020-2/421-13/146-7/189-13/247 передано до провадження судді Головко В.О.

Ухвалою від 12.01.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням № 5020-2/421-13/146-7/189-13/247-3/041.

У судове засідання, призначене на 25.03.2009 позивач, треті особи (Севастопольська міська рада, ТОВ “Аптека АВ і К”) явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, про причини  неявки не повідомили.

Представник відповідача (Фонду комунального майна Севастопольської міської ради) проти задоволення позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації) раніше у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, проти позову заперечував, посилаючись на правомірність проведення конкурсу по визначенню орендаря спірного приміщення (т. 1 арк. с. 102).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі. До того ж юридична особа не обмежена колом представників, яких вона може призначити для захисту своїх прав та законних інтересів у господарському суді.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд –

в с т а н о в и в:

01 червня 2001 року між відкритим акціонерним товариством „Севастопольське автотранспортне підприємство 14330” (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (Орендодавець), до повноважень якого на той час відповідно до Положення про Управління відносилось укладення таких договорів (т.1,          арк.с. 109-114), укладений договір № 248-01 оренди нерухомого майна (далі –Договір). Згідно з умовами цього договору позивач приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення загальною площею 36,58 м2, розташоване на першому поверсі за адресою: м. Севастополь,               вул. Каліча, 2а (Назукіна, 1).

Дія Договору продовжувалася протоколом узгодження змін до договору від 30.12.2003 до 29.12.2004.

Таким чином, встановлений сторонами строк дії договору становить три роки п'ять місяців двадцять вісім днів.

Термін дії договору закінчився 29.12.2004, про що Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації повідомило позивача листом від 04.01.2005 №12 (т.1, арк.с.15).

18.01.2005 позивачем на адресу орендодавця надісланий лист з проханням укласти новий договір оренди вказаного приміщення (т.1, арк.с. 18)

Після закінчення строку Договору позивач продовжував сплачувати орендну плату, яка приймалась Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації без заперечень (т.1, арк.с. 30-54).

Листом від 02.02.2005 № 86/12 ВАТ “САТП № 14330” звернулось до орендодавця з проханням продовження строку договору оренди № 248-01 від 01.06.2001 (т. 1, арк. с. 17).

Листом від 18.02.2005 позивач вимовився від переважного права на продовження договору оренди на новий термін на користь ТОВ “Укрпромбанк” (т.1, арк.с. 18).

20.04.2005 Балаклавська районна державна адміністрація міста Севастополя у листі №1381/103 зазначила доцільним проведення конкурсу на оренду вказаного приміщення. (т.1, арк.с.20).

20.05.2005 міською комісією по оренді комунального майна прийнято рішення про проведення конкурсу на оренду нежитлового приміщення по вул. Каліча 2-а (Назукіна, 1), про що орендодавець повідомив позивача листом №1356 від 02.06.2005 (т.1, арк.с.22).

Матеріалами справи підтверджено факт повідомлення Управлінням у визначений  Законом строк про припинення дії Договору у зв`язку з закінченням терміну, на який його було укладено.

Проведення 25.11.2005 конкурсу на оренду вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 36,58 м2, розташованого на першому поверсі житлового двоповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, Балаклава, вул. Назукіна, 1, та надсилання Управлінням позивачу відповідних листів від 02.06.2005 та 26.08.2005 свідчать про закінчення дії договору оренди між позивачем і відповідачем, та про наявність у орендодавця наміру передавати в оренду це приміщення (т. 1, арк. с. 22, 25-26; т. 2, арк. с. 7).

Приписами статей 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією,  усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України, пункту 3 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управляння яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частин 1, 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати у угодах та договорах умови використання об'єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, встановлені Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 (далі –Закон).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з приписами пункту 2 статті 26, пункту 1 статті 27 Закону та статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому в договорі.

Спеціальною нормою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі –Закон) передбачено, що термін дії договору оренди визначається  за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Наймодавець, який не бажає продовжувати договір, повинен попередити про це наймача не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору, після спливу якого договір найму буде вважатися поновленим  на новий строк і може бути розірваний лише на загальних підставах.

В силу ч. 2 ст. 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомив відповідача про закінчення строку дії договору та необхідність звільнення приміщення.

Також, нормами спеціального Закону (Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не передбачається автоматична пролонгація договору оренди після закінчення строку його дії.

Приписами пункту 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статті 291 Господарського кодексу України та статею 785 Цивільного кодексу України встановлено: у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 2.5 договору передача майна орендарем і приймання його орендодавцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін.

Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 29.12.2004, а  документів на укладення повторного договору оренди сторонами не надано, а також не представлено підписаного сторонами акту приймання-передавання об'єкта, суд дійшов виснову про безпідставне зайняття позивчем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву відповідача про припинення договору оренди, позивач не повернув об'єкт оренди, а тому прийняття плати від позивача за орендоване майно після закінчення строку дії договору, але під час фактичного користування орендованим майном, не свідчить про зміну висловленого відповідачем ставлення щодо припинення договору оренди.

За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог судом не вбачається.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову відмовити повністю.  

Суддя                                                                                                          В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

31.03.2009