Постанова

від 26.03.2009 по справі 11/412-29/330

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/412-29/330

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.03.2009                                                                                           № 11/412-29/330

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м.Києві

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 29.09.2008

 у справі № 11/412-29/330 (суддя  

 за позовом                               Державної податкової адміністрації у м.Києві

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

 третя особа           Державна податкова адміністрація України

 про                                                   стягнення 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази

за участю представників:

від позивача: Омельченко П.І. –дов. № 8/26-379 від 13.01.2009

від відповідача:       Форосенко Є.В. – дов. від 08.07.2009

від третьої особи:    Саввін С.С., Поліщук В.І.

ВСТАНОВИВ:

 Державна податкова адміністрація у м. Києві (надалі – позивач, апелянт) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 3198/9/26-378 від 27.11.2007) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росичі” (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.01.2008 у справі № 11/412 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008) позов було задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росичі” на користь Державної податкової адміністрації у м. Києві 33 433,30 грн.; в решті позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росичі” до Державного бюджету України державне мито в сумі 333,74 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росичі” на користь Державного бюджету України 5,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду від 11.06.2008 у справі № 11/412 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2008 у справі № 11/412 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2008 прийнято справу до провадження та присвоєно справі № 11/412-29/330.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 у справі № 11/412-29/330 провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України

Дана ухвала суду мотивована тим, що заявлений позивачем позов не підлягає вирішенню в господарському суді, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України, а питання про речові докази повинно бути вирішено в порядку та згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України. Крім того, місцевим судом зазначено, що оскільки постанови, на підставі яких здійснювалось зберігання та реалізація речових доказів, були винесені Слідчим управлінням ПМ ДПА України, то відсутні підстави вважати порушеними права позивача у зв'язку з виконання зазначених постанов.

Державна податкова адміністрація у м. Києва, не погоджуючись з названою ухвалою суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою              № б/н від 09.10.2008 (з врахуванням доповнень до неї б/н від 20.10.2008), у відповідності до якої просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 у справі №11/412-29/330 про припинення провадження у справі скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме - у зв'язку з передачею на реалізацію речових доказів між позивачем та відповідачем виникло господарське зобов'язання, за яким відповідач мав реалізувати передані йому товари та перерахувати виручені кошти на рахунок позивача. Крім того, позивач звернувся із указаним позовом на захист порушеного інтересу слідчого органу податкової міліції, оскільки утримувачем коштів, отриманих від реалізації речових доказів по кримінальній справі № 59-0282 та особою, яка є стороною господарського зобов'язання, є саме ДПА у м. Києві.

Державна податкова адміністрація України, також не погоджуючись з названою ухвалою суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № б/н від 17.10.2008, у відповідності до якої просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 у справі №11/412-29/330 скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва – без змін як законну та обґрунтовану, оскільки, на думку останнього, спір підлягає розгляду в межах кримінального судочинства.

У судовому засіданні судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувались перерви: 03.03.2009 - до 24.03.2009 та 24.03.2009 - до 26.03.2009.

Представник апелянта-1 (позивача) в судовому засіданні апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник апелянта-2 (третьої особи) в судовому засіданні апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судовою колегією встановлено, що Слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальні справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ „Промтекстиль” приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.201, ч.2 ст.212 та ч.2 ст.364 КК України. Також стосовно директора ТОВ „Промтекстиль” Безуглого В.М., який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні - серпні місяцях 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року було вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ „Промтекстиль”.

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та долучено до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Згідно зі ст.79 КПК України речові докази приєднуються до справи постановою слідчого після їх огляду та докладного опису в протоколі огляду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які можуть бути передані для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж (вже в якості речових доказів) був переданий на зберігання ТОВ „Підприємство Рекон” (код ЄДРПОУ 30470231) відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ „Підприємство Рекон” (копії - в матеріалах справі).

ТОВ «Підприємство Рекон» та ТОВ «Росичі» (відповідач) у 2002 році у встановленому законом порядку були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна; у зв'язку з цим зазначені підприємства було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

Після вилучення вказаного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування, у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз.

Згідно з висновками проведених експертиз було визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсиліконового масла у 42 пляшечках, що було вилучено.

Згідно висновків товарознавчих експертиз загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, склала 5 322 093,52 грн.

Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у зв'язку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Враховуючи висновки експертів, з метою недопущення зниження первинної вартості товару (вантажу) та уникнення зростання витрат, пов'язаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282, вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомашин відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, належить передати ТОВ „Підприємство Рекон” для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з трьох автомобілів, не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволене клопотання позивача (ТОВ „Промтекстиль”) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам (ДПА України та Київський регіональній митниці) продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

В серпні 2003 року до Слідчого управління ПМ ДПА України надійшли листи від ТОВ „Підприємства Рекон” та ТОВ „Росичі” щодо передачі речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ „Підприємства Рекон” відповідачу (ТОВ „Росичі”) із складанням актів прийому-передачі (оскільки відповідно до укладеного між ними договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ „Підприємство Рекон” розпорядженням від 22.07.2003 виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, у зв'язку із реорганізацією підприємства).

У зв'язку з цим постановою слідчого від 22.09.2003 речові докази у кримінальній справі № 59-0282, передані на відповідальне зберігання до ТОВ „Підприємство Рекон” згідно актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.2002, 17.10.2002, 02.11.2002, 08,11.2002, 11.11.2002, 13.11.2002, 19.11.2002, 20.11.2002, 02.12.2002, 18.12.2002, 03.01.2003, 24.01.2003 і які на той період (22.09.2003) ще не були реалізовані, були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

На виконання постанови слідчого посадові особи ТОВ „Підприємство Рекон” та відповідача склали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003.

Таким чином, відповідно до постанови слідчого від 22.09.2003 відповідачу були передані на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі № 59-0282, в тому числі товар, що було вилучено з трьох автомобілів, рішення про реалізацію якого не приймалось.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ „Підприємство Рекон” та ТОВ „Росичі” було укладено договір № 2 від 02.01.2002 про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна, відповідно до умов якого ТОВ „Підприємство Рекон” (як замовник) передає, а ТОВ „Росичі” (як виконавець) приймає на себе зобов'язання про відповідальне зберігання і реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого майна, яке отримано від органів податкової адміністрації.

На підставі договору № 2 від 02.01.2002 ТОВ „Підприємство Рекон” у період з жовтня 2002 по січень 2003 на підставі відповідних накладних передало ТОВ „Росичі” майно, яке згідно постанов слідчого було передано на відповідальне зберігання ТОВ „Підприємству Рекон” в якості речових доказів у кримінальній справі № 59-0282.

Разом із вказаним вантажем (речовими доказами) ТОВ „Підприємство Рекон” передало відповідачу речові докази, вилучені з трьох вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, про що складено наступні накладні: накладна № 211 від 20.12.2002 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 18.12.2002 на а/м „Мерседес” д.н. 015-90 РЕ; накладна № 31 від 06.01.2003 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 03.01.2003 на а/м „ДАФ” д.н. 533-49 МО; накладна № 78 від 27.01.2003 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 24.01.2003 на а/м „Івеко” д.н. 022-98 РЕ; накладна № 136 від 20.11.2002 на ТМЦ згідно висновку експертизи № 4714 (в т.ч. масло у 42 пляшках).

Ухвалою Господарського суду м. Києва 14.05.2004 скасовано заходи забезпечення позову у справі № 25/509 у зв'язку із припиненням провадження у справі.

Після цього Слідчим управлінням ПМ ДПА України 15.06.2004 винесено постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобілів „ДАФ” д.н. 553-49МО та „Івеко” д.н. 022-98РЕ). Також 16.07.2004 Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобіля „Мерседес” д.н. 015-90 РЕ та окремо на диметилсиліконове масло у 42 пляшках, вилучене з автомобіля „Мерседес” д.н. 045-38 РЕ).

Вказаними постановами речові докази у кримінальній справі № 59-0282 передано відповідачу для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизами. При цьому службових осіб відповідача було зобов'язано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Згідно з ч.5 ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Після винесення постанов про реалізацію речових доказів на депозитний рахунок ДПА у м. Києві від відповідача почали надходити кошти від їх реалізації.

Старшим прокурором Генеральної прокуратури України 01.09.2004 була скасована постанова від 16.07.2004 про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля „Мерседес” д.н. 01590 РЕ та причепа д.н. 02994 РЕ, про що було повідомлено відповідача, який листом від 13.09.2004 повідомив, що цей вантаж вже було частково реалізовано (без зазначення суми), подальша реалізація припинена з 10.09.2004.

Для контролю за зберіганням та реалізацією вказаного майна постановами слідчого призначались ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ „Росичі” з питань наявності та стану реалізації майна (речових доказів у кримінальній справі № 59-0282).

На виконання постанови про проведення ревізії від 19.05.2005 було складено висновок №22/26-20/21649265 від 15.07.2005, відповідно до якого:

-  відповідачем прийнято від ТОВ „Підприємства Рекон” на підставі накладних на відповідальне зберігання майно, вилучене з 3 автомашин;

-  відповідач вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно накладних на внутрішнє переміщення на всю суму у червні-грудні 2004 року;

-  в  оплату за реалізований товар на адресу УПМ ДПА  у м.  Києві  відповідач перерахував грошові кошти в сумі 359 000,00 грн.;

-  залишок нереалізованого товару згідно акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей складає 828 752,65 грн.

На виконання постанови про проведення ревізії від 05.04.2006 відповідач повідомив,  що за наслідками проведеної перевірки станом на 20.04.2006 сума залишків товару (речових доказів) та сума перерахованих на депозит коштів не змінились.

Листом від 08.02.2007 відповідач знову повідомив про відсутність змін у згаданих показниках.

Постановою слідчого від 22.02.2007 була призначена чергова інвентаризація залишків нереалізованого товару.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України 15.03.2007 було винесено постанову про проведення обшуку в адміністративних, складських та торгівельних приміщеннях відповідача з метою відшукання товарів народного споживання (речових доказів), які були передані вказаному товариству на відповідальне зберігання та реалізацію у даній кримінальній справі, а також документів, які свідчать про їх одержання, зберігання та реалізацію.

За результатами проведених обшуків, допитів службових та матеріально відповідальних осіб відповідача встановлено, що речові доказі, передані на реалізацію у кримінальній справі № 59-0282, у відповідача відсутні, так як вони були повністю реалізовані, в тому числі й майно (речові докази), постанову про реалізацію якого було скасовано Генеральною прокуратурою України 01.09.2004.

Відповідач листом від 28.03.2007 повідомив слідчий орган, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі на 27.03.2007, а також, що виручені від реалізації кошти будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

Однак, виручені від реалізації грошові суми відповідачем не були перераховані Державній податковій адміністрації у м.Києві в повному обсязі.

Між позивачем та відповідачем була проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 та складено акт, відповідно до якого станом на 14.11.2007 на депозитному рахунку ДПА у м. Києві № 37317008000066 обліковуються кошти, отримані від відповідача згідно кримінальної справи № 59-0282 на суму 459 000,00 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 3 автомашин, та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282, становить 728 682,65 грн. (1 187 682,65 - 459 000,00).

У відповідності до постанов слідчого, якими відповідачу були передані на реалізацію речові докази по кримінальній справі №59-0282, відповідача зобов'язано перерахувати грошові кошти, отримані від їх реалізації, на депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що оскільки речові докази передавались та були реалізовані відповідачем в межах та на виконання постанов слідчого, то реалізація спірних речових доказів була здійснена в межах кримінального провадження у кримінальній справі № 59-0282, то, відповідно, питання щодо руху, збереження та реалізації речових доказів повинно вирішуватися в межах кримінального судочинства (а саме районним судом згідно з вимогами КПК України), а тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, і провадження у справі підлягало припиненню. При цьому колегія виходить з наступного.

Нормами чинного кримінально-процесуального законодавства передбачено, що долю речових доказів згідно ст.ст.81, 248, 324 КПК України повинен вирішувати або орган, який здійснює досудове слідство (якщо їх позбавляють статусу речових доказів чи при закритті кримінальної справи), або суд (при винесенні вироку чи при закритті кримінальної справи).

Однак, вказаними нормами закону названим органам не надано повноважень визначати порядок реалізації речових доказів після того, як їх вже фактично передано на реалізацію відповідно до ч.3 ст.80 КПК України (або стягувати з відповідної особи-реалізатора кошти, що не надійшли після їх реалізації).

Тобто, для вирішення питання про речові докази (які вже фактично передано на реалізацію відповідно до ч.3 ст.80 КПК України) органом досудового слідства або судом (в межах кримінального судочинства) ці речові докази (або відповідні суми коштів, отримані від їх реалізації) повинні існувати у уповноваженого органа (що було що повертати законному володільцеві або обертати в дохід держави).    

Судова колегія вважає підставними доводи позивача та третьої особи про те, що відносини між податковим органом та ТОВ „Росичі” (які виникли після винесення постанов про передачу на реалізацію речових доказів по кримінальній справі), не можуть бути вирішені в межах кримінального судочинства, оскільки по своїй суті вони  є господарськими відносинами з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч.1 ст. 174 ГК України).

Згідно з ч.4 ст. 80 КПК України речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Статтею 130 КПК України встановлено, що про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами (ч. 5 ст. 114 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим СУ ПМ ДПА України винесено чотири постанови від 15.06.2004 та від 16.07.2004 про передачу ТОВ „Росичі” на реалізацію частини речових доказів загальною вартістю 1 187 682,65 грн. (по визначенню експертиз).

При цьому, згідно вказаних постанов слідчого, речові докази було передано відповідачу на реалізацію за цінами не нижчими, ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизами, а службових осіб відповідача було зобов'язано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Таким чином, господарські зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли безпосередньо із закону на підставі постанов слідчого про передачу на реалізацію речових доказів.

Судова колегія також дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності господарського договору на зберігання та реалізацію речових доказів у вигляді окремого документа та вважає підставним доводи податкового органу ,враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Отже, оскільки законодавством не встановлено обов'язкової письмової форми договору про реалізацію речових доказів, а тому відсутність такого договору між сторонами не може бути підставою вважати про відсутність між ними господарських відносин.

У відповідності до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

З врахуванням усього вищевикладеного, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що даний спір (за позовом ДПА у м. Києві (як уповноваженого утримувача коштів від реалізації речових доказів по кримінальній справі № 59-0282) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 748 682,65 грн. за реалізовані речові докази) виник при виконанні господарського зобов'язання і відповідно до ст.12 ГПК України підвідомчий господарському суду.

А тому ухвала місцевого господарського суду про припинення провадження у даній справі по п.1 ст.80 ГПК України є безпідставною та підлягає скасуванню.  

Крім того, судова колегія зазначає про передчасність наявних в оскаржуваній ухвалі про припинення провадження у справі висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати порушеними права позивача у зв'язку з виконанням зазначених постанов (оскільки постанови, на підставі яких здійснювалось зберігання та реалізація речових доказів, винесені Слідчим управлінням ПМ ДПА України).

Встановлення судом факту відсутності порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача на момент його звернення з позовом до суду є підставою для відмови у позові (а не підставою для припинення провадження у справі по п.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у м. Києва підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду м. Києва                          № 11/412-29/330 від 29.09.2008 – підлягає скасуванню, а справа – передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києва від 09.10.2008 та Державної податкової адміністрації України від 17.10.2008 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 у справі № 11/412-29/330 за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росичі” про стягнення 728 682,65 грн. за реалізовані речові докази скасувати.

3.  Матеріали справи № 11/412-29/330 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді