Постанова

від 04.11.2013 по справі 824/2048/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року справа № 824/2048/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представника позивача - Клим Л.П.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Вижницький районний центр зайнятості (далі - позивач або ВРЦЗ ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю з ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2) у сумі 1739,64грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку у ВРЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю. Однак, в період перебування її на обліку в ВРЦЗ відповідач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, тобто перебувала у статусі приватного підприємця і була зайнятою особою, про що не повідомила позивача, у зв'язку із чим безпідставно отримала допомогу по безробіттю у сумі 1739,64 грн.

Відповідач щодо задоволення позову заперечила.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила наступне.

Так, до ВРЦЗ звернулась відповідач із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання її працевлаштування. Згідно із наказом №НТ120627 від 27.06.2012 р. відповідачу присвоєно статус безробітного, в той же день її ознайомлено з правами та обов'язками, які вона має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім цього, їй призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення» №70 від 17.04.2013 р. (далі - акт, акт перевірки) встановлено, що відповідач протягом перебування на обліку у ВРЦЗ, належала до категорії фізичних осіб-підприємців, тобто була зайнятою людиною. На підставі акту перевірки ВРЦЗ видано наказ № 42 від 19.07.2013 р., відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 1739,64 грн. Листом-претензією №1105 від 22.07.2013 р. відповідачу запропоновано добровільно повернути зазначені кошти протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня поштового відправлення. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем не погашена. Виходячи з цього позивач просить стягнути суму боргу на користь ВРЦЗ.

Відповідач та її представник адміністративний позов не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції суду пояснили, що ОСОБА_2 дійсно до звернення до ВРЦЗ для отримання матеріальної допомоги, була зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Однак фактичної діяльності вона не здійснювала, а тому враховуючи це вважала, що її підприємницьку діяльність мало бути припинено. Особисто вона будь-яких дій щодо припинення підприємницької діяльності не вчиняла до липня 2013 р. Також, позивач та її представник вважають, що в незаконному отриманні допомоги по безробіттю винні посадові особи ВРЦЗ, які при прийнятті рішення про призначення виплати такої допомоги, мали перевірити чи не є вона фізичною особою-підприємцем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Законами України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ) (чинний на момент виникнення досліджуваних правовідносин) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.

Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що Чернівецький МЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.

ОСОБА_2 20.06.2012 р. звернулась до ВРЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просила до вирішення питання щодо її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердив те, що на той момент не мав постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у т.ч. на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно. Допомогу по безробіттю просила виплачувати один/два рази на місяць.

Наказом ВРЦЗ від 27.06.2012 р. № НТ120627 відповідачу присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 27.06.2012 р. Наказом №НТ121003 від 02.10.2013 р. припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням безробітнього. Згідно акту №21 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону 1533-ІІІ, відповідач під час обліку у ВРЦЗ була фізичною особою-підприємцем. Відповідач перебувала на обліку у державній службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 27.06.2012 р. по 02.10.2012 р.

Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Виходячи з того, що ст. 31 цього ж Закону працевлаштування безробітного визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про своє працевлаштування. Разом з цим, відповідно до поданих матеріалів ВРЦЗ, ОСОБА_2 в період перебування її на обліку в центрі зайнятості була фізичною особою-підприємцем. Проте, відповідач не повідомила про зазначене ВРЦЗ, чим порушила свій обов'язок своєчасно повідомляти службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.

19.07.2013 р. ВРЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовнно ОСОБА_2 За результатами перевірки складено акт № 21, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні його на обліку у ВРЦЗ у статусі безробітного в той час, коли він був фізичною особою-підприємцем. На підставі акту прийнято наказ № 42 від 19.07.2013 р., відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 1739,64 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення направлене відповідачу 23.07.2013 р. та отримане нею 26.07.2013 р.

Однак, станом на момент подачі позову зазначений борг відповідачем не погашено.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ст.ст.47,49 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІVЗакону №755 для припинення підприємницької діяльності фізична особа має вчинити певні активні дії, зокрема подати до органу державної реєстрації документи, які, зокрема, підтверджують відсутність її заборгованості перед державним бюджетом та держаними позабюджетними цільовими фондами. На момент отримання допомоги по безробіттю позивач будь-яких активних дій щодо припинення своєї підприємницької діяльності не вчиняла.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів матеріального забезпечення у сумі 1739,64 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 64 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вижницького районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 64 коп. на р/р 37173032000001 у ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, Вижницьке відділення Держказначейства, інд. код 37984590, одержувач Вижницький РЦЗ, ЄДРПОУ 21432399.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 08 листопада 2013 р.

Суддя Анісімов О.В.