Рішення

від 11.03.2009 по справі 15/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2009 р.Справа № 15/71

За позовом  Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький

до Закритого акціонерного товариства "Вікар" м. Хмельницький

про стягнення 9050грн. 20коп.

                                                                                          Суддя   Муха М.Є.

Представники сторін:

від позивача         Докієн В.В. - за довіреністю №70 від 09.01.2009р.

від відповідача     не з'явився

за участю Арєщенкова А.С. - прокурора відділу прокуратури м. Хмельницького

Суть спору

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні уточнених позовних вимог. Просять суд сягнути з відповідача 9050грн. 20коп. заборгованості, з якої 696грн. 92коп. - пені, 1338грн. 56коп. - інфляційних втрат; 192грн. 16коп. - 3% річних та 6822грн. 56коп. - заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії наголошуючи на тому, що позовні вимоги підтверджені договором №694 про постачання електричної енергії від 03.03.2005р., рапортами про відпуск електроенергії, рахунками-фактурами, таблицею заборгованості.

В судовому засіданні 25.02.2009р. представник відповідача повідомляв про можливість врегулювання спірних відносин в добровільному порядку та просив розгляд справи відкласти. Ухвалою суду від 25.02.2009р. задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, доказів сплати суми боргу в добровільному порядку не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Враховуючи викладене суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено

03.03.2005р. між позивачем (Постачальник) та ЗАТ "Вікар" (Споживач) укладено договір №694 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.

За умовами договору Постачальник електричної енергії здійснює передачу та постачання електричної енергії Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику спожиту електроенергію та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2.2 споживач зобов'язався дотримуватись режимів споживання електричної енергії згідно умов даного договору.

Пунктом 2.2.4 договору на споживача покладено обов'язок оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами даного договору. Відшкодовувати збитки, завдані Постачальнику внаслідок порушення умов цього договору та ПКЕЕ.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

У випадку ненадходження коштів в обумовлені в цьому пункті строки Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу(але не більше подвійної облікової ставки НБУ), 3% річних та інфляційні.

Згідно п.4.3.1 передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання своїх договірних зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.4 цього договору, у вигляді: нарахування пені, індексу інфляції, 3% річних; часткового або повного припинення постачання електроенергії згідно ПКЕЕ та розділу 6 договору.

За перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величин. При цьому плата за перевищення договірної (граничної) величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 15- кВА (кВТ) і більше (п.4.3.3 договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Додатком №1 до договору визначено обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2007р. та 2008р.

На виконання умов договору позивач здійснив передачу та постачання електричної енергії відповідачу, що підтверджується рапортами про відпуск електроенергії, рахунками-фактурами.

Відповідач своїх зобов'язань за договором в частині оплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав.

За порушення строків сплати вартості спожитої електроенергію відповідно до п.4.3.1 договору позивачем нараховано 696грн. 92коп. - пені, нарахованої за період з 02.06.2008р. по 30.11.2008р., 1338грн. 56коп. - інфляційних втрат; 192грн. 16коп. - 3% річних, які останній просить суд стягнути з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6822грн. 56коп. п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величини, нарахованої відповідно до п.4.3.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

В підтвердження 6822грн. 56коп. п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величини позивачем надано таблицю заборгованості за спожиту електричну енергію понад договірні величини, рахунки-фактури №694 від 20.11.2008р., 27.11.2007р., 28.12.2007р., 25.11.2008р.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості в добровільному порядку  позивачем подано позов до  господарського суду.  

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії  несе  відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством  України.

Відповідно до п.6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 обсяг   перевищення   договірних   величин   споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору №694 про постачання електричної енергії позивач здійснив передачу та постачання електричної енергії відповідачу.

Відповідач в порушення умов договору розрахунки за спожиту електроенергію в повному обсязі та у встановленому порядку не здійснив, зокрема не провів оплату вартості електричної енергії спожитої понад договірні величини споживання електричної енергії.

Згідно ст.230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, сторонами в договорі на постачання електричної енергії передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за електричну енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен  день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості із врахуванням інфляційних витрат та 3% річних, а також суми пені, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судових витрат покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 45, 12, 15, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-                                                             

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький  до Закритого акціонерного товариства "Вікар" м. Хмельницький про стягнення 9050грн. 20коп. задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Вікар" (м. Хмельницький, пров. Купріна, 7/3, код ЄДРПОУ 30693399) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж (м. Хмельницький, вул. Свободи,57/2, код ЄДРПОУ 22764703) 696грн. 92коп. (шістсот дев'яносто шість гривень 92коп.) - пені, 1338грн. 56коп. (одна тисяча триста тридцять вісім гривень 56коп.) - інфляційних втрат; 192грн. 16коп. (сто дев'яносто дві гривні 16коп.) - 3% річних та 6822грн. 56коп. (шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні 56коп.) - заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 102грн. (сто дві гривні) - витрат по оплаті державного мита, 118грн. (сто вісімнадцять гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                      М.Є. Муха

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - прокуратурі Хмельницької області;

5 - прокуратурі м. Хмельницького.

З оригіналом згідно                помічник судді