Постанова

від 23.03.2009 по справі 5020-4/295-1/066

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/295-1/066

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/295-1/066

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"23" березня 2009 р.  16:45                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

при секретарі: Ярош А.Ю, Євдокимові І.С.,

за участю представників:

позивача – Монько С.В.,

відповідача – Близнюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12)

до Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради від 17.10.2007 №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” та зобов'язання повторно розглянути проект землеустрою №014-427 з відведення Закритому акціонерному товариству „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” земельної ділянки площею 0,6500 га для обслуговування пляжу та припляжної території в районі с.Любимівка в м. Севастополі –

встановив:

01.07.2008 Закрите акціонерне товариство „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської міської Ради (далі –Відповідач) про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради №2973 від 17.10.2007 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” та зобов'язання прийняти рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.09.2008 провадження у справі №5020-4/295 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 ухвала господарського суду міста Севастополя від 16.09.2008 скасована, матеріали справи передані до господарського суду міста Севастополя для продовження розгляду.

12.03.2009 від Позивача надійшла заява №13 від 12.03.2009 про уточнення позовних вимог /а.с. 44-45 т.2/, відповідно до якої просить суд визнати недійсним рішення Севастопольської міської Ради від 17.10.2007 №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” та зобов'язати повторно розглянути проект землеустрою №014-427 з відведення Закритому акціонерному товариству „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” земельної ділянки площею 0,6500 га для обслуговування пляжу та припляжної території в районі с.Любимівка в м. Севастополі.

Позовні вимоги Позивач обґрунтував тим, що доводи, викладені в рішенні від 17.10.2007 №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” не відповідають чинному законодавству.

          Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у запереченнях на позов від 16.01.2009 /а.с.104-108 т.1/, а саме вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України „Про планування та забудову територій”, та з метою планування використання території пляжу, яке забезпечує оптимальний спосіб задоволення рекреаційних потрібностей населення міста, з урахуванням майбутніх потреб територіальної громади міста, переважних напрямів її використання територій, та громадських інтересів.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Рішенням Севастопольської міської Ради №2400 від 20.10.2004 Позивачу надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,65 га в с. Любимівка м. Севастополя для благоустрою та обслуговування пляжу та припляжної території оздоровчого комплексу „Альбатрос” /а.с.7 т.1/.

14.12.2004 Позивач звернувся до Відповідача з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,65 га в с. Любимівка м. Севастополя для благоустрою та обслуговування пляжу та припляжної території оздоровчого комплексу „Альбатрос” строком на 25 років /а.с.121 т.1/.

02.03.2006 Позивач надав Відповідачу розроблений та узгоджений в установленому порядку проект відведення згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №2400 від 20.10.2004 (лист №016 від 02.03.2006 /а.с.115 т.1/).

17.10.2007 рішенням Севастопольської міської Ради №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” Позивачу відмовлено в передачі в оренду земельної ділянки площею 0,65 га в с. Любимівка м. Севастополя для благоустрою та обслуговування пляжу та припляжної території оздоровчого комплексу „Альбатрос” у зв'язку з тим, що надання зазначеної земельної ділянки спричинить порушення вимог статті 18 Закону України „Про планування та забудову територій” /а.с.8 т.1/.

Предметом адміністративного позову є недійсність рішення Севастопольської міської Ради від 17.10.2007 №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос” (далі –Рішення) та зобов'язання повторно розглянути проект землеустрою №014-427 з відведення Закритому акціонерному товариству „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” земельної ділянки площею 0,6500 га для обслуговування пляжу та припляжної території в районі с. Любимівка в м. Севастополі.

Акт державного чи іншого органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі.

Частиною першою статті 143 Конституції України, яка прийнята 28.06.1996 (Закон України №254/96-ВР), встановлено, що територіальні громади міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР та частиною першою статті 83 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі –Земельний кодекс України) передбачено право комунальної власності територіальних громад міст на землю. Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 9 Земельного кодексу України Севастопольській міській Раді надані відповідні повноваження у галузі земельних відносин, а саме: пунктом "а" –повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя, пунктом "б" –повноваження щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України,   пунктом "в" –повноваження щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "м" –повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 4 Закону України  „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV (далі –Закон про оренду) орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування, тобто Севастопольська міська Рада; орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності –Севастопольська міська державна адміністрація.

Оскільки на час вирішення справи розмежування земель державної і комунальної власності у місті Севастополі не відбулось, суд керується положеннями пункту 12 Розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України, пункту 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” Закону про оренду.

Згідно з пунктом 12 Розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

У пункті 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” Закону про оренду зазначено, що частини друга та четверта статті 4 цього Закону набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель комунальної і державної власності, до розмежування земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Отже, повноваження щодо надання у користування земельних ділянок, які є власністю територіальної громади м. Севастополя, в тому числі земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Любимівка, м. Севастополь, площею 0,6500 га, належать Відповідачу.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР формою актів міських рад є рішення.

Порядок укладення договору оренди землі визначений статтями 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону про оренду.

Правила стосовно земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, закріплені статтею 124 Земельного кодексу України. Відповідно до цієї статті передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного Рішення) передача в оренду земельних ділянок юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України, а саме:

- юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки;

- до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 Земельного кодексу України (викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити), документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування;

- міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки;

- умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору;

- проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до міської ради, яка розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених Земельним кодексом України, приймає рішення про надання земельної ділянки.

Таке рішення є підставою (правовою передумовою) для укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини дев'ятої статті 123, частини третьої статті 124 Земельного кодексу України відмову органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Судом встановлено, що у Відповідача відсутні зауваження щодо проекту землеустрою №014-427 з відведення Закритому акціонерному товариству „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” земельної ділянки площею 0,6500 га для обслуговування пляжу та припляжної території в районі                         с. Любимівка в м. Севастополі, та щодо його погодження у порядку, визначеному Земельними кодексом України. Зазначене підтверджується змістом самого Рішення.

Зі змісту Рішення  вбачається, що в якості підстави для відмови у наданні земельної ділянки в користування Відповідач визначив те, що надання витребуваної земельної ділянки спричинить порушення вимог статті 18 Закону України „Про планування та забудову територій”. Проте, згідно з абзацом другим мотивувальної частини Рішення передача в оренду Позивачу витребуваної земельної ділянки, на думку Відповідача, „спричинить виключення можливості ефективного використання зазначеної земельної ділянки в інтересах громади міста та урахування законних інтересів громадян, що мешкають в даній місцевості з використання природних ресурсів, що може призвести до порушення вимог статті 18 Закону України „Про планування та забудову територій”. Тобто, зроблений Відповідачем висновок має вірогідний характер, не містить мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, як того вимагає Земельний кодекс України.

До того ж, стаття 18 Закону України „Про планування та забудову територій” (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного Рішення) „Врахування громадських і приватних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні” визначає, яким чином місцеві органи забезпечують врахування „громадських інтересів” (яке полягає „у визначенні потреби територіальної громади в територіях”) і його форми (перелічені у частині третій цієї статті), та не містить певних вимог або прав територіальної громади, які б оскаржуваним Рішенням могли бути порушені.

Крім того, не може бути прийнятий судом до уваги лист мешканців                   с. Любимівка /а.с.114 т.1/, наданий Відповідачем у якості доказу, оскільки за правилами Закона України „Про звернення громадян” (статті 5, 8) є анонімним та розгляду не підлягає.

Таким чином, необґрунтована відмова Відповідача у наданні витребуваної  земельної ділянки в користування Позивачу, оформлена Рішенням, яке не містить мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, порушує право Позивача на отримання у користування земельної ділянки.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13 Конституції України). До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Земельним кодексом України (стаття 5) закріплений принцип земельного законодавства – забезпечення гарантій прав на землю.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що посилання Відповідача в Рішенні на статтю 18 Закону України „Про планування та забудову територій” є безпідставним. При прийнятті Рішення Відповідачем не дотримані вимоги статей 123, 124 Земельного кодексу України та порушені права Позивача, передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України.

Позивачем заявлена вимога про визнання Рішення недійсним. Проте, згідно із частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються в судовому порядку незаконними. За правилами Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 162) суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень і про скасування рішення чи окремих його положень.

Таким чином, Рішення визнається судом протиправним (незаконним) та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (Закон України №2747-ІV від 06.07.2005), суд

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради від 17.10.2007 №2973 „Об отказе ЗАО „ОСК „Альбатрос” в передаче в аренду земельного участка в районе пос. Любимовка для благоустройства и обслуживания пляжа и припляжной территории оздоровительного комплекса „Альбатрос”.

3.          Зобов'язати Севастопольську міську Раду (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) повторно розглянути на сесії Севастопольської міської Ради проект землеустрою №014-427 з відведення Закритому акціонерному товариству „Оздоровчо-санаторний комплекс „Альбатрос” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, ідентифікаційний код 32216303) земельної ділянки площею 0,6500 га для обслуговування пляжу та припляжної території в районі с. Любимівка в м. Севастополі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                підпис                                     В.В. Алсуф`єв

Постанова складена та підписана 30.03.2009.