Ухвала

від 30.10.2013 по справі 2а-2375/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 2а-2375/10/1570

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватної фірми «ШДК» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби до приватної фірми «ШДК» про стягнення заборгованості по податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив стягнути з відповідача суми заборгованості по податку на додану вартість у розмірі - 67314,76 грн. на розрахунковий рахунок № 31113029700008, код платежу 14010100, одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з Приватної фірми «ШДК» суму заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 67314,76 грн. на р/р № 31113029700008, код платежу 14010100, одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011.

Не погоджуючись з даною постановою суду ПФ «ШДК» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включено відомості про юридичну особу - Приватна фірма «ШДК» (далі -ПФ «ШДК), ідентифікаційний код: 21022980, місцезнаходження: вул. Середньофонтанська, 19-Б, офіс 1, м. Одеса, 65039.

06.04.1995 року відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби за № ЧП-197 та перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем до ДПІ у Приморському районі було подано податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад та грудень місяці 2009 року, в яких самостійно визначені податкові зобов'язання з ПДВ, відповідно за: травень -3779 грн., червень -3782 грн., липень - 3779 грн., серпень -3950 грн., жовтень -3986 грн., листопад -3971 грн., грудень -47278 грн.

Загальна сума самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання за вищезазначеними деклараціями складає 70525 грн.

Згідно облікової картки станом на червень 2009 року у відповідача рахувалась переплата у розмірі 572,09 грн.

6 липня 2009 року відповідачу виставлена перша податкова вимога за № 1/2536 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 06.07.2009 року -3206,91 грн., яка отримана відповідачем 17.08.2009 року.

16 вересня 2009 року відповідачу виставлена друга податкова вимога за № 2/3323 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 16.09.2009 року - 10767,91 грн.

16.10.2009 року позивачем складений акт № 15/3/24-1002 про неможливість вручення другої податкової вимоги у зв'язку із відсутністю відповідача за юридичною та фактичною адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, кв. 1.

16.11.2009 року позивачем прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків - ПФ «ШДК» в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до Акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість ПФ «ШДК» (код ЄДРПОУ) у 2010 році від 25.01.2010 року за № 480/15-2, перевіркою встановлено, що у порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідачем несвоєчасно здійснено перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Відповідно до висновків зазначеного акту, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) до платника податку застосовуються штрафні санкції:

- при затримці до 30 календарних днів у розмірі 10%;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів у розмірі 20%;

- при затримці більш ніж на 90 календарних днів у розмірі 50%.

На підставі вищевказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003151502/0 від 25 січня 2010 року, відповідно до якого сума штрафу, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою, складає 452,75 грн. Дане податкове повідомлення-рішення відправлене за юридичною адресою відповідача 23.03.2010 року.

Доказів щодо оскарження та/або скасування податкового повідомлення-рішення позивача № 0003151502/0 від 25 січня 2010 року суду не надано.

Загальна заборгованість відповідача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за заявлений у позові період, з урахуванням суми нарахованої пені та частково сплаченої відповідачем суми податкового боргу, станом на 15.04.2011 року складає 67314,76 грн., в тому числі недоїмка - 66812,24 грн. та пеня - 502,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не впливають на його узгоджений податковий борг по ПДВ, що виник за минулі податкові періоди.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII (далі -ЗУ № 509-XII), Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі -ЗУ № 1251-XII), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі -ЗУ № 2181-III).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 9 ЗУ № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

На підставі ст.ст. 1, 4 ЗУ № 509-XII державні податкові інспекції входять до системи органів державної податкової служби, яку очолює Державна податкова адміністрація України - центральний орган виконавчої влади.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 509-XII до функцій державних податкових інспекцій віднесено контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 ЗУ № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181-III встановлено обов'язок подачі податкових декларацій за базовий податковий (звітний) період у строки передбачені законом.

За змістом п. 1.3 ст. 1 ЗУ № 2181-III податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи в судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 ЗУ № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин та аналізу вищенаведених правових приписів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог із посиланням на те, що в декларації по ПДВ за січень 2010 року відповідачем проведено коригування податкового зобов'язання на суму 43333 грн. у зв'язку із поверненням товару на суму 216667 грн. по договору купівлі-продажу, який був поставлений в грудні 2009 року, а також в декларації на прибуток за 1 квартал 2010 року, з тих самих підстав, - не спростовують правомірності заявлених позивачем вимог по періоду: з травня по серпень та з жовтня по грудень 2009 року, у сумі, самостійно визначеній відповідачем, при цьому посилань та/або доказів щодо внесення відповідачем коригувань до податкових декларацій з ПДВ за період, заявлений у позові, не наведено та/або не надано, тому зазначені відповідачем обставини не впливають на його узгоджений податковий борг по ПДВ, що виник за минулі податкові періоди.

Також слід зазначити, що самим відповідачем також вказано, що позивачем не прийнято вищезазначені коригування відповідача з зобов'язань по ПДВ та не віднесено їх до податкового кредиту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватної фірми «ШДК» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-2375/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян