Рішення

від 16.04.2009 по справі 5020-3/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" квітня 2009 р. справа № 5020-3/144

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю

                              “Мерефянська скляна компанія”

(62472, м. Мерефа, Харківська область, Харківський район,

вул. Леонівська, 84-А)

до відповідача          Приватного підприємства “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС”

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, кв. 47)

про стягнення заборгованості в розмірі 54 709,71 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач – Левченко Р.В., представник, довіреність № 21 від 11.03.09,

відповідач – не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС” про стягнення заборгованості в розмірі 54709,71 грн., з яких 45199,68 грн. –сума основної заборгованості, 5438,82 грн. –пеня, 880,46 грн. –3% річних, 3190,75 грн. –сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.02.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О. та порушено провадження у справі  № 5020-3/144.

Відповідач у судові засідання 25.03.2009 та 16.04.2009 явку повноважних представників не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.02.2009 не виконав.

  Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

 Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

 Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд –

В С Т А Н О В И В:

          30.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” (постачальник) та приватним підприємством “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС” (покупець) укладений договір поставки №14-05/16 (далі –договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити склотару (далі –товар). Також постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити стандартні дерев'яні піддони (далі –тара), (пункт 1.1 договору).

          Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару і тари, кількість, вартість вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.    

          Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору  – загальна сума договору становить 900000,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем на умовах, вказаних у Специфікаціях.

          Пунктом 9 договору встановлений строк його дії  – до 31.12.2008.

          30.04.2008 сторонами підписана Специфікація №1 до договору №14-05/16 від 30.04.2008 (арк.с.12).

          25.05.2008 сторонами підписана Специфікація №2 до договору №14-05/16 від 30.04.2008 (арк.с.13).

          Умовами Специфікації №2 встановлено: розрахунки за кожну партію Товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100%, згідно з витратною накладною протягом 3 банківських днів з моменту поставки; розрахунки за тару, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100%  відповідно до витратної накладної протягом 60 банківських днів з моменту поставки. (арк.с. 13).

          Згідно з умовами договору 07.06.2008 постачальник поставив, а відповідач прийняв Товар (пляшка “Водка-2 В-28-1-250” кількістю 97416 штук, вартістю 0,48 грн. кожна) на загальну суму 46759,68 грн.

          Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною №РН-000262 від 07.06.2008 (арк.с. 14), довіреністю серії НБЄ №019223 від 06.06.2008 (арк.с.15-16) та товарно-транспортною накладною 02 АБИ від 07.06.2008 (арк.с. 17).

          Відповідно до пункту 4.2 Договору та Специфікації №2 відповідач повинен був здійснити оплату Товару в строк 3 банківські дні з дати постачання, таким чином останнім днем здійснення оплати було 11 червня 2008 року.

          Відповідач отриманий Товар оплатив лише частково, а саме у сумі 1560,00 грн.

          Листом від 21.10.2008 №21/10 ПП “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС” зобов'язалось погасити заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” у розмірі 45199,68 грн. в строк до 21.11.2008.

          Зобов'язання за договором у вказаний строк також не були виконані.

          Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення  заборгованості в розмірі 54709,71 грн., з яких 45199,68 грн. –сума основної заборгованості, 5438,82 грн. –пеня, 880,46 грн. – 3% річних, 3190,75 грн. –сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

 Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

 Покупцем сума заборгованості за Договором у повному обсязі сплачена не була. Таким чином, сума боргу за отриманий товар в розмірі 45199,68 грн. підлягає стягненню з приватного підприємства “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС”.

 Згідно зі статтею  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

 Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

             Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

    При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

   Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати переданого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, але не більш 5% від загальної суми відповідної специфікації.

   Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

   Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 5438,82 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі          5423,96 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 3190,75 грн. та 3% річних у розмірі 880,46 грн.

           Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши надані розрахунки, суд знаходить їх такими, що підлягають частковому задоволенню: суму збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції суд задовольняє в розмірі 3190,75 грн. та 3% річних у розмірі 878,36 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

     2.          Стягнути з приватного підприємства “АРТ-МЕДІА ГРУП ПЛЮС” (99001,                 м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, кв. 47, код ЄДРПОУ 35598541,                                   р/р 26000028379001 в АКБ “ІМПЕКСБАНК” м. Одеса, МФО 328384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” (62472, м. Мерефа, Харківська область, Харківський район,вул. Леонівська, 84-А, код ЄДРПОУ32952061, п/р 26002036392400 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005)                54692,75 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто дві грн. 75 коп.), з яких 45199,68 грн. –сума основної заборгованості, 5423,96 грн. –пеня, 878,36 грн. –3% річних, 3190,75 грн. –сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також державне мито в сумі 546,93 грн.  (п'ятсот сорок шість грн. 93 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,96 грн. (сто сімнадцять грн. 96 коп.).

     Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

3.   В задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Суддя                                                                                                            В.О. Головко

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 17.04.2009