Постанова

від 28.10.2013 по справі 826/15393/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 жовтня 2013 року           11:00           № 826/15393/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю «TST» простягнення заборгованості у розмірі 6405,84 грн. В С Т А Н О В И В: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «TST», у якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 6300,00 грн. за не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пеню за порушення термінів сплати зазначених санкцій у розмірі 105,84 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі даних, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ), відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено суму адміністративно-господарських санкцій у наведеному розмірі за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з обмеженими можливостями, однак, жодна така особа не працевлаштована). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 10 жовтня 2013 року. У судове засідання 10 жовтня 2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 23 жовтня 2013 року. У судове засідання, призначене на 23 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту – Закон України від 21.03.1991р. №875-ХІІ). Згідно статті 19 названого Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Згідно поданого відповідачем та зареєстрованого позивачем 01 березня 2013 року звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ поштова річна) відповідачем не було створено у 2012 році робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 8 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII визначена ТОВ «TST» у кількості 1 особи. Частиною 1 статті 20 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII). Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, позивач наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем у 2012 році нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6300,00 грн. і пені у сумі 105,84 грн. Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі статей 10 та 20 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129. Згідно положень статті 19 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII). Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів – використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 названої статті). За вимогами статті 18 Закону України від 21.03.1991р. №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України від 21.03.1991р. №875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Аналіз наведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів. Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р.  №803-XII зі змінами і доповненнями у відповідній редакції, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідачем до Шевченківського районного центру зайнятості у 2012 році не було подано звіти за формою №3-ПН. Наведене свідчить про невиконання товариством встановленого частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» обов'язку по щомісячному звітуванню перед місцевим центром зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів, що унеможливило (ускладнило) виконання органами державної служби зайнятості покладених на них функцій щодо сприяння у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями. Отже відповідачем не вжито всіх необхідних, законодавчо закріплених, заходів для виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. З огляду на положення зазначених вище норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підлягають сплаті ТОВ «TST», становлять 6300,00 грн. та пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій - 105,84 грн. Станом на час розгляду справи у суду відсутня інформація щодо сплати відповідачем наведеної суми. Відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття всіх передбачених чинним на момент виникнення спору законодавством та залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві. Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту несплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6300,00 грн. і пені в сумі 105,84 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «TST» вказаної суми підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.   Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 160-162, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -             П О С Т А Н О В И В: 1.          Позов задовольнити. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «TST» (04053, м. Київ, вул. Артема, 13, код ЄДРПОУ 22858083) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104, код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31219230700001, банк одержувача ГУ ДКСУ в м. Києві, одержувач ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код призначення платежу 50070000;01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2012 рік) заборгованість у розмірі 6405 (шість тисяч чотириста п'ять) грн. 84 коп. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими статтею 1832 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                    А.І.Савченко