Рішення

від 16.03.2009 по справі 10/7-09-251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/7-09-251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2009 р.Справа  № 10/7-09-251

за позовом Відкритого акціонерного товариства Одеський «Облагрохім»

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Іскра 2005»  

про стягнення 67345,99 грн.  

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін   

від позивача: Фролова В.П. за довіреністю від 28.01.2009р. №9

від відповідача:  не з'явився

Суть спору: ВАТ Одеський «Облагрохім»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПСП «Іскра 2005» 67345,99 грн., з яких, 41160 грн. –основний борг за поставлений позивачем товар відповідно до умов укладеного з відповідачем договору від 25.04.2006р. №260; 4939,20 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 16.07.2008р. по 16.01.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 617,40 грн. –3% річних та 20629,39 грн. –індекс інфляції, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

В процесі розгляду справи позивач на вимогу суду надав додаткові документи, які необхідні для вирішення даного спору по суті, а також надав письмові пояснення щодо  нарахування відповідачу пені, згідно з якими, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання  на дату подачі позовної заяви, тобто на 16.01.2009р., то пеня нарахована відповідачу з 16.07.2008р. по 16.01.2009р. за шість місяців в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний дер прострочення від суми заборгованості відповідно до умов п.4.2. договору №260 від 25.02.2006р., ч.6 ст.232 ГК України, ст.550 ЦК України (доповнення до позовної заяви від 12.03.2009р. за вх.№5868).   

          Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. Між тим, оскільки про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні, а також в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.  

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та  заслухавши представника позивача, суд встановив:

25.04.2006р. між ВАТ Одеський «Облагрохім» (продавець, позивач) і ПСП «Іскра 2005» (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №260, згідно з яким, позивач зобов'язався відпустити, а відповідач прийняти та оплатити товар, а саме аминку 060 у кількості 1600 л за ціною 21 грн. та  титан у кількості 4 кг за ціною 1890 грн., на загальну суму разом з ПДВ 41160 грн., на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на встановлений договором строк та з врахування відсотків за кредит для виробництва сільськогосподарської продукції.

У п.2.4. договору встановлено, що прийом-передача товару оформлюється видатковими накладними, супроводжується податковою накладною та сертифікатом якості (відповідності).

Відповідно до п.3.1. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в реквізитах даного договору, у наступному порядку: до 01.08.2006р. 41160 грн.

У п.4.2. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100% вартості неоплаченого у строк товару або (за вибором позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період прострочення за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченого товару, а також окрім того відповідач сплачує борг із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Згідно з умовами п.4.5. договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2006р., а в частині розрахунків –до їх повного завершення.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар, а саме аминку в.р. у кількості 1600 л на загальну суму разом з ПДВ 33600 грн. та титан в.г. у кількості 4 кг на загальну суму разом з ПДВ 7560 грн., що підтверджується накладною №191 від 25.04.2006р. та податковою накладною №191 від 25.04.2006р. Вказаний товар, який  відповідач одержав на підставі довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛФ №361030 від 20.04.2006р., останній у встановлений договором строк не оплатив.  

В свою чергу 29.01.2007р., 02.04.2007р., 24.09.2007р., 27.06.2008р. позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу за поставлений товар в сумі 41160 грн., що підтверджується наданими позивачем до суду поштовою квитанцією №217/15 від 29.01.2009р., фіскальними чеками №9681 від 03.04.2007р., №6652 від 25.09.2007р., №3544 від 27.06.2008р. та відповідними списками поштових відправлень. Проте відповідач на вказані претензії позивача відповіді не надав, зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, а тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 41160 грн., пені в сумі 4939,20 грн., 3% річних в сумі 617,40 грн. та індексу інфляції в сумі 20629,39 грн., що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.  В силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати поставку товару відповідачу, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату поставленого позивачем товару до 01.08.2006р.

Факт поставки товару відповідачу на суму 41160 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи накладною, податковою накладною та відповідною довіреністю відповідача на одержання ТМЦ і жодним чином не заперечується відповідачем.

Також обставини справи свідчать, що за поставлений позивачем товар відповідач не розрахувався ані у встановлений договором строк, ані після звернення позивача до відповідача з відповідними претензіями про сплату боргу, ані на момент розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, які свідчать про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 41160 грн., господарський суд дійшов висновку про їх задоволення в цій частині.

Водночас господарський суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, сума яких відповідно до здійсненого позивачем розрахунку становить 617,40 грн. та інфляційних, сума яких, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку становить 20629,39 грн.

Такого висновку господарський суд дійшов з огляду на вищевстановлені обставини справи, які, по-перше,  свідчать про порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару у встановлений  умовами п.3.1. договору строк, а саме до 01.08.2006р.  По-друге, з огляду на умови п.4.2. договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого позивачем товару відповідач сплачує борг із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. По-третє, з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України також передбачено, що боржник не звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Водночас господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, з наступних мотивів:    

Так, вищевстановленими обставинами справи доведений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару  у строк, встановлений умовами п.3.1. договору, а саме до 01.08.2006р.  

В силу вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені. Вимогами ч.2 ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати поставленого товару  передбачена  умовами п.4.2. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Водночас у ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. При цьому в силу вимог  ч.6 ст.232 названого Кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.  

Між тим, розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, позивач нарахував відповідачу пеню з 16.07.2008р. по 16.01.2009р. не відповідає умовам п.3.1. укладеного між сторонами договору та вимогам ч.6 ст.232 ГК України, оскільки оплатити поставлений позивачем товар відповідач зобов'язаний до 01.08.2006р., а відтак, і нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем повинно здійснюватися  позивачем  з 01.08.2006р. та припинятися 01.02.2007р.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що правильного розрахунку пені позивач до суду не надав, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі.  

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства Одеський «Облагрохім»задовольнити частково.   

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Іскра 2005» (Одеська область, Березівський р-н, с. Ряснополь, р/р 26005060072242 в ЮгГРУ «ПриватБанк», МФО 328704, код ЄДРПОУ 33490397) на користь  Відкритого акціонерного товариства Одеський «Облагрохім»(65039, м. Одеса,  пров. Бісквітний, 3, р/р 260061418 в ООД «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 328351, код ЄДРПОУ 05490196) основний борг в сумі 41160 (сорок одна тисяча сто шістдесят) грн.; 3% річних в сумі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 40 коп.;  індекс інфляції в сумі 20629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 39 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 619 (шістсот дев'ятнадцять)  грн. 60 коп.;  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  108 (сто вісім) грн. 56 коп.   

3. В решті позовних вимог відмовити.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення підписане  17 березня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.