Рішення

від 20.03.2009 по справі 17/170-08-5508

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/170-08-5508

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2009 р.Справа  № 17/170-08-5508

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозбірне виробництво”;  

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „21 Вік”;

про стягнення та розірвання договору 24108,48 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Строчковський О.М. –на підставі довіреності від 16.02.2009р.;  

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:  ТОВ „Автозбірне виробництво” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою вхід.№7676 від 24.12.2008р., в якій просить суд розірвати договір відповідального зберігання від 11.10.2006р. та стягнути з відповідача 24108,48 грн.

Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча на його адресу неодноразова направлялися ухвали, з зазначенням в них дати, часу та місця проведення судових засідань, письмовий відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ТОВ „Автозбірне виробництво” (надалі позивач) та ТОВ „21 Вік” (надалі відповідач) укладено договір від 11.10.2006р. відповідального зберігання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався зберігати вантаж, прийнятий у відповідності до акту приймання-передачі від 11.10.2006р. від відповідача, який в свою чергу зобов'язався сплачувати вартість зберігання вантажу із розрахунку 18 грн. за 1 кв.м., зайнятої площі. При цьому площа зберігання становить 180 кв.м.

У відповідності до п. 2.4 Договору, щомісячна плата за зберігання становить 3240 грн. та  розрахунок повинен здійснюватися до 10-го числа поточного місяця.

Позивач взяті на себе зобов'язання по прийняттю та зберіганню майна відповідача виконав у повному обсязі, а саме на підставі акту-приймання передачі від 11.10.2006р. прийняв на відповідальне зберігання майно визначене в названому акті.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання в частині сплати плати за зберігання виконував не належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з квітня 2007 року по жовтень 2007 року склала 22 680 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася письмова претензія вих.№127/07 від 14.07.2007р., з вимогою негайно погасити заборгованість по договору відповідального зберігання та нарахованим штрафним санкціям за неналежне виконання умов укладеного договору.

Однак, вимоги викладені у  вказаній претензії відповідачем виконанні не були, будь-якої відповіді позивач від відповідача не отримав.

Позивачем за користування чужими грошовими коштами без відповідних правових підстав на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані 3% річних у сумі 218,63грн., а також на підставі ст. 549 ЦК України за порушення грошових зобов'язань нарахована пеня, яка згідно представленого розрахунку суми позовних вимог становить 1209,85грн.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Автозбірне виробництво” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7676 від 24.12.2008р.) про стягнення 24107,48 грн. та розірвання договору відповідального зберігання.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2008р. порушено провадження у справі №17/170-08-5508 за позовом ТОВ „Автозбірне виробництво” до ТОВ „21 Вік” про стягнення 24108,48 грн. та розірвання договору.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

У відповідності до п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що відповідач передав позивачу на відповідальне зберігання майно, яке відображене в акті приймання-передачі від 11.10.2006р.

Відповідач в свою чергу в порушення умов договору та вимог діючого законодавства взяті на себе зобов'язання в частині оплати плати за зберігання не виконував, у зв'язку з чим у нього за період з квітня 2007р. по жовтень 2007р. виникла заборгованість у розмірі 22 680 грн., яку відповідач станом на час розгляду справи не погасив.

Вимогами п. 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

У відповідності до вимог ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня, яка відповідно до приведеного розрахунку станом на час розгляду справи у суді складає 1209,85 грн.

Дослідивши приведений у позовній заяві розрахунок суми пені, суд вважає, що він розрахований у відповідності з вимогами діючого законодавства, у зв'язку з чим приймається до уваги та вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.   

Відповідно до п.3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дослідивши розрахунок приведений у позові по нарахуванню відповідачу 3% річних у сумі 218,63 грн., суд вважає, що вказаний розрахунок обґрунтований та підтверджений матеріалами наявними в справі.

Таким чином, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов укладеного договору, позивач позбувся значною мірою того на що він розраховував при укладанні договору відповідального зберігання, а саме отримання прибутку по зберіганню переданого йому майну.

Частина 2 ст. 651 ЦК України, передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, враховуючи положення ст.. 651 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Автозбірне виробництво” щодо розірвання договору відповідального зберігання, укладеного з відповідачем, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а договір розірванню.

Стосовно майна, яке було передане позивачеві на відповідальне зберігання за актом приймання-передачі від 11.10.2006р., суд вважає за необхідне зазначити таке: в матеріалах справи наявна копія судового наказу Приморського районного суду м. Одеси по справі №2н-14446/08 від 15.12.2008р. на підставі якого державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції вилучено у ТОВ „Автозбірне виробництво” майно, яке є предметом договору відповідального зберігання від 11.10.2006р., що також підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2008р. та актом державного виконавця від 25.12.2008р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.11, 204, 525, 526, 549, 599, 625, 651, 692, 936, 946 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Автозбірне виробництво” підлягають задоволенню у повному обсязі,  з ТОВ „21 Вік” слід стягнути на користь позивача суму 24108,48 грн., а укладений між сторонами по справі договір відповідального зберігання  підлягає розірванню.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „21 Вік” /65026, м. Одеса, Узвіз Деволанівський, 11, код ЄДРПОУ 31579402/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Автозбірне виробництво” /65003, м.Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код 31522135/ 22 680 грн. 00 коп. /двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп./ - основного боргу; 218 грн. 63 коп. /двісті вісімнадцять грн. 63 коп./ - 3% річних; 1209 грн. 85 коп. /одна тисяча двісті дев'ять грн. 85 коп./ - пені; 241 грн. 08 коп. / двісті сорок одна грн. 08 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.