Рішення

від 17.03.2009 по справі 2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09                                                                                           Справа№ 2/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Сірків Г.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до Приватного підприємства “Аксіома Ком”, м. Львів про стягнення 3585 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Аксіома Ком”, м. Львів про стягнення 3585 грн. 84 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.02.2009р. призначив розгляд справи на 17.02.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 03.03.2009р. та 17.03.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, по якому у відповідача виникла заборгованість по оплаті в розмірі 3439 грн. 25 коп. За порушення строків оплати йому також згідно умов договору нараховано пеню в розмірі 146 грн. 59 коп.

13.03.2009р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 647 грн. 77 коп. боргу, а також 146 грн. 59 коп. пені, 206 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Відповідач в судові засідання 17.02.2009р., 03.03.2009р. та 17.03.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 02.02.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

24 березня 2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №33.

За цим договором орендодавець (позивач) зобов'язувався передати, а орендар (відповідач) прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно –нежитлові вбудовані приміщення №155-3, згідно поверхового плану загальною площею 17,2 м2 на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57.

Згідно п. 3.1. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №33 від 24.03.2006р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і з врахуванням змін до Методики, внесених Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2006р. №1846, становить без ПДВ за перший повний місяць оренди після перерахунку –грудень 2006р. 662,20 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору оренди №33 від 24.03.2006р. передбачено, що орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди №33 від 24.03.2006р. щодо оплати, за період з 01.09.2009р. по 01.10.2009р. у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 647 грн. 77 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 3.5. договору оренди №33 від 24.03.2006р., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 146 грн. 59 коп. та інфляційні втрати в розмірі 206 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 647 грн. 77 коп. основного боргу, 146 грн. 59 коп. пені, 206 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 759, 762 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Аксіома Ком”, м. Львів, вул. Брюховецька, 33/1 (ідентифікаційний код 33195724) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) 647 грн. 77 коп. основного боргу, 146 грн. 59 коп. пені, 206 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Аксіома Ком”, м. Львів, вул. Брюховецька, 33/1 (ідентифікаційний код 33195724) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя