Рішення

від 19.03.2009 по справі 5020-3/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" березня 2009 р. справа № 5020-3/113

За позовом:                    Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод”

                              (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8)

до:                              Товариства з обмеженою  відповідальністю “Горсей”

                              (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10)

                              (м. Севастополь, вул. Шостака, 1, кв. 65)

про стягнення заборгованості в розмірі 13 105,28 грн.

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивача – Кравцова О.С., юрисконсульт, довіреність № б/н від 05.01.09, ДП "Севастопольський виноробний завод";

відповідача – Звягіна Л.В., представник, довіреність № 8 від 18.03.09, ТОВ "Горсей".

Суть спору:

Державне підприємство “Севастопольський виноробний завод” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Горсей” про стягнення заборгованості в розмірі 13 105,28 грн., з яких 8 344,20 грн. –основний борг, 2 138,81 грн. –інфляційне відшкодування, 2 330,91 грн. –пеня, 291,36 грн. –3 % річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору            № 325 від 01.10.2007 щодо оплати за отриманий товар.

В судовому засіданні 19.03.2009 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити на підставах , викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає, про що надав письмову заяву (арк.с. 28).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 між позивачем –Державним підприємством “Севастопольський виноробний завод” (Продавець), та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю ”Горсей” (Покупець) укладено договір № 325 (арк.с.7-8). Відповідно до умов договору, Продавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання передати у власність Покупця (відповідача) товар (пляшку шампанську зелену місткістю 0,75 л), а Покупець – прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному Договором.

На виконання вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар згідно з накладними № 266 від 15.10.2007, № 272 від 22.10.2007 на загальну суму 8 344,20 грн. (арк.с.9-10).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за товар на розрахунковий рахунок Продавця здійснюється Покупцем шляхом сплати з відстрочкою платежу до 01.12.2007.

Втім, відповідач умови договору порушив, за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 8344,20 грн.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

26.11.2008 Державне підприємство “Севастопольський виноробний завод” надіслало на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю ”Горсей” претензію про погашення заборгованості (арк. с.12).

08.01.2009 за вих. № 3 Товариство з обмеженою відповідальністю ”Горсей” надіслало на адресу Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” відповідь на претензію, відповідно до якої гарантувало погасити заборгованість.

Однак, станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, що стало причиною для звернення позивача в суд із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частин 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт отримання товару та наявна заборгованість в сумі 8 344,20 грн. підтверджуються матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості Відповідачем не надано. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За розрахунком позивача сума пені складає 2 330,91 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Згідно з розрахунком позивача сума 3% річних складає –291,36 грн.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суд знаходить їх вірними.

За змістом частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 105,28 грн., з яких 8 344,20 грн. –основний борг, 2 138,81 грн. –інфляційне відшкодування,                          2 330,91 грн. –пеня, 291,36 грн. –3 % річних.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 131,05 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горсей” (юридична адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10; фактична адреса: м. Севастополь,                     вул. Шостака, 1, кв. 65; код ЄДРПОУ 23011182, р/р 26008054232900 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) на користь Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8; код ЄДРПОУ 05431414, р/р 26008301000780 СФ ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 384997) заборгованість в розмірі 13 105,28 грн., з яких 8 344,20 грн. –основний борг, 2 138,81 грн. –інфляційне відшкодування, 2 330,91 грн. –пеня, 291,36 грн. –3 % річних., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 131,05 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

31.03.2009

РОЗСИЛКА:

1. Державне підприємство “Севастопольський виноробний завод”

                    (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Горсей”

                    (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10)

                    (м. Севастополь, вул. Шостака, 1, кв. 65)

3. Справа